Ірина Славінська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Славінська
Ірина Славінська, 2015
Ім'я при народженніІрина Іванівна Корнієнко
Народилася8 жовтня 1987(1987-10-08) (36 років)
Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьлітературний оглядач, журналіст, перекладач[джерело?]
ГалузьлітературознавствоCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1], журналістикаCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1], тележурналістикаdCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1], РадіожурналістикаCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1] і захист прав людиниdCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1]Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1]
Alma materКНЛУ
Знання мовукраїнськаCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1]

Іри́на Славі́нська (нар. 8 жовтня 1987, Київ) — українська журналістка, ведуча, перекладачка, літературознавиця, громадська діячка та феміністка. Продюсерка радіо «Культура» у складі Національної суспільної телерадіокомпанії України. Член Українського ПЕН. [джерело?]

Координаторка проєкту з гендерних питань та експертка відкритої бази «Спитай жінку» Кампанії проти сексизму у політиці та ЗМІ «Повага».[джерело?]


Життєпис

[ред. | ред. код]

Цікавиться Францією.[2]

Освіта

[ред. | ред. код]

Журналістика

[ред. | ред. код]

З 2018 року — журналістка Українського радіо, що входить до складу Національної суспільної телерадіокомпанії України. Очолює Третій канал Українського радіо — радіо «Культура».[3]

Перекладацька та літературна діяльність

[ред. | ред. код]

У травні 2014 року опублікувала книгу «Історії талановитих людей» про 11 українських сучасників та сучасниць, які надихають авторку.[4]

Весною 2015 року випустила другі «Історії талановитих людей» також про 11 відомих українців та українок[5].

Ірина Славінська — авторка французького перекладу проєкту «Богдан-Ігор Антонич: Назавжди» (гурт «Тельнюк: Сестри»).[джерело?]

Переклала з французької книгу Робера Мюшамбле «Оргазм і Захід: історