Єленський Віктор Євгенович
| Єленський Віктор Євгенович | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився | 26 березня 1957 (67 років) Чадан, Тувинська Автономна Область, РРФСР, СРСР | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання | Київ | |
| Діяльність | український учений, релігієзнавець, публіцист, педагог | |
| Alma mater | Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук | |
| Роки активності | 1980 — тепер. час | |
| Посада | народний депутат України | |
| Партія | Народний фронт | |
| Нагороди |
| |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 8-го скликання | |||
| Народний фронт | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
|
| |||
Ві́ктор Євге́нович Єле́нський (нар. 26 березня 1957, м. Чадан, Тувинська АО) — український учений, релігієзнавець, публіцист, педагог, доктор філософських наук. Народний депутат України VIII-го скликання. З 19 грудня 2022 року — голова Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті.
Віктор Євгенович Єленський народився 26 березня 1957 року в місті Чадан, Тувинська АО, де працювали його батьки — випускники київських вишів. Того ж року сім'я повернулась до Києва.
Закінчив середню школу № 85 у місті Київ.
У 1975–1977 рр. проходив строкову військову службу.
У 1986 р. брав участь в ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС; у складі спецбатальйону 731 працював в особливо небезпечній зоні.
У 2018 р. був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня з нагоди 27-го Дня Незалежності України[2].
У 2019 році був на Міжпарламентській асамблеї православ'я (тоді розпочалися антиросійські протести в Грузії) і в Страсбурзі, коли Росія повернулася до ПАРЕ.[3]
У 1982 році з відзнакою закінчив історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
У 1989 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Протестантизм у процесі соціальної адаптації до умов радянського суспільства».
У 1998 році стажувався у Колумбійському університеті, в місті Нью-Йорк.
З 2003 року доктор філософських наук. Тема дисертації: «Релігійно-суспільні зміни в процесі посткомуністичних трансформацій: Україна в центрально-східноєвропейському контексті».
У 2004 році був стипендіатом програми Фулбрайт Україна. Досліджував проблеми релігійної свободи та національної ідентичності в Університеті Брігема Янга, штат Юта, США.
З 1991 по 1992 рік — науковий співробітник Інституту соціології НАН України.
З 1992 року провідний співробітник Інституту філософії НАН України ім. Г. С. Сковороди.
У 1995—2004 роках головний редактор науково-популярного журналу «Людина і світ».
У 2005—2008 роках керівник київського бюро Радіо «Свобода».
З 2001 р. президент Української Асоціації релігійної свободи.
З 2005 викладач Дипломатичної Академії при МЗС України.
З 2010 професор Українського католицького університету.
З 2011 професор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.
З березня 2014 року Радник Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка.
На позачергових парламентських виборах 2014 року був обраним Народним депутатом України VIII скликання за списками політичної партії «Народний фронт».
Кандидат у народні депутати від партії «Українська Стратегія Гройсмана» на парламентських виборах 2019 року, № 10 у списку.[4][5]
З 2019 — головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
В.Єленський одним з перших в Україні ще у підцензурних виданнях виступив з критикою радянської антирелігійної політики. У роботі «Сучасний протестантизм: динаміка, процеси, тенденції» (Київ: Знання, 1989) він розкрив ідейні підвалини сталінських репресій проти віруючих і релігійних інституцій, а хрущовську антицерковну кампанію кінця 1950-х – початку 1960-х років назвав «ганебною» (с.7-8).
У праці «Державно-церковні взаємини на Україні (1917–1990)», яка упродовж більш ніж 30 років не втратила свого наукового значення і активно цитується у спеціальній літературі, він спростовує шовіністичні міфи про Українську автокефальну церкву як нібито «витвір ЧК-ОГПУ», простежує становлення радянської політики в релігійній сфері, аналізує її природу і характер та особливості вкорінення в Україні.
Також захистив у 1989 р. дисертацію кандидата філософських наук під назвою: "Протестантское сектантство в советском обществе: анализ адаптивных процессов".
Віктор Єленський автор численних книг, наукових праць і публікацій як в Україні, так і за кордоном (США, Велика Британія, Швейцарія, Польща, Сербія, Росія, Бельгія, Німеччина та інші) Сфера наукових інтересів: соціологія та політологія релігії, релігія і глобалізація, релігія і конфлікт, державно-церковні відносини.
Він є одним із найбільш цитованих релігієзнавців України. [6]
У 2000 р. підготував проєкт Меморандуму «Релігія і зміни у Центральній і Східній Європі», на ґрунті якого Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила однойменну Рекомендацію № 1556 (квітень 2002)[7].
Найвідоміші монографії: «Велике повернення: релігія у глобальній політиці та міжнародних відносинах кінця XX — початку XXI століття» (2013 рік)[8], «Релігія після комунізму. Україна в центрально-східноєвропейському контексті» (2002 рік).
У Верховній Раді VIII скликання заступник Голови Комітету з питань культури і духовності, голова підкомітету з питань державної політики у сфері свободи совісті та релігійних організацій.
Взяв участь у 98 % засідань Комітету[9].
Автор або співавтор низки законів, спрямованих на розвиток культурних індустрій, збереження культурної спадщини, реалізацію конституційних гарантій свободи совісті.
Зокрема, «Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності»[10], «Про державну підтримку кінематографії в Україні»[11], «Про внесення змін до деяких законів України (щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів)»[12], «Про внесення змін до Закону України „Про охорону культурної спадщини“ (щодо надання об'єктам підводної культурної спадщини статусу Морського меморіалу)»[13].
Згідно з індексом iMoRe, який характеризує зусилля влади з впровадження реформ, за результатами чотирьох сесій 8 скликання, посів 24 місце з підтримки реформаторських законопроєктів з-поміж 416 депутатів [14].
Одружений. Має доньку, сина та двох онуків.
- Academia.edu — соціальна мережа для співпраці вчених
- Google Академія
- Pomisna.in.ua [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Досьє на сторінці Дипломатичної Академії при МЗС України
- Бібліотека Якова Кротова [Архівовано 27 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос)
- Інтерв'ю журналу «Тиждень» [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (16.12.2013)
- Інтерв'ю «Газеті по-українськи» [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Віктор Єленський на Громадському Телебаченні 29.10.2015 [Архівовано 22 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Віктор Єленський на Громадському Телебаченні 10.03.2014 [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Віктор Єленський на Еспресо.TV [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Публікації в газеті «Дзеркало тижня» [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Архів статей та виступів на frontzmin.ua
- Архів матеріалів на RISU.org.ua [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Статті на lb.ua (рос.)
- Відео-конференція на порталі focus.ua [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Віктор Єленський в ефірі «Радіо Свобода» 08.01.2016
- Віктор Єленський у програмі «Про головне» на Першому каналі [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.]
{{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
|
- Народились 26 березня
- Народились 1957
- Уродженці Чадана
- Випускники історичного факультету Київського університету
- Доктори філософських наук
- Члени партії «Народний фронт»
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Народні депутати України 8-го скликання
- Доктори філософських наук України
- Українські релігієзнавці
- Науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України
- Члени «Фронту Змін»
- Журналісти української служби «Радіо Свобода»
- Ліквідатори аварії на ЧАЕС