Ірина Славінська
![]() | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Ірина Славінська | |
---|---|
![]() Ірина Славінська, 2015 | |
Ім'я при народженні | Ірина Іванівна Корнієнко |
Народилася | 8 жовтня 1987 (36 років) Київ |
Громадянство | ![]() |
Діяльність | літературний оглядач, журналіст, перекладач[джерело?] |
Галузь | літературознавствоCzech_National_Authority_Database |
Alma mater | КНЛУ |
Знання мов | українськаCzech_National_Authority_Database |
|
Іри́на Славі́нська (нар. 8 жовтня 1987, Київ) — українська журналістка, ведуча, перекладачка, літературознавиця, громадська діячка та феміністка. Продюсерка радіо «Культура» у складі Національної суспільної телерадіокомпанії України. Член Українського ПЕН. [джерело?]
Координаторка проєкту з гендерних питань та експертка відкритої бази «Спитай жінку» Кампанії проти сексизму у політиці та ЗМІ «Повага».[джерело?]
Цікавиться Францією.[2]
З 2018 року — журналістка Українського радіо, що входить до складу Національної суспільної телерадіокомпанії України. Очолює Третій канал Українського радіо — радіо «Культура».[3]
У травні 2014 року опублікувала книгу «Історії талановитих людей» про 11 українських сучасників та сучасниць, які надихають авторку.[4]
Весною 2015 року випустила другі «Історії талановитих людей» також про 11 відомих українців та українок[5].
Ірина Славінська — авторка французького перекладу проєкту «Богдан-Ігор Антонич: Назавжди» (гурт «Тельнюк: Сестри»).[джерело?]
Переклала з французької книгу Робера Мюшамбле «Оргазм і Захід: історія задоволення від 16 століття до наших днів» («Темпора», 2011), а також книгу «Допінґ духу» Сьорана («Грані-Т», 2011).[2]
У 2015 році вийшов переклад Умберто Еко і Жана-Клода Карр'єра «Не сподівайтеся позбутися книжок» («Видавництво Старого Лева»),[6][7] за який Славінська отримала премію «Сковорода».[джерело?]
2019 року у «Видавництві Старого Лева» вийшла дебютна книжка «Мої запасні життя». Збірка есеїв увійшла до довгого списку «Премії Шевельова-2019»[8].
У 2019 році стала лауреаткою Премії ім. Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці»[9]
- ↑ Czech_National_Authority_Database
[[d:Track:Q13550863]]