Іван Супек

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати= |Чоловік=

Іван Супек
хорв. Ivan Supek
Народився	8 квітня 1915(1915-04-08) Загреб,  Австро-Угорщина
Помер	5 березня 2007(2007-03-05) (91 рік) Загреб,  Хорватія
Країна	Австро-Угорщина  Держава Словенців, Хорватів і Сербів  Королівство Сербів, Хорватів і Словенців  Королівство Югославія  Демократична Федеративна Югославія  Федеративна Народна Республіка Югославія  Югославія  Хорватія
Діяльність	фізик, філософ
Alma mater	Загребський університет
Галузь	атомна фізика, драматургія
Заклад	Загребський університет
Вчителі	Вернер Гейзенберг
Аспіранти, докторанти	Borivoj Jakšićd[[d:Track:Q829984]]-1">[1]
Членство	Хорватська академія наук і мистецтв Пагвоський рух учених[[d:Track:Q64784883]]-2">[2]
Партія	Комуністична партія Югославії
Нагороди	Орден короля Дмитара Звонимира
Автограф
Особ. сторінка	info.hazu.hr/clanovi/supek-ivan/

Іван Супек (8 квітня, 1915 року, Загреб — 5 березня, 2007 року, Загреб) — хорватський фізик, письменник, філософ, борець за мир і гуманіст. Член Югославської академії наук і мистецтв (1960), президент Хорватської академії наук і мистецтв (1991—1997).

Біографія

Іван Супек народився 8 квітня 1915 року в Загребі (Австро-Угорщина) у родині хорватів Рудольфа і Марії. Під час навчання в школі організував місцевий гурток югославського комсомолу (серб. Savez komunističke omladine Jugoslavije) і був його членом до підписання договору Сталіна з Гітлером у 1939 році. Одного разу він таємно передав портфель із важливими паперами для людини у Відні. Як пізніше з'ясувалось, це був Йосип Броз Тіто. У 1934 році закінчив загребську гімназію й продовжив навчання у Відні, пізніше переїхав до Цюриха вивчати математику, фізику, біологію та філософію. В Швейцарії він все більше цікавиться квантовою фізикою, філософськими наслідками її відкриттів. У 1940 році в Лейпцизі під керівництвом Вернера Гейзенберга отримує докторський ступінь з фізики. Дисертація присвячена електричній провідності в металах за низьких температур. У березні 1941 року Іван Супек був заарештований гестапо за участь у антифашистському русі, провів у в'язниці багато місяців. За клопотанням Гейзенберга, Фрідріха Гунда і Карла Вайцзеккера його звільнили. Відразу ж по звільненні він повернувся до новоствореної Незалежної держави Хорватія. До своїх досліджень з фізики Іван Супек не повернувся, зосередивши свою увагу на філософії та літературній творчості. На батьківщині вступив до лав комуністичного антифашистського руху — Земельного антифашистського віча народного звільнення Хорватії.

У 1946 році отримав посаду професора теоретичної фізики Загребського університету. У 1948 році обраний член-кореспондентом Югославської академії наук і мистецтв. Засновник і перший директор Інституту Руджера Бошковича у Загребі (хорв. Ruđer Bošković Institute) у 1950—1957 роках. Виключений з інституту за свою пацифістську позицію направлену проти югославського атомного проекту Федеральної комісії з атомної енергії. Сам Йосип Броз Тіто не питав щодо цього проекту надмірних ілюзій, через що його згодом закрили. Після цих подій, він зупинив свої активні дослідження в галузі теоретичної фізики і присвятив себе філософії та літературі. У 1960 році обраний дійсним членом Югославської академії наук і мистецтв, створив Інститут філософії науки і миру при академії наук у Загребі, а 1961 року був обраний його президентом. Інститут був центром руху за ядерне роззброєння, Пагуошського руху науковців в Югославії.

У 1968 році обраний ректором Загребського університету. У 1970 році ініціював створення Міжвузівського центру в Дубровнику (IUC). На посаді ректора університету Супек перебував до 1972 року, тобто до початку Хорватської весни, коли він потрапив до урядових «чорних списків» хорватських націоналістів. З цього часу припиняється його активна громадська діяльність з критики югославського уряду.

Вийшовши на пенсію в 1985 році, він не полишав роботи на ниві поширення гуманізму, з численними лекціями відвідував зарубіжні університети, заснував громадську організацію Альянс за третю Хорватію (хорв. Alijansa za treću Hrvatsku). У 1991 році став першим президентом Хорватської академії наук і мистецтв, звільнився у 1997 році. У 2002 році він був обраний почесним членом Академії наук і мистецтв Боснії і Герцеговини.

Іван Супек помер 5 березня 2007 року в своєму будинку в Загребі, після тривалої хвороби.

Наукова діяльність

Іван Супек відомий роботами в галузі теоретичної фізики, атомної та ядерної фізики, філософії науки. Отримав диференціальне рівняння питомого опору електричного струму в металах за низьких температур. Засновник і редактор ряду наукових журналів, наприклад 1966 року започаткував журнал «Encyclopedia moderna».

Основні наукові, науково-популярні й філософські праці:

• «Світ атома» (1941) — Supek, Ivan. Svijet atoma. Zagreb, 1941. Str. 396.
• «Від стародавньої філософії до сучасної науки про атоми» (1946) — Supek, Ivan. Od antičke filozofije do moderne nauke o atomima. Zagreb: Nakladni zavod Hrvatske, 1946.
• «Теоретична фізика і структура матерії» (1949…1992) — Supek, Ivan. Teorijska fizika i struktura materije: II dio. 3. prošireno izdanje. Zagreb, Školska knjiga. 1964.
• «Сучасна фізика і структура матерії» (1960) — Supek, Ivan. Moderna fizika i struktura materije. Beograd: Tehnička knjiga, 1960.
• «Супербомба і криза совісті» (1962) — Supek, Ivan. Superbomba i kriza savjesti: Proces stoljeća. Beograd: Kultura, 1962.
• «Наука, філософія, мистецтво» (1964) — Supek, Ivan. Nauka, filozofija, umjetnost. Zagreb: Školska knjiga. 1964.
• «Остання революція» (1965) — Supek, Ivan. Posljednja revolucija. Zagreb: Stvarnost, 1965.
• «Нова фізика» (1966) — Supek, Ivan. Nova fizika. Zagreb: Školska knjiga, 1966.
• «Все починається заново» (1970) — Supek, Ivan. Sve počinje iznova. Zagreb: Mladost, 1970.
• «Вижити попри» (1971) — Supek, Ivan. Opstati usprkos. Zagreb : Školska knjiga, 1971.
• «Теорія пізнання» (1974) — Supek, Ivan. Teorija spoznaje. Zagreb: Institut za filozofiju znanosti i mir JAZU: Jugoslavenska pagvaška konferencija, 1974.
• «Квантова теорія, фізика і філософія» (1976) — Supek, Ivan. Kvantna teorija, fizika i filozofija. Zagreb: JAZU, 1976.
• «Філософія науки і гуманізм» (1979, 1991, 1995) — Supek, Ivan. Filozofija znanosti i humanizam. Zagreb: SNL (Liber), 1979.
• «Історія фізики» (1980, 1990, 2004) — Supek, Ivan. Povijest fizike. Zagreb, 1980.
• «Лівизна єретика» (Брістоль, 1980, Загреб, 1992) — Supek, Ivan. Krivovjernik na ljevici. Političke uspomene. Humanistička poruka. BC-Review, Bristol, 1980.
• «Наука і етика» (1985, 1996) — Supek, Ivan. Znanost i etika. Zagreb: Jugoslavenska akademija znanosti i umjetnosti, 1985.
• «Переворот Гейзенберга в розумінні світу» (1986) — Supek, Ivan. Heisenbergov obrat u shvaćanju svijeta (Predavanje održano u Jugoslovenskoj akademiji znanosti i umjetnosti — Svezak 56 / Uredio Gaja Alaga) Zagreb: Jugoslavenska akademija zananosti i umjetnosti, 1986.
• «Руджер Бошкович: провидець змін в філософії, науці та суспільстві» (1989) — Supek, Ivan. Ruđer Bošković — vizionar u prijelomima filozofije, znanosti i društva. Zagreb: Posebno izdanje Razreda za matematičke, fizičke, kemijske i tehničke znanosti, 2005.
• «Buna Janusa Pannoniusa» (1992) — Supek, Ivan. Buna Janusa Pannoniusa. Zagreb: Zagreb: Nakladni zavod Matice hrvatske, 1992. ([Varaždin]: «Varaždin»)
• «Начала фізики: введення в теоретичну фізику» (1994) — Supek, Ivan, Miroslav Furić. Počela fizike: uvod u teorijsku fiziku. Zagreb: Školska knjiga, 1994.
• «EPR ефект» (1995) — Supek, Ivan. Epr — efekt. Zagreb: Naprijed, (Zagreb: Kerschoffset), 1995.
• «Історична медитація» (1996) — Supek, Ivan. Povijesne meditacije. Zagreb: AGM, 1996.
• «Невдачі та надії» (1997) — Supek, Ivan. Promašaji i nade. Zagreb: Nakladni zavod Globus, 1997.
• «Амальгами» (1998) — Supek, Ivan. Amalgami. Zagreb: Nakladni zavod Matice hrvatske, 1998.
• «На межі тисячоліть» (2001) — Supek, Ivan. Na prekretnici milenija. Zagreb: Prometej, 2001.
• «Релігія і філософія» (2003) — Supek, Ivan. Religija i filozofija. Zagreb: Školska knjiga, 2003.
• «Роздуми про науку і політику» (2005) — Supek, Ivan. Refleksije o znanosti i politici. Zagreb: Prometej, 2005.
• «Гаазький протокол» (2005) — Supek, Ivan. Haaški protokoli. Zagreb: Profil international, [2005.] ([s. l. : s. n.]).
• «Слідами духу через дикість» (2006) — Supek, Ivan. Tragom duha kroz divljinu. Zagreb: Profil International, 2006.

