Географія Нікарагуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Нікарагуа
Географічне положення Нікарагуа
Географічне положення Нікарагуа
Географічне положення
КонтинентПівнічна Америка
РегіонЦентральна Америка
Координати13°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 13.000° пн. ш. 85.000° зх. д. / 13.000; -85.000
Територія
Площа130 370 км² (98-ме)
 • суходіл92,8 %
 • води7,2 %
Морське узбережжя910 км
Державний кордон1253 км
Рельєф
Типгористий
Найвища точкагора Моготон (2438 м)
Найнижча точкаТихий океан (0 м)
Клімат
Типтропічний
Внутрішні води
Найдовша річкаКоко ( км)
Найбільше озероНікарагуа (8260 км²)
Інше
Природні ресурсизолото, срібло, руди кольорових металів, деревина, риба
Стихійні лихаземлетруси, активний вулканізм, зсуви ґрунту, тропічні циклони
Екологічні проблемизнеліснення, ерозія ґрунтів, забруднення вод

Нікарагуа — північноамериканська країна, що знаходиться на півдні континенту . Загальна площа країни 130 370 км² (98-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 119 990 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 380 км²[1]. Площа країни у 4 рази більша за площу Харківської області України.

Назва

[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Нікарагуа, Нікарагуа (ісп. Republica de Nicaragua, Nicaragua)[2]. Назва країни походить від назви найбільшого індіанського поселення Нікарао в цих місцях, що на нього натрапив іспанський конкістадор Хіль Гонсалес Давіла під час експедиції 1522-1523 років. Частка «агуа» (ісп. agua) означає воду, тобто великі озера поблизу поселення, Манагуа і Нікарагуа. Іноді назву виводять не від назви поселення, а від імені індіанського вождя Нікарао (?-1523), який був підступно вбитий іспанськими конкістадорами[3].

Історія дослідження території

[ред. | ред. код]

Географічне положення

[ред. | ред. код]
Карта Нікарагуа від ООН (англ.)
Порівняння розмірів території Нікарагуа та США

Нікарагуа — північноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Гондурасом (спільний кордон — 940 км), на півдні — з Коста-Рикою (313 км). Загальна довжина державного кордону — 1253 км[1]. Нікарагуа на заході омивається водами Тихого океану, на сході — Карибського моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 910 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів, простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Континентальний шельф — до природних меж[1][6].

Крайні пункти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Крайні точки Нікарагуа

Час

[ред. | ред. код]
Докладніше: Час у Нікарагуа

Час у Нікарагуа: UTC-6 (-8 годин різниці часу з Києвом)[7].

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Нікарагуа
  • Тектонічна карта плити Кокос
    Тектонічна карта плити Кокос
  • Центральноамериканський вулканічний пояс
    Центральноамериканський вулканічний пояс
  • Вулкани Нікарагуа
    Вулкани Нікарагуа

Корисні копалини

[ред. | ред. код]
Докладніше: Корисні копалини Нікарагуа

Надра Нікарагуа багаті на ряд корисних копалин: золото, срібло, мідь, вольфрам, свинець, цинк[8].

Сейсмічність

[ред. | ред. код]

Вся зона західної западини високосейсмічна. У зоні діючих вулканів часто відбуваються землетруси.

Вулканізм

[ред. | ред. код]

Уздовж західної околиці западини простягається ланцюг згаслих і діючих вулканів: Косігуїна (872 м), Ель-В'єхо (1780 м), Момотомбо (1258 м) та інші.

Рельєф

[ред. | ред. код]

Середні висоти — 298 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — гора Моготон (2438 м). Прибережна частина Нікарагуа — низовини, всередині країни — нагір'я з хребтами висотою до 2438 м. На заході від нагір'я — тектонічна западина з великими озерами Нікарагуа і Манагуа. Перетинають країну два довгих гірських пасма, в яких налічується більше 40 вулканів.

  • Рельєф Нікарагуа
    Рельєф Нікарагуа
  • Рельєф Нікарагуа
    Рельєф Нікарагуа
  • Гіпсометрична карта Нікарагуа
    Гіпсометрична карта Нікарагуа
  • Супутниковий знімок поверхні країни
    Супутниковий знімок поверхні країни
  • Карта країни (англ.)
    Карта країни (англ.)

Узбережжя

[ред. | ред. код]

Острови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Острови Нікарагуа

Біля карибського узбережжя Нікарагуа, приблизно в 35 км від Перлинної лагуни (ісп. Laguna de Perlas) розташована група з 18 острівців Кайос-Перлас (ісп. Cayos Perlas) — група з 18 острівців. Адміністративно відносяться до Автономного Регіону Південної Атлантики.

