Вулиця Панаса Мирного (Київ)
Вулиця Панаса Мирного Київ | |
---|---|
Місцевість | Печерськ |
Район | Печерський |
Назва на честь | Панаса Мирного |
Колишні назви | |
Мільйонна | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 700 м |
Координати початку | 50°25′58″ пн. ш. 30°32′41″ сх. д. / 50.432861° пн. ш. 30.544917° сх. д.Координати: 50°25′58″ пн. ш. 30°32′41″ сх. д. / 50.432861° пн. ш. 30.544917° сх. д. |
Координати кінця | 50°26′02″ пн. ш. 30°32′08″ сх. д. / 50.434111° пн. ш. 30.535611° сх. д. |
поштові індекси | 01011 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Кловська», «Печерська» |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Зовнішні посилання | |
Код у реєстрі | 11236 |
У проєкті OpenStreetMap | r414015 |
Мапа | |
Вулиця Панаса Мирного у Вікісховищі |
Ву́лиця Пана́са Ми́рного — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Печерськ. Пролягає від вулиці Князів Острозьких до кінця забудови.
Прилучаються Печерська площа, вулиця Гусовського, провулок Панаса Мирного та прохід до вулиці Леоніда Первомайського.
Прокладена під час генерального перепланування Печерська у 30—40-х роках XIX століття на місці давньої Фрайгольдської вулиці (Фрайгольської, на плані 1803 року позначена як Фрейгольтова; конкретне походження назви не з'ясовано, у перекладі з німецької — «вільнозолота»). Мала назву Мільйонна, під якою офіційно існувала з 1869 року (ймовірно, на ній було розташовано одну з садиб купця Мільйона). Сучасна назва на честь українського письменника Панаса Мирного — з 1949 року[1].
Історична периметральна забудова вулиці збереглася вибірково.
На розі вулиць Панаса Мирного і Князів Острозьких був єдиний курган, що зберігся в Києві до XX століття. Станом на початок 1950-х років він ще мав висоту близько двох метрів, з одного боку його збереглося вапнякове каміння, яким він був обкладений. Історик Володимир Щербина зазначав, що раніше цей курган мав кам'яні сходи та був значно більшої висоти[2]. Він ще існував у 1980-х роках, хоча й був уже пошкоджений. Курган був оточений кам'яним колом і належав приблизно до II тисячоліття до н. е.[3][4]
- Гімназія ім. Тараса Шевченка (буд. № 24)
- Інститут економіки та прогнозування НАН України (буд. № 26)
- Кафедра системного проектування Інституту прикладного системного аналізу НТУУ «КПІ» (буд.№ 19)
-
Навчальний корпус НТУУ «КПІ» № 26, буд.№ 19
-
Гімназія ім. Тараса Шевченка, буд. № 24
- буд. № 7-А — меморіальна дошка на честь українського спортсмена Дмитра Віталійовича Монакова. Відкрито 10 серпня 2008 року, скульптор В. Дановський.
- буд. № 20 — меморіальна дошка на місці будинку, де відбувалися зібрання членів Південного товариства декабристів і де була прийнята «Руська правда»
- буд. № 24 — пам'ятник Тарасу Шевченко (бюст). Відкрито у 1964 році.
- буд. № 27 — меморіальна дошка на честь першого Голови Конституційного Суду України Юзькова Леоніда Петровича, який проживав у цьому будинку. Відкрито 29 січня 2008 року.
- буд. № 27 — меморіальна дошка на честь В'ячеслава Чорновола, який проживав у цьому будинку.
У будинку № 1 жив український літературознавець, педагог, доктор філологічних наук Ісай Заславський.
У будинку № 7-А у 1967–2007 роках жив український спортсмен, олімпійський чемпіон, неодноразовий чемпіон світу, Європи та України 1963–2007 Дмитро Монаков.
У будинку № 27 у 1992–1999 роках жив український державний діяч В'ячеслав Чорновіл,
У будинку № 27 у 1992–1995 роках жив український учений-правознавець, державний діяч, перший голова Конституційного Суду України Леонід Юзьков.
-
Меморіальна дошка, буд. № 27
-
Меморіальна дошка декабристам, буд. № 20
- ↑ Решение исполнительного комитета Киевского городского Совета депутатов трудящихся от 30 мая 1949 года № 1026 «Об увековечении памяти выдающегося писателя — классика украинской литературы Панаса Мирного (А. Я. Рудченко)» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 341. Арк. 60. (рос.) [Архівовано з першоджерела 24 червня 2013.]
- ↑ Самойловський І. Старовинний курган // Київська правда. — 1950. — № 104 (7631). — 24 травня. — С. 2.
- ↑ Самойловський І. М. Розвідки і розкопки в Києві та його околицях в 1947—1948 рр. [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Археологічні пам'ятки УРСР. — 1952. — Т. 3. — С. 77.
- ↑ Телегин Д. Там, где вырос Киев. [Архівовано 2 квітня 2017 у Wayback Machine.] — К. : Наукова думка, 1982. — С. 65. (рос.)
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 125.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 161. — ISBN 5-88500-070-0.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 185. — ISBN 5-88500-070-0.
- Панаса Мирного вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 185. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 353–354. (рос.)
- Панаса Мирного вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |