Леонов Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонов Олексій Іванович
Народження20 травня 1902(1902-05-20)
Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть14 листопада 1972(1972-11-14) (70 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
ОсвітаВійськова академія зв'язку імені С. М. Будьонного
ПартіяКПРС
Званнямаршал роду військ
КомандуванняВійська зв'язку
Війни / битвиГромадянська війна в Росії, Бої на Халхин-Голі, німецько-радянська війна і радянсько-японська війна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Кутузова I ступеня орден Богдана Хмельницького 1 ступеня орден Суворова 2 ступеня орден Кутузова II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «За взяття Будапешта» медаль «За взяття Відня» Медаль «За визволення Белграда» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Олексій Іванович Леонов (1902(1902) — 1972) — начальник військ зв'язку міністерства оборони СРСР у 1958—1970 рр., маршал військ зв'язку (1961).

Біографія

[ред. | ред. код]

У РСЧА з 1918 року. Брав участь у громадянській війні в Росії.

Після війни помічник начальника штабу кавалерійського полку, працював у штабі дивізії.

З 1932 року у військах зв'язку, начальник зв'язку стрілецького корпусу. У 1938 році закінчив Військову електротехнічну академію.

У 1940—1942 роках начальник відділу, опісля управління зв'язку Забайкальського військового округу (фронту). З 1942 року заступник начальника і начальник військ зв'язку ряду фронтів, зокрема Південно-Західного та згодом 3-го Українського.

З 1946 року перебував на наступних посадах: начальника військ зв'язку військового округу, управління зв'язку головнокомандувача військами Далекого Сходу, військ зв'язку ВПС Радянської армії, Центральних КУОС військ зв'язку, 1-го заступника військ зв'язку МО СРСР, начальника військ зв'язку Сухопутних військ.

У 1958—1970 роках начальник військ зв'язку МО СРСР.

З 1970 року в Групі генеральних інспекторів МО СРСР.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Военный энциклопедический словарь/ Пред. Гл. ред. комисии С. Ф. Ахромеев. — М.: Воениздат, 1986. — 863 с. с ил. — с. 398 (рос.)
  • Нагородні листи О. І. Леонова на сайті «Подвиг народа» [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)