Порядок денний: США, зброя і торгівля
Путіна в поїздці супроводжують ледь не половина російського уряду, керівники державних корпорацій і навіть кілька олігархів.
Фактично за персональним складом делегації можна приблизно окреслити коло питань, яке цікавить росіян: перший віцепрем'єр Денис Мантуров курує російську оборонку, секретар Радбезу РФ Сергій Шойгу (він же куратор Федеральної служби з військово-технічного співробітництва), віцепрем'єри Олександр Новак (куратор паливно-енергетичного комплексу), Тетяна Голикова (соціальна політика), Юрій Трутнєв (курує Далекосхідний федеральний округ, що межує з Китаєм), Віталій Савельєв (транспортна сфера) та Дмитро Чернишенко (економіка), міністри оборони, закордонних справ, природи, економічного розвитку, фінансів, глава Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна, керівники Росфінмоніторингу, Роскосмосу й Російського фонду прямих інвестицій.
Також у делегації керівники державних банків і корпорацій (очільники Сбербанку Герман Греф, Внєшекономбанку Ігор Шувалов, ВТБ Андрій Костін, Роснєфті Ігор Сєчін, Росатому Олексій Ліхачов, РЖД Олег Бєлозеров, Роснано Сергій Куликов), а також представники великого бізнесу: керівник російсько-китайської ділової ради Геннадій Тимченко (мільярдер, один з гаманців Путіна), власник другого за величиною у світі виробника алюмінію Олег Дерипаска, акціонер нафтової компанії «Новатек» Леонід Михельсон.
Симптоматично, у делегації не знайшлося місця для керівника Газпрому Олексія Міллера. Скоріш за все, тому що Москва не очікує досягти домовленостей про газогін «Сіла Сібірі-2» й про збільшення постачань газу у Китай.
Натомість присутність одразу двох керівників великих нафтових компаній свідчить, що в центрі уваги — чорне золото і скраплений природний газ, найбільшим експортером якого є Новатек. Уже зараз Росія — найбільший постачальник сирої нафти до Китаю, вона випередила Саудівську Аравію. І прагне наростити постачання, насамперед за рахунок потужностей, раніше орієнтованих на європейський ринок.
Ще одна важлива тема перемовин для РФ — фінанси. Для Москви це особливо актуально, адже китайські банки в останні місяці почали відмовлятися обслуговувати трансакції, пов'язані з Росією, побоюючись вторинних санкцій з боку США та ЄС. За повідомленням російського Центробанку, експортери не можуть повернути до Росії десятки мільярдів доларів через проблеми з платежами й немала частина цих коштів зависла саме в китайських банках. Тож у заяві за підсумками перших перемовин сторони оголосили, що Росія й Китай домовилися посилювати співпрацю у банківській сфері.
Для Росії відсутність проблем у торгівлі з Китаєм — важлива умова виживання в умовах розв’язаної війни проти України й західних санкцій. З 2022-го торговий оборот між Китаєм і РФ зріс майже на третину і склав 240 мільярдів доларів. При цьому на Китай припадає близько 33 % загальної торгівлі Росії, натомість на Росію — лише 4 % торгівлі Китаю.
Утім для Москви важливі не лише економічні резони: за роки великої війни саме Китай втримав російський оборонно-промисловий комплекс від колапсу, забезпечивши його сировиною, електронікою, компонентами. Сі й інші офіційні особи Піднебесної люблять повторювати, що Китай не сторона конфлікту в протистоянні Росії та України, однак це не так: саме допомога Пекіна дозволяє Росії досі вести агресивну війну.
США понад усе
«Українське питання» (так традиційно китайці називають агресію Росії проти нашої країни) у Пекіні обговорювали в контексті улюбленої теми Сі й Путіна — боротьби проти домінування США й формування багатополярного світу, архітекторами якого мріють стати Пекін і Москва.
У заяві за підсумками переговорів очільники Китаю та РФ:
— 15 разів згадали про США та їхню негативну роль у сучасному світі. Зокрема, у такому характерному формулюванні: «сторони знову підтверджують серйозне занепокоєння у зв'язку зі спробами США з порушенням стратегічного балансу забезпечити собі вирішальну військову перевагу»;
— виступили проти «втручання в суверенні справи держав шляхом використання багатосторонньої чи національної юстиції» і проти порушення «національних імунітетів» (що особливо важливо для Путіна, якого прагне арештувати Міжнародний кримінальний суд);
— засудили ініціативи Заходу заморозити й вилучити суверенні активи (надзвичайно актуально для Росії та важливо для Китаю через можливу агресію щодо Тайваню);
— засудили санкційну політику Заходу;
— підкреслили, що недопустимо застосовувати ядерну зброю (цей пункт, вочевидь, з’явився з ініціативи Пекіна, якому не подобаються регулярні спроби ядерного шантажу з боку Москви);
— засудили розширення НАТО і «створення військових плацдармів поблизу кордонів інших ядерних держав».
Китай і Росія також домовилися збільшити кількість і масштабність спільних військових навчань і посилити співпрацю оборонних відомств.
І вкотре виступили проти західної допомоги Україні («необхідність припинення будь-яких кроків, що сприяють затягуванню бойових дій і подальшій ескалації конфлікту»). Москва окремо підтримала «мирний план» Пекіна, який пропонує заморозити війну й торпедує при цьому формулу миру, яку просуває Україна. Спільна стратегія Китаю та Росії в цьому контексті очевидна: продемонструвати решті світу, насамперед країнам Глобального Півдня, що саме Україна та її партнери на Заході винуваті в тому, що війна триває.
На жаль, спільні зусилля Китаю та Росії в цьому напрямку дають результати: від участі в мирному саміті у Швейцарії вже відмовилися президенти двох важливих держав Глобального Півдня — Бразилії та ПАР.
Демонстрація сили
Другого дня візиту Путін прибув у Харбін — місто, яке заснували піддані Російської імперії наприкінці ХІХ століття. У товаристві заступника голови КНР Хань Чжена він відвідав, зокрема, Харбінський технологічний інститут — провідний центр досліджень і розробки озброєння, у тому числі ракетного.
«Те, що цей візит відбувся так відкрито, видимо й символічно свідчить, що Пекін готовий надати технології прямого військового застосування, щоб підтримати війну Росії проти України», — сказав The New York Times Маркус Гарлаускас, експерт з безпеки Атлантичної ради.
Додамо: і промовисто відповідає на заклики США та ЄС не надавати військову допомогу Росії. Пекін явно підвищує ставки, демонструючи рішучість у посиленні конфронтації із Заходом. Це не означає, що вже завтра ми побачимо китайське озброєння в руках росіян, однак Вашингтону та європейським столицям варто шукати дієвіші інструменти впливу на Китай, аніж слова.
