Столипін Аркадій Петрович

Арка́дій Петро́вич Столи́пін (20 липня 1903, Ковенська губернія, Російська імперія − 11 грудня 1990, Париж) — французький письменник і публіцист російського походження. Займався російською і французькою журналістикою. Єдиний син прем'єр-міністра Російської імперії П. А. Столипіна.

Столипін Аркадій Петрович
фр. Arkadi Stolypine
Народився	20 липня 1903(1903-07-20) або 1903[[d:Track:Q13550863]]-2">[2] Kalnaberžėd, Surviliškis Eldershipd, Кедайняйський район, Литва
Помер	11 грудня 1990(1990-12-11)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1] або 1990[[d:Track:Q13550863]]-2">[2] Париж, Франція
Країна	Російська імперія  Франція
Діяльність	журналіст, письменник
Галузь	журналістика[[d:Track:Q13550863]]-2">[2], літературна діяльністьd[[d:Track:Q13550863]]-2">[2], політична діяльність[[d:Track:Q13550863]]-2">[2] і соціальна активність[[d:Track:Q13550863]]-2">[2]
Alma mater	Особлива військова школа Сен-Сір
Знання мов	російська і французька[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1]
Рід	Столипіниd
Батько	Столипін Петро Аркадійович
Мати	Столипіна Ольга Борисівна

Біографія

Народився у маєтку Столипіних — Колноберже Ковенської губернії.

У 3 роки був важко поранений через терористичний акт, що стався на Аптекарському острові Санкт-Петербурга на тлі Російської революції. У 8 років втратив батька. Навчався в гімназії, яку не встиг закінчити через Лютневу та Жовтневу революції. Після останньої із сім'єю потрапив до садиби поблизу Вінниці. Там у січні 1920 року чекістський трибунал засудив усю сім'ю Столипіних до смерти. Проте Аркадієві з матір'ю вдалося втекти звідти.

З 1920 року жив у еміграції.

У 1924 році вступає у французьку військову школу в Сен-Сіре, але змушений перервати навчання за станом здоров'я.

З 1935 року — член Народно-трудового союзу російської еміграції.

Працював банківським службовцем до початку Другої світової війни. Потім, в умовах воєнного часу, зосередився на підпільній політичній діяльності НТС (Народно-Трудового Союзу російських солідаристів).

Був головою відділу НТС у Франції з 1942 по 1949 рік, редактором в інформаційному агентстві Франс-Прес. Довгі роки був головою Офіцерського суду совісті і честі НТС.

З 1969 року — член редакційної колегії емігрантського журналу «Посев», що випускається в Німеччині.

З 1984 року — член церковного Свято-Князь-Володимирського братства (Німеччина).

Твори

• «Монголія між Москвою і Пекіном»
• «Постачальники ГУЛАГа»
• «П. А. Столипін. 1862—1911». — Париж: видавництво не вказано, 1927. — 102 с.
• «На службі Росії» — Франкфурт-на-Майні: Вид-во «Посев», 1986. — 308 с. ISBN 3-7912-2010-1

Родина

У 1930 році одружився з Франсуазою Грацією, дочкою колишнього посла Франції Жоржа Луї. У шлюбі народилися :

• Петро (1931—1967) — не залишив спадкоємців;
• Дмитро (1934—2014), як і батько, працював у «Франс-Прес». Одружений на Анн. Діти:
  • Аркадій — займається бізнесом, має 3 дочок і сина Ніколя (нар. 1992);
  • Олександр — художник;
  • Софі
• Марія-Па (1947—1999) — не залишила спадкоємців.

В Україні

На початку Першої світової війни Аркадій Столипін приїздив разом із матір'ю Ольгою Борисівною та його сестрами Оленою (1893—1985), Ольгою (1897—1920) і Олександрою (1898—1987) в Немирівський палац до княгині Марії Щербатової. В палаці розташовувався лазарет, де княгиня та Столипіни працювали сестрами милосердя. Син княгині Щербатової, Володимир Олексійович (16.02.1880 — 15.01.1920) був одружений з 29.04.1915 на Олені Петрівні Столипіній, сестрі Аркадія Столипіна.

Примітки

_1-0">^а [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb12183147x_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]