Роберт Зіммер
Роберт Джеффрі Зіммер (5 листопада 1947 — 23 травня 2023) — американський математик й академічний адміністратор. З 2006 до 2021 рік — 13-ий президент Чиказького університету та голова правління Аргонської національної лабораторії, Національної прискорювальної лабораторії Фермі[6] та Морської біологічної лабораторії[7]. До липня 2022 року обіймав посаду ректора Чиказького університету. Як математик Зіммер спеціалізувався на геометрії, зокрема ергодичній теорії, групах Лі та диференціальній геометрії.
Зіммер закінчив нью-йоркську середню школу Стайвесант у 1964 році[8]. У 1968 році він вступив до Брандейського університету, здобувши ступінь бакалавра з відзнакою[9]. Він закінчив аспірантуру з математики у Гарвардському університеті, здобув ступінь магістра у 1971 році та ступінь доктора філософії у 1975 році під керівництвом Джорджа Маккі[10]. Зіммер викладав у Військово-морській академії США з 1975 до 1977 рік, у 1977 році перейшов на математичний факультет Чиказького університету. З 1981 до 1983 рік Зіммер був професором кафедри математики Університету Каліфорнії у Берклі[9]. Він працював на факультеті математики й обіймав кілька адміністративних посад у Чиказькому університеті, зокрема голови кафедри математики, заступника проректора та віцепрезидента з досліджень й Аргонської національної лабораторії, у 2002 році перейшов до Браунського університету на посаду проректора[9]. Він повернувся до Чиказького університету як президент у 2006 році.
Як президент Зіммер наполягав на великих академічних ініціативах в університеті[11], зокрема збільшення фінансової допомоги для студентів коледжу бакалаврату та скасування позик із пакетів фінансової допомоги[12]; збільшення фінансування докторантів, зокрема з гуманітарних і соціальних наук[13]; перша інженерна програма Чиказького університету на початку як Інститут молекулярної інженерії[14] — зараз є Прітцкерівською школою молекулярної інженерії; нові програми та засоби в мистецтві[15]; заснування Інституту досліджень економіки Беккера-Фрідмана[16], Колегіуму сім'ї Нойбауер з питань культури та суспільства й Інституту формування знань імені Стевановича[17]. Під час президентства Зіммера Чиказький університет розширив свою присутність на місцевому рівні, відкривши Інститут міської освіти[18], а також у світі, відкривши Центр у Пекіні[19], Центр у Делі[20] та The Hong Kong Jockey. Клуб Академічного комплексу Чиказького університету/Кампус Чиказького університету імені Френсіса та Роуз Юен у Гонконгу[21].
Під керівництвом Зіммера заявки на вступ до бакалаврату коледжу зросли з менш ніж 10 000 у 2006 році[22] до понад 32 000 у 2018 році[23]. Запрацювала низка програм, спрямованих на фінансову підтримку студентів[24], збільшення доступу університету, наставництва та ін[25].
Під час перебування Зіммера на посаді Чиказький університет отримав подарунки у грошовій формі на загальну суму 8,5 мільйонів на фінансування програми студентських стипендій[26], Школи бізнесу Бут Чиказького університету[27], створення Інституту Пірсона з вивчення та розв'язання глобальних конфліктів і Глобального форуму Пірсона у Школі досліджень публічної політики Гарріса[28], Департаменту економіки Кеннета С. Гріффіна, Інституту сім'ї Дюшусуа: використання мікробіому й імунітету для здоров'я людини, створення Прітцкерівської школи молекулярної інженерії.
У 2014 році Зіммер сформував Комітет зі свободи слова, звіт якого став відомий як Чиказькі принципи — набір вказівок, покликаних продемонструвати відданість Чиказького університету свободі слова[29]. Чиказькі принципи були прийняті більш ніж 65 коледжами та університетами[30]. Як зазначив Зіммер у зверненні до Чиказького фестивалю гуманітарних наук у 2017 році, робота викладачів і студентів щодо протистояння новим й іншим ідеям через освіту та дослідження «відбувається лише на найвищому рівні у середовищі суворості, запитань і вільного та відкритого дискурсу»[31]. Зіммер також зазначав про важливість цих ідей у програмній доповіді на конференції «Академічна свобода в епоху цифрових технологій» Віденського університету[32].
