Лоренс Кольберг
Ло́ренс Ко́льберг (25 жовтня 1927, Нью-Йорк — 19 січня 1987, Вінтроп)[7][8] — американський психолог, створив теорію морального розвитку особистості[9].
Народився у сім'ї середнього матеріального достатку. Лорі в дитинстві був активною і допитливою дитиною. Твір Ф. М. Достоєвського «Брати Карамазови» вплинув на світогляд та життєві ціннісні орієнтири Л. Кольберга. Після закінчення школи він подався у матроси на європейське вантажне судно, на якому євреї-біженці могли дістатися до Палестини (нині Ізраїль). Саме цей період життя був переломним для Л. Кольберга, який все частіше замислювався над ідеями добра і зла.
Проблемою пошуку справедливості Лоренс Кольберг переймався все життя. Повернувшись до Америки він блискуче закінчує Чиказький університет, у 1949 р. отримує ступінь бакалавра. У 1958 році захищає докторську дисертацію. З 1959 по 1961 рр. працює професором у Єльському університеті, з 1962 по 1968 рр. очолює кафедру психології у Чиказькому університеті. Теорія морального розвитку є авторитетною та значущою у психології та педагогіці виховання, набуває популярності у всьому науковому товаристві[10]. Л.Кольберг постійно подорожує по всьому світові, проводить наукові дослідження серед дітей та підлітків, у єврейських самокерованих поселеннях (кібуцах), жіночих тюрмах тощо. На основі відповідей (моральних суджень) піддослідних, після того, як вони прослухали історію з моральною дилемою (Дилема Хайнца[11]) Л.Кольберг відпрацьовує теорію морального розвитку особистості, яку постійно доповнює новими результатами експериментів[12]. Так, під час однієї з подорожей (1971 р.) він заражається небезпечною інфекцією, і все подальше життя страждає від постійних болів.
У період найвищої популярності, 19 січня 1987 р. помирає, здійснивши самогубство.
Шість стадій морального розвитку за Л.Кольбергом мають 3 послідовні рівні: доконвенційний (доморальний), конвенційний (моральний) та постконвенційний (індивідуально-усвідомлених моральних принципів)[13]. Основа його ідеї полягає в тому, що у процесі інтелектуального розвитку особистості відбувається зміна її моральних суджень.[14][15]
| Критерії порівняння
Стадії |
Мотиви поведінки
(потреби особистості) |
Когнитивні настановлення, мовленнєві конструкції | Характеристика поведінкових проявів |
|---|---|---|---|
| Рівень 1. Доконвенційна мораль | |||
| 1 стадія | Уникнення покарання | Орієнтація на покарання. «Я дотримуюсь правил — я уникаю покарань!», «Це можна або не можна!» | Дитина слухняна, намагається підкоритися |
| 2 стадія | Задоволення власних інтересів, отримання винагороди | В залежності від ситуації, але домінування індивідуалізму. «Що я з того буду мати?», «Ти мені — я тобі!» | У взаємодії з іншими враховуються їх думки, але дитина зацікавлена в отриманні власної вигоди (винагороди) |
| Рівень 2. Конвенційна мораль | |||
| 3 стадія | Створення сприятливих стосунків, задоволення від позитивної оцінки значущого оточення | «Головне — справити приємне враження на близьких». «Я гарна дитина!» | Уникнення критики з боку авторитетного оточення та значущих людей у середовищі |
| 4 стадія | Повага до влади. Необхідність в існуванні законів, фіксованих правил для встановлення порядку у суспільстві. | «Завдяки прийнятим у суспільстві законам, я зможу відстояти і свої права!» | Відчуття морального обов'язку та обов'язкове дотримання суспільного ладу |
| Рівень 3. Постконвенційна мораль | |||
| 5 стадія | Вибір на користь думок, позицій, принципів більшості. | При необхідності, закон можна змінювати. «Закон — це контракт, а не жорстка вказівка, тому, що закон створюють самі люди». | Встановлення правил для блага більшості, орієнтація поведінки на справедливість й демократичні цінності людства. |
| 6 стадія | Уникнення самоосуду, відчуття власної гідності. | Власне сформоване стабільне сприймання справедливості. «Мораль — філософське, абстрактне уявлення». «В мене власний моральний кодекс: вищій закон — справедливість!» | Керується «універсальною етикою». Може вступати у протиріччя із прийнятими у суспільстві правилами та законами. |
Теорія Л.Кольберга є самостійним оригінальним та значущим для психології та педагогіки дослідженням, але деякі науковці звертали увагу на те, що людина може говорити одне, а в реальному житті поводитися зовсім по-іншому: когніції та поведінка не завжди збігаються. І все ж таки, це зауваження не знижує якості та впливовості даного наукового дослідження.
- ↑
