Вища нормальна школа (Париж)
Вища нормальна школа (фр. École normale supérieure) на вулиці Ульм у Парижі — один із найпрестижніших навчальних закладів Франції. Серед випускників школи 12 лауреатів Нобелівської премії, 9 нагороджені медаллю Філдса.
| Вища нормальна школа на вулиці Ульм, Париж | |
|---|---|
| ENS Ulm | |
 | |
| У дворику школи | |
?координати:
| |
| Тип | école normale supérieured |
| Країна | .svg){kind=small} Франція[[:База_Меріме|base_Mérimée]] |
| Розташування | Париж, Франція |
| Назва на честь | Вулиця Ульм |
| Засновано | 1794 |
| Засновник | Національний конвент |
| Директор | Frédéric Wormsd |
| Студентів | 2000 |
| Приналежність | Paris Universitas |
| Членство у | |
| Мова викладання | французька |
| Випускники | Категорія:Випускники Вищої нормальної школи (Париж) |
| Штаб-квартира | Париж |
| Адреса | www.ens.fr |
| Сайт | ens.fr |
 École normale supérieure (Paris) у Вікісховищі | |
Історія, статус і завдання
ред.Вища нормальна школа була утворена 9 Брюмера III року Республіки (30 листопада 1794 року) декретом Національного Конвенту з метою підготовки висококваліфікованих викладачів.
ВНШ в Парижі є частиною Вищої нормальної школи разом з Вищою школою нормальної в Кашані та Вищою нормальної школою в Ліоні. Проте саме паризька ВНШ внаслідок тривалого терміну існування та її великого престижу, в законодавчих або нормативних текстах називається просто «Вищою нормальною школою» без уточнень, що йдеться саме про паризьку школу.
Нинішня ВНШ була створена в результаті злиття в 1985 році Паризької Вищої нормальної школи і Севрської жіночої Вищої нормальної школи. До злиття шкіл жінки мали право проходити конкурс в паризькій ВНШ. Два чудових приклади — Симона Вейль, що перейшла з жіночої ВНШ до паризької 1928 році, та жінка-академік Жаклін де Ромії — в 1933 році.
Зараз, відповідно до декрету від 26 серпня 1987 року, «Вища нормальна школа на високому культурному й науковому рівні освіти готує учнів до роботи в галузі фундаментальних або прикладних наукових досліджень, до викладання в університетах і на підготовчих курсах вищої школи, а також в середній освіті і, загалом, до служби в державній адміністрації та адміністративно-територіальних утвореннях, їхніх публічних установах і на підприємствах».
Наука та освіта
ред.Паризька ВНШ відрізняється від інших вищих шкіл Франції тим, що тут пропорційно займаються і гуманітарними, і природничими науками. Через це ВНШ складається з гуманітарного відділення та відділення природничих наук. У кожному відділенні є свій заступник директора (directeur adjoint) і директор навчальної частини.
- Відділення природничих наук
- Кафедра біології
- Кафедра хімії
- Кафедра інформатики
- Кафедра математики
- Кафедра фізики
- Кафедра «Земля-атмосфера-океан» (геологія, геофізика, географія)
- Відділення гуманітарних наук
- Кафедра літератури та мов
- Кафедра філософії
- Кафедра наук про старовину
- Кафедра соціальних наук
- Кафедра географії
- Кафедра історії
- Кафедра когнітивних досліджень
- Колектив «Історія і філософія науки» (Collectif Histoire et Philosophie des Sciences, CHPS)
- Платформа «Навколишнє середовище» (Plateforme environnement)
- Перехід мистецтв (La Passerelle des Arts)
- Простір іноземних культур і мов (Espace des Cultures et Langues d'Ailleurs, ECLA)
Директори школи
ред.- Жером Каркопіно (1940-41, 1942-44)
- Жан Іпполіт (1954-63)
- Марк Мезар (з 2021 -)
Відомі випускники
ред.- Астрономи: Анрі Андуає, Даніель Шалонж і Жан Ковалевський
- Математики: Антон Давідоглу, Жан Гастон Дарбу, Еміль Борель, Еміль Пікар, Елі Жохеф та Анрі Картани, Жан Соломон Адамар, Андре Вейль, Рене-Луї Бер, Моріс Рене Фреше, Жан Д'єдонне, Клод Шевалле
- Мінералоги: Франсуа Сюльпіс Бьодан
- Історики: Шарль Сеньобос, Люсьєн Февр, Марк Блок, Жак Ле Гофф, Жак Ревель, Поль Азар, Едмон Фараль, Еманюель Ле Руа Ладюрі.
- Хімік і біолог: Луї Пастер
- Фізики, нобелівські лауреати Габрієль Ліппман і П'єр Жиль де Жен
- Соціологи і філософи: Луї Альтюсер, Мішель Фуко, Жорж Дюмезіль, Еміль Дюркгайм, Жорж Фрідман, Тома Пікетті, Рене Вормс, Жан-Поль Сартр, Ален Бадью, Квентін Мейясу, Моріс Мерло-Понті, П'єр Бурдьє і Жак Дерріда
- Письменники, нобелівські лауреати Жан-Поль Сартр і Ромен Роллан
- Мовознавці: Клод Ажеж
- Педагоги: Роже Кузіне
Див. також
ред.Джерела
ред.- Collectif, Le livre du centenaire, Hachette, 1895
- Collectif, Les Normaliens peints par eux-mêmes, Chamerot et Renouard, 1895
- Paul Dimoff, La Rue d'Ulm à la Belle époque (1899—1903), imp. G. Thomas, 1970
- François Dufay et Pierre-Bertrand Dufort, Les normaliens. De Charles Péguy à Bernard-Henri Lévy, un siècle d'histoire, JC Lattès, 1993 (ASIN 2709613077);
- Edouard Herriot, Normale, Société nouvelle d'édition, 1932
- Michèle Ferrand, Françoise Imbert et Catherine Marry, L'Excellence scolaire: une affaire de famille. Le cas des normaliennes et normaliens scientifiques, L'Harmattan, coll. «Bibliothèque de l'éducation», 1999 (ISBN 2-7384-8221-X);
- Pascale Hummel, Humanités normaliennes. L'enseignement classique et l'érudition philologique dans l'École normale supérieure au ((s-| XIX | e)), Belles Lettres, coll. «Études anciennes», n ° 298, 1995 (ISBN 2-251-32645-6);
- Pascale Hummel, Regards sur les études classiques au XIXe siècle. Catalogue du fonds Morante, Paris, Presses de l'École normale supérieure, 1990.
- Pascale Hummel, Pour une histoire de l'École normale supérieure: sources d'archives (1794—1993), en collaboration avec A. Lejeune et D. Peyceré, Paris, Archives nationales — Presses de l'École normale supérieure, 1995.
- Nicole Masson, L'École normale supérieure: les chemins de la liberté, Gallimard, coll. «Découvertes», 1994 (ASIN 2070532844);
- Alain Peyrefitte, Rue d'Ulm. Chroniques de la vie normalienne, Fayard, 1994 (réed.);
- Robert Flacelière, Normale en péril, Presses universitaires de France, 1971
- Romain Rolland, Le cloître de la rue d'Ulm, Albin Michel, 1952;
- Jean-François Sirinelli, École normale supérieure: le livre du bicentenaire, PUF, 1994.
Примітки
ред.- [[:База_Меріме|base_Mérimée]]