Під керівництвом Зіммера Чиказький університет у серпні 2016 року надіслав лист новим першокурсникам, у якому повідомлялося, що «ми не підтримуємо так звані тригерні попередження, ми не скасовуємо запрошених доповідачів, якщо їхні теми можуть виявитися суперечливими, і ми не виправдовуємо створення інтелектуальних безпечних просторів, де люди можуть відступити від ідей і перспектив, які суперечать їхнім власним»[33].
Згідно з повідомленням Associated Press, Зіммер був найвисокооплачуваним президентом коледжу у США у 2011 році із загальною винагородою у 3,4 мільйона доларів у тому році[34].
13 серпня 2020 року Зіммер оголосив, що піде у відставку з поста президента наприкінці 2020—2021 навчального року та перейде на посаду президента; спочатку він планував працювати до 2022 року, але визнав, що операція на мозку, яку він переніс у травні 2020 року, прискорила його відставку[35]. 7 липня 2022 року він залишив університет, щоб зосередитися на своєму здоров'ї[36].
Робота Зіммера була зосереджена на групових діях на многовидах і більш загальних просторах із застосуванням до топології та геометрії. Велика частина його роботи була в області, відомій зараз як «Програма Зіммера», спрямована на розуміння дій напівпростих груп Лі та їх дискретних підгруп на диференційованих многовидах[37].
Важливе значення цієї програми має «Теорема про наджорсткість коциклу Зіммера» — узагальнення теореми про наджорсткість Григорія Маргуліса. Подібно до роботи Маргуліса, яка сильно вплинула на Зіммера, вона використовує ергодичну теорію як центральну техніку у випадку інваріантних мір[38]. Це призвело до багатьох результатів у рамках програми Зіммера, хоча багато основних припущень залишаються відкритими[10]. Окрім Маргуліса, на Зіммера великий вплив справила робота Михайла Громова над групами жорстких перетворень, і він розширив і зв'язав теорію Громова з програмою Зіммера[37].
Зіммер співпрацював з кількома математиками, щоб застосувати ідеї Програми Зіммера до інших областей математики. Його співпраця з Алексом Любоцьким застосувала деякі з цих ідей до арифметичних результатів на фундаментальних групах многовидів[39]. У співпраці з Франсуа Лабурі та Шахаром Мозесом ідеї супержорсткості коциклу були застосовані до основної проблеми існування компактних локально однорідних просторів певних типів[40]. Його співпраця з Амосом Нево стосувалася дій зі стаціонарною мірою та надала певні базові структурні теореми для таких дій напівпростих груп вищого рангу[41]. Попередня робота Зіммера надала доказ гіпотези Алена Конна про орбітальну еквівалентність дій напівпростих груп і ввела основне поняття дії аменабельної групи[42].
Зіммер був одружений з Терезою Шварцман, колишнім директором стратегічних ініціатив Інституту міської освіти при університеті, вони розійшлися у вересні 2009 року, а пізніше розлучилися. Мають трьох дорослих синів[8]. У жовтні 2011 року він одружився з професоркою антикознавства Чиказького університету Шаді Барч[43].
У липні 2022 року у Зіммера діагностували гліобластому[44]. Він помер у Чикаго 23 травня 2023 року у віці 75 років[45][46][47][48].
- Член Американської академії мистецтв і наук[49].
- Почесний доктор Університету Цінхуа (квітень 2011)[50] та Колбі-коледжу (вересень 2014)[51].
- Член Американського математичного товариства (2012)[52].
- У 2017 році Зіммер отримав 13-ту щорічну нагороду Філіпа Меррілла за видатний внесок в освіту ліберальних мистецтв від Американської ради опікунів і випускників[53].
- Почесний ступінь Брандейського університету[54].
