Пасько Ігор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Пасько
Пасько Ігор Миколайович
 Сержант
Загальна інформація
Народження4 червня 1969(1969-06-04)
Бодаква, Полтавська область, УРСР
Смерть9 березня 2022(2022-03-09) (52 роки)
Лютіж, Київська область, Україна
ПсевдоГром
Військова служба
Роки служби2014—2016; 2022
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Микола́йович Пасько́ (нар. 4 червня 1969 року с. Бодаква, Полтавська область, УРСР — 9 березня 2022, Київська область, Україна) — український військовослужбовець, сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 4 червня 1969 року в селі Бодакві Лохвицького району Полтавської області в родині шофера та медичної сестри, з трьох синів був наймолодшим. В 1984 році закінчив Бодаквянську середню школу, після якої навчався у Глинському професійно-технічному училищі, де здобув професію тракториста. Проходив строкову військову службу в прикордонних військах, отримав звання сержанта.

З 1993 року мешкав в місті Лохвиці та по 2001 рік працював монтером у Лохвицькому відділі АТ «Полтаваобленерго».

В 2014 році, з початком російської агресії, відбув добровольцем у складі Сумського прикордонного загону на захист Батьківщини. Був гранатометником, позивний «Гром». Брав участь в боях за Ілловайськ та в обороні Мар'їнки.

В 2016 році повернувся до мирного життя та улюбленої справи. Був копачем криниць, ремесло якого успадкував від батька та діда.

З першого дня російського вторгнення в Україну став на захист своєї Держави.

Потрапив артилеристом в 2-гу самохідну артилерійську батарею 2-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 72 ОМБр імені «Чорних Запорожців». Був заряджаючим гаубиці.

9 березня 2022 року, в селі Лютіж Вишгородського району, під час боїв за Київ, батарея Ігоря відбивала атаку російських танків. Чотири бронемашини вдалося підбити, але під час зміни позиції батареї, два ворожих гелікоптери скинули снаряди. Ігор отримав смертельне поранення голови.

Похований 12 березня 2022 року на рідній землі в селі Бодакві[1].

Родина

[ред. | ред. код]

Залишилися дружина та донька Ярослава, брати Олександр і Анатолій[2].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]