Клімат

[ред. | ред. код]

Територія Нікарагуа лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[10]. Вологий сезон з травня по жовтень. Подекуди в країні щорічно випадає більше 3100 мм опадів.

  • Сонячна радіація (англ.)
    Сонячна радіація (англ.)
  • Кліматична карта Нікарагуа (за Кеппеном)
    Кліматична карта Нікарагуа (за Кеппеном)
  • Хмарність над країною навесні
    Хмарність над країною навесні

Нікарагуа є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гідрографія Нікарагуа

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 196,6 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1990 км² зрошуваних земель[1].

  • Гідрографічна мережа Нікарагуа
    Гідрографічна мережа Нікарагуа
  • Гідрографічна мережа Нікарагуа з космосу
    Гідрографічна мережа Нікарагуа з космосу
  • Озеро Нікарагуа
    Озеро Нікарагуа

Річки

[ред. | ред. код]

Річки країни належать басейнам Тихого (захід) і Атлантичного (схід) океанів. Основні річки: Коко, Принсаполька, Ріо-Гранде-де-Матагальпа тощо.

Озера

[ред. | ред. код]
Докладніше: Озера Нікарагуа

Рослинність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Флора Нікарагуа

Земельні ресурси Нікарагуа (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 42,2 %,
    • орні землі — 12,5 %,
    • багаторічні насадження — 2,5 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 27,2 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 25,3 %;
  • інше — 32,5 %[1].

Тваринний світ

[ред. | ред. код]
Див. також: Ссавці Нікарагуа, Птахи Нікарагуа та Риби Нікарагуа

Зоогеографічно територія країни належить до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області[10].

Охорона природи

[ред. | ред. код]

Нікарагуа є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми

[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

  • Руйнівні землетруси. 1992 року великий землетрус залишив без даху над головою 16 тис. чоловік.
  • Активний вулканізм, вулкан Сьєрро-Негро (728 м) востаннє вивергав потоки лави 1999 року.
  • Зсуви ґрунту.
  • Руйнівні урагани. 1998 року ураган Мітч, який спустошив Нікарагуа, а також Сальвадор і, особливо, Гондурас, позбавив життя більше 1800 нікарагуанців і знищив значну частину бананових, цукрових і кавових плантацій.[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Нікарагуа можна розділити на 4 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

  • Центральна гірська область — Нікарагуанське нагір'я — являє собою складну систему складчасто-скидових хребтів, орієнтованих в широтному напрямі; на південному заході вони перекриті чохлом вулканічного відкладення. Висота гір на південному заході становить близько 1500 м над рівнем моря і поступово знижується до 600 м на схід. Численні піки підносяться над рівнем хребтів, досягаючи 2400 м. Східна частина області розчленована глибоко розрізаними долинами річок, які течуть на схід. У нижній течії річки мають широкі долини з плоским дном і течуть у бік Карибського моря.
  • Низовина Москітового берега — широка смуга низовин, що обрамовують Карибське узбережжя, місцями понад 80 км шириною, від річки Сан-Хуан і продовжується далі на північ до Гондурасу. Ця низовина складена наносами численних річок, в тому числі Коко (або Сеговія), Ріо-Ескондідо, Ріо-Гранде-де-Матагальпа та ін., і рясніє болотами.
  • Низовина, що тягнеться упоперек перешийка від затоки Фонсека на південний схід до Карибського узбережжя. Гігантська западина, в якій лежать озера Манагуа і Нікарагуа — найбільші в Центральній Америці. Озеро Нікарагуа має довжину 177 км, а ширину до 58 км. В озері знаходиться більше 400 островів, частина з яких це вулканічні конуси. Їх мальовниче розташування приваблює сюди багато туристів. Це єдине прісноводне озеро у світі, в якому водяться такі морські риби, як риба-меч і акули. Учені з'ясували, що ці риби потрапили сюди з Карибського моря по річці Сан-Хуан, одній із чотирьох великих річок, які витікають з озера.
  • Вулканічна зона західного Нікарагуа, з численними діючими вулканами. Над поверхнею озера Нікарагуа підіймаються три вулканічні конуси, найвищий з яких — Консепсьйон (1557 м). На південно-західному березі озера Манагуа здіймається величний вулкан Момотомбо (1259 м). Ланцюг з 20 вулканів продовжується далі на північний захід, до затоки Фонсека.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Nicaragua, Geography. Factbook.
  2. ↑ Котляков В. М., 2006.
  3. ↑ Поспелов Е. М., 2005.
  4. ↑ Атлас світу, 2005.
  5. ↑ а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 12 July. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. ↑ Нікарагуа // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  10. ↑ а б в г д ФГАМ, 1964.
  11. ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Нікарагуа
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Географія_Нікарагуа&oldid=40600636