В одному зі своїх останніх інтерв'ю у березні 2006 року Іван Супек згадував про одну подробицю зустрічі Гейзенберга і Нільса Бора в Копенгагені у вересні 1941 року. За словами дружини Бора Маргрете, Гейзенберг і Вайцзеккер прийшли до Бора зодягнені в форму вермахту, щоб переконати його виступити посередником між Великою Британією і Німеччиною в мирній угоді. Ідею подав Вайцзеккер, батько якого був заступником Ріббентропа.

Літературна творчість

Автор 20 романів і 18 театральних п'єс історичного, філософського, політичного та науково-фантастичного змісту. У своєму творі «Процес сторіччя» (хорв. Proces stoljeća) Іван Супек проводить умовний судовий процес над фізиком Робертом Оппенгеймером. У своїх численних роботах Супек розвивав світогляд, у якому значення свободи, відповідальності і демократії інтегруються з його філософсько-науковими роздумами.

Нерівність в світі не може бути подолана засобами політичної системи. Хто намагається це зробити, несе тільки тиранію і злидні. Цінність плюралізму та різноманітності в майбутньому буде тільки підвищуватись. Ніяких зусиль європейських та світових організацій буде недостатньо, а діяльність їх буде неефективною, якщо не надихатись універсальним духом і поживою для розуму — наукою і мистецтвом.

Драми:

• «Сміття, забруднена земля» (1945) — Pusta, zatrovana zemlja. // Republika: mjesečnik za književnost, umjetnost i društvo. / [glavni urednik Ante Stamać]. 52 (1996) 1/2 str. 91-128.
• «У казармі» (1963) — Supek, Ivan. U kasarni: drama u dva čina. // Kulturni radnik. Zagreb: 8-9 (1963).
• «Міракул» (1965) — Supek, Ivan. Mirakul. Zagreb: Matica Hrvatska; KOLO br. 6 i 7 (1965).
• «Єпископ і пан» (?) — Supek, Ivan. Biskup i ban: drama u 4 čina. // Republika: mjesečnik za književnost, umjetnost i društvo. / [glavni urednik Ante Stamać]. — 51 (1995), 1/2 ; str. 62-94.
• «Піраміда» (1971) — Supek, Ivan. Piramida. // Encyclopaedia Moderna (EM). 15 (1971).
• «На атомному острові» (1974) — Supek, Ivan. Na atomskom otoku. // Encyclopaedia Moderna (EM). 28/29 (1974).

Комедії:

• «Лотерея імператора Августа» (1962) — Supek, Ivan. Lutrija Imperatora Augustusa: komedija u tri čina. // Forum: mjesečnik Razreda za književnost Hrvatske akademije znanosti i umjetnosti / [glavni i odgovorni urednik Slavko Mihalić]. — 30 (1991), knj. 61, 5-6 ; str. 407—456.
• «Габріель» (1962) — Supek, Ivan. Gabrijel: komedija u dva čina. // Forum: mjesečnik Razreda za književnost Hrvatske akademije znanosti i umjetnosti. 33 (1994), knj. 66, 11/12 ; str. 867—907.
• «Диявол тихо голосить» (1968) — Supek, Ivan. Vrag je tiho naglas. // Prolog. 22 (1991).

П'єси:

• «Таїс» (1945) — Supek, Ivan. Tais: igra u 4 čina. // Republika: mjesečnik za književnost, umjetnost i društvo, 53 3/4 (1997), str. 26-65.

Романи:

• «Двоє між лініями війни» (1959) — Supek, Ivan. Dvoje između ratnih linija. Zagreb: Mladost, 1959.
• «Процес століття» (1963) — Supek, Ivan. Proces stoljeća. Zagreb: Naprijed, 1963.
• «Від першої особи» (1965) — Supek, Ivan. U prvom licu. Zagreb: Naprijed, 1965.
• «Єретик» (1965) — Supek, Ivan. Heretik. Zagreb: Vijesnik, 25.04. — 10.06.1965.
• «Знання» (1971) — Supek, Ivan. Spoznaja. Zagreb: Mladost, 1971.
• «Екстраординарний» (1974) — Supek, Ivan. Extraordinarius. Zagreb: Institut za filozofiju znanosti i mir JAZU: Jugoslavenska pagvaška konferencija, 1974.
• «Королівський свідок проти Хебранга» (1983) — Supek, Ivan. Krunski svjedok protiv Hebranga. Chicago: Markanton Press, 1983.
• «Відкриття втраченого часу» (1987) — Supek, Ivan. Otkriće u izgubljenom vremenu. Zagreb: Školska knjiga, 2002.
• «Хорватська тетралогія» (1995) — Supek, Ivan. Hrvatska tetralogija. Zagreb: Nakladni zavod Globus, 1995.

Суспільна діяльність

Іван Супек був прихильником повного і беззастережного ядерного роззброєння, вже в 1944 році на нараді працівників культури в Топуско, за 14 місяців до бомбардування Хіросіми, він попередив світ про небезпеку зловживання атомною енергією. Був одним із засновників міжнародної організації Світ без бомби.

Заснував Міжнародну лігу гуманістів. У 1976 році разом із Філіпом Ноель-Бейкером, Авою Хелен Полінг, Лайнусом Полінгом, Ауреліо Печчеї і Софією Вадаї підписав Дубровницько-Філадельфійську заяву. Брав участь у Філадельфійському конгресі Всесвітнього єдності в 1976 році, на якому сформулював свої знамениті 10 гуманістичних принципів, які в різних видах повторювались на усіх наступних конгресах. Іван Супек був критиком глобалізації і прихильником глобального руху правосуддя.

У Івана Супека було багато суперечок з першим президентом незалежної Хорватії Франьо Туджманом, якого він нещадно критикував за його політичну безтактність, методи розбудови держави, шлях, яким Туджман прийшов до влади в 1990 році. Він закликав Туджмана представити громадськості свої фінансові активи до і після війни. У 1997 році у «відкритому листі», який зачитали по національному телебаченню і надрукували в усіх великих газетах, президент Туджман звинуватив Супека у змові вбити його. Після чого Іван Супек залишив свою посаду президента Академії мистецтв і наук Хорватії, а сам він і його родина отримували численні погрози вбивства.

Нагороди

У 1960 році отримав премію імені Руджера Бошковича.

Вшанування пам'яті

Незабаром після його смерті у 2007 році 10-ту гімназію Загреба перейменували на його честь — «X. Gimnazija „Ivan Supek“». Його ім'я також викорбували на Хорватській алеї слави.

Див. також

• Інститут Руджера Бошковича

Примітки

_2-0">↑ COURAGE Registry

d:Track:Q64784883

(англ.) Ivan Supek (1915—2007) [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] — Inter-University Centre Dubrovnik.

(хор.) Zvonko Šundov Humanizam Ivana Supeka. [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] / Matica hrvatska, Kolo 3, 2003.

(нім.) Supek, Ivan. Ueber die elektrische Leitfaehigkait der Metalle. // Zeitschrift fuer Physik. Bd. 117 (1940), H1/2, str. 125—144.

(хор.) Ivan Supek (1915—2007) [Архівовано 9 березня 2007 у Wayback Machine.] — Biografije, 25 березня 2010 року.

(хор.) Viktorija Katunarić Upisani zlatnim slovima: Štampar, Krleža, Supek. [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] // Vjesnik, 25 травня 2011 року.

(англ.) History of IUC [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] — сторінки історії Міжвузівського центру в Дубровнику.

(хор.) Ivan Supek (1915—2007) [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] — Matica hrvatska: Vijenac.

(хор.) Rudež, Tanja «Umro akademik Ivan Supek». [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] // Jutarnji list від 7 березня 2007 року.

(хор.) Moj život s nobelovcima 20. stoljeća [Архівовано 28 червня 2009 у Wayback Machine.] // Jutarnji list від 19 березня 2006 року.

(англ.) The Dubrovnik — Philadelphia Statement (1974—1976) (short version). [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]

(англ.) Croatian Academy of Sciences and Arts Closer to The Ruling Party. Supek not President Any More. [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] — AIM, Les Quatre Reines, від 6 січня 1998 року.

(хор.) O imenu škole [Архівовано 12 травня 2015 у Wayback Machine.] — X. gimnazija Webteam.