Імператор Ґо-Мідзуноо
Імператор Ґо-Мідзуноо́ (яп. 後水尾天皇, ごみずのおてんのう, ґо-мідзуноо тенно; 29 червня 1596 — 11 вересня 1680) — 108-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 9 травня 1611 — 22 грудня 1629[2].
Імператор Ґо-Мідзуноо народився 29 червня 1596 року. Він був третім сином Імператора Ґо-Йодзея. Матір'ю хлопчика була фрейліна Коное Сакіко, донька великого державного міністра Коное Сакіхіси. Новонародженому дали ім'я принц Сан[3].
1 лютого 1601 року Сана проголосили Імператорським принцом[4]. 5 лютого 1611 року він пройшов церемонію повноліття та отримав ім'я Котохіто[4].
9 травня 1611 року, у зв'язку зі зреченням Імператора Ґо-Йодзея, Котохіто успадкував трон, а 24 травня того ж року пройшов церемонію інтронізації[4]. Оскільки йому протегував покійний сьоґун Токуґава Ієясу, стосунки Котохіто з батьком були напруженими[3].
За правління Імператора Ґо-Мідзуноо сьоґунат Токуґава видав ряд законів, які обмежували політичні права і традиційні привілеї Імператорського двору та столичної аристократії. Серед них найголовнішим були «Заборони Імператору та аристократичним родам» 1615 року. Вони ставили Імператорський двір у повну залежність від Кіотського намісника сьоґунату, а Імператора — від радників та зв'язкових із сьоґунатом[3].
1620 року сьоґунат змусив Імператора Ґо-Мідзуноо одружитися з Токуґавою Кадзуко, донькою 2-го сьоґуна Токуґави Хідетади. Початково вона мала статус наложниці, однак під тиском самурайського уряду монарх був змушений надати їй титул Імператриці. Це була перша Імператриця з самурайського роду від часів Тайра но Токуко, доньки міністра Тайра но Кійоморі[3]. 1627 року сьоґунат знову завдав шкоди авторитету Імператора Ґо-Мідзуноо під час «інциденту з пурпуровими рясами», проголосивши нелегітимними ряд монарших рескриптів. Він також засвідчив свою зневагу до двору, відправивиши на Імператорську аудієнцію пані Касуґу, годівницю 3-го сьоґуна Токуґави Ієміцу, яка не мала ні титулу, ні чиновницького рангу[3].
22 грудня 1629 року ображений Імператор Ґо-Мідзуноо зрікся престолу і прийняв титул Верховного Імператора[4]. Трон перейшов його 6-річній доньці, яка прийняла ім'я Імператора Мейсьо. Оскільки її матір'ю була Токуґава Кадзуко, батько заронив їй виходити заміж, а після настання повноліття відав у монастир. Перед постригом він змусив доньку передати трон її єдинокровному брату Цуґухіто, що прийняв Імператору Ґо-Комьо. У відставці Імператор Ґо-Мідзуноо завідував справами двору протягом правління своїх синів — Імператорів Ґо-Комьо, Ґо-Сая і Рейґена[3].
За життя Імператор Ґо-Мідзуноо вивчав японську літературу, поезію та історію. Під псевдонімом Ґьокуро — «Самоцвітна роса» — він видав поетичну «Збірку чайчиного гнізда»[5]. Монарх також був майстром ікебани та садівництва. Сад, створений за його проєктом в Імператорській віллі Сюґакуїн, вважається одним з найкращих зразків японського паркового мистецтва 17 століття[3]. Поряд з цим відставний Імператор цікавився буддизмом і 1651 року постригся у ченці під іменем Ендзьо.
11 вересня 1680 року Імператор Ґо-Мідзуноо у 85-річному віці. Його поховали в гробниці Цукінова[6], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото.[3][7].
| (107) Ґо-Йодзей | (108) Ґо-Мідзуноо | (109) Мейсьо | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нобухіро | (110) Ґо-Комьо | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Йосіхіто | (111) Ґо-Сай | Юкіхіто | Тадахіто | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Акійосі | (112) Рейґен | (113) Хіґасіяма | (114) Накамікадо | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Йоріхіто | Наохіто | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Йосіко | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Батько: | Імператор Ґо-Йодзей | (1571—1617) | 107-й Імператор Японії. | |
| Мати: | Коное Сакіко | (1575—1630) | донька Коное Сакіхіси, названа донька радника Тойотомі Хідейосі. | |
| Головна дружина: | Токуґава Кадзуко | (1607—1678) | Імператриця. 5-а донька 2-го сьоґуна Токуґави Хідетади. Інше ім'я: Тофукумон-ін[8]. | |
| 2-й син: | Сукехіто[9] | (1626—1628) | ||
| 3-й син: | Вака[10] | (1628) | ||
| 2-а донька: | Окіко[11] | (1623—1696) | 109-й Імператор Японії (Імператор Мейсьо). | |
| 3-а донька: | Акіко[12] | (1625—1651) | дружина радника Коное Хісацуґу. | |
| 4-а донька: | Акіко[13] | (1629—1675) | прийняла чернечий постриг 1638 року.. | |
| 6-а донька: | Йосіко[14] | (1632—1696) | дружина радника Нідзьо Міцухіри. | |
| 7-а донька: | Кіку[15] | (1633—1634) | ||
| Дружина: | Соно Міцуко | (1602—1656) | Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Соно Мототади. Інше ім'я: Мібу-ін[16]. | |
| 4-й син: | Цуґухіто[17] | (1633—1654) | 110-й Імператор Японії (Імператор Ґо-Комьо). | |
| 6-й син: | Сютьо[18] | (1634—1680) | прийняв чернечий постриг 1647 року. | |
| 10-а донька: | Ґенсьо[19] | (1637—1662) | прийняла чернечий постриг 1646 року. | |
| 11-а донька: | Сотьо[20] | (1639—1678) | прийняла чернечий постриг 1654 року. | |
| 13-а донька: | Кацура[21] | (1641—1644)
}} | ||
| Дружина: | Йоцуцудзі Йоцуко | (1602—1656) | Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Йоцуцудзі Кінто. Інше ім'я: Мейкьо-ін[22]. | |
| 1-й син: | Камо[23] | (1618—1622) | ||
| 1-а донька: | Бунті[24] | (1619—1697) | дружина тимчасового старшого радника Такацукаси Норіхіри. Прийняла чернечий постриг 1640 року. | |
| Дружина: | Кусіґе Такако | (1604—1685) | Фрейліна. Донька лівого генерала Імператорської гвардії Кусіґе Такамуне. Інше ім'я: Хосюнмон-ін[25]. | |
| 5-й син: | невідомий | (1633) | ||
| 8-й син: | Наґахіто | (1637—1685) | 111-й Імператор Японії (Імператор Ґо-Сай). | |
| 9-й син: | Сьосін | (1639—1696) | прийняв постриг 1647 року. | |
| 11-й син: | Ясухіто[26] | (1643—1665) | 3-й голова роду принців Кацура. | |
| 13-й син: | Докан[27] | (1647—1676) | прийняв постриг 1652 року. | |
| 5-а донька: | Рісьо[28] | (1631—1656) | прийняла чернечий постриг 1644 року. | |
| 8-а донька: | Теруко[29] | (1634—1727) | прийняла чернечий постриг 1663 року. | |
| 12-а донька: | Маса[30] | (1640—1641) | ||
| 14-а донька: | Рітю[31] | (1641—1689) | прийняла чернечий постриг 1656 року. | |
| Дружина: | Соно Куніко | (1624—1677) | Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Соно Мотонарі. Інше ім'я: Сінкоґімон-ін[32]. | |
| 10-й син: | Ґьодзьо[33] | (1640—1695) | прийняв чернечий постриг 1650 року. | |
| 14-й син: | Сінкей[34] | (1649—1706) | прийняв чернечий постриг 1659 року. | |
| 16-й син: | Сонсьо[35] | (1651—1694) | прийняв чернечий постриг 1660 року. | |
| 19-й син: | Сатохіто | (1654—1732) | 112-й Імператор Японії (Імператор Рейґен). | |
| 15-а донька: | Цунеко[36] | (1642—1702) | дружина великого державного міністра Коное Мотохіро. | |
| 17-а донька: | Ейко[37] | (1657—1686) | прийняла постриг 1667 року. | |
| Дружина: | Йоцуцудзі Цуґуко | (?—?) | Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Йоцуцудзі Суецуґу.. | |
| 12-й син: | Сонко | (1645—1680) | 2-й настоятель монастиря Тіон'їн. | |
| 18-й син: | Сей'їн | (1651—1680) | 183-й і 186-й патріарх секти Тендай. | |
| 16-а донька: | Бунсацу[38] | (1654—1683) | прийняла чернечий постриг 1663 року. | |
| Дружина: | Мінасе Удзіко | (?—?) | Прислужниця. Донька тимчасового середнього радника Мінасе Удзінарі. | |
| 7-й син: | Сьодзьо | (1637—1678) | 22-й настоятель монастиря Ніннадзі. | |
| 9-а донька: | Нії | (1635—1637) | померла в дитинстві. |
Імператор Ґо-Мідзуноо // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058. (яп.)
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Імператор Ґо-Мідзуноо |
- Список усипальниць Імператорів Японії // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] (яп.)
- Родина Імператора Ґо-Мідзуноо (яп.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
