Гуго д'Ібелін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуго д'Ібелін
Народився1130
Помер1170
Країна Єрусалимське королівство
ДіяльністьХрестоносці
УчасникCrusader invasions of Egyptd, Siege of Ascalond і Siege of Paneasd
ТитулLord of Ibelind і lord of Ramlad
РідІбелінські
БатькоБарісан д'Ібелін[https://www.wikitree.com/wiki/Ibelin-17_WikiTree]_—_2005._—_ed._size:_23699588[[d:Track:Q1074931]]-1">[1]
МатиHelvis of Ramlad[https://www.wikitree.com/wiki/Ibelin-17_WikiTree]_—_2005._—_ed._size:_23699588[[d:Track:Q1074931]]-1">[1]
Брати, сестриБаліан д'Ібелін, Балдуїн д'Ібелін, Ermengarde of Ibelind[https://www.wikitree.com/wiki/Ibelin-17_WikiTree]_—_2005._—_ed._size:_23699588[[d:Track:Q1074931]]-1">[1] і Stephanie of Ibelind
У шлюбі зАгнес де Куртене і Агнес де Куртене

Гуго д'Ібелін (фр. Hugues d’Ibelin; до 1133 — бл. 1170) — сеньйор Рамли й Ібеліна (на території сучасного Ізраїля), барон Єрусалимського королівства з впливового Ібелінського дому.

Біографія

[ред. | ред. код]

Гуго був старшим сином Барісана д'Ібеліна і Ельвіс з Рамли. Після смерті Барісана в 1150 році, Ельвіс вийшла заміж за конетабля королівства Манассе д'Іержа, одного з вірних прибічників королеви Мелісенди в її боротьбі зі своїм сином Балдуїном III.

Манассе був вигнаний в 1152 році, коли Балдуїн здобув верх у боротьбі проти Мелісенди і дозволив Гуго успадкувати Рамлу, володіння матері. Гуго взяв участь у захопленні Аскалона в 1153 році, а в 1157 потрапив у полон у битві при Баніас і був відпущений, можливо в наступному році.

У 1159 році він відвідав князівство Антіохію і зустрівся з візантійським імператором Мануїлом Комніном, який прибув для затвердження свого сюзеренітета над князівством. Гуго брав участь в експедиції Амальріка I Єрусалимського в Єгипет в 1167 році і відповідав за будівництво мосту через Ніл. Хрестоносці в той час були в союзі з єгипетським султаном проти Асад ад-Діна Ширкуха ібн Шаді, полководця атабека Нур ад-Дін Махмуда, який також виборював контроль над Єгиптом. Гуго був відправлений до Каїра, щоб обороняти місто разом з Камілем, сином султана, і став першим хрестоносцем, що побував у палаці султана. При облозі Більбейса під час тієї ж кампанії, згідно з сімейною легендою, Гуго був врятований Філіппом де Міллі після того, як зламав ногу і впав з коня[2].

Гуго помер близько 1170 року під час паломництва в Сантьяго-де-Компостела. Його володіння, Ібелін і Рамла, перейшли до його молодшого брата Балдуїна д'Ібеліна. Інший Гуго д'Ібелін був сином Жана Старого, сеньйора Бейрута, і доводився внучатим племінником цьому Гуго.

У 1163 ріку одружився з Агнес де Куртене (1133 — вересень 1184 / 1 лютого 1185), дочкою графа Едеси Жослена II і Беатріси, колишньої дружини Амальріка та матері Балдуїна IV. Можливо, Агнес вже була заручена з ним до 1157, але вийшла заміж за Аморі після полону Гуго. Аморі розлучився з нею, перш ніж коронувався у 1163 році.

Дітей в шлюбі не було.

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">а [https://www.wikitree.com/wiki/Ibelin-17_WikiTree]_—_2005._—_ed._size:_23699588[[d:Track:Q1074931]]
_1-1">б [https://www.wikitree.com/wiki/Ibelin-17_WikiTree]_—_2005._—_ed._size:_23699588[[d:Track:Q1074931]]
_1-2">в WikiTree — 2005. — ed. size: 23699588
d:Track:Q1074931
  • Malcolm Barber, "The career of Philip of Nablus in the kingdom of Jerusalem," in The Experience of Crusading, vol. 2: Defining the Crusader Kingdom, Peter Edbury and Jonathan Phillips, eds. (Cambridge University Press, 2003), pg. 61.
  • Література

    [ред. | ред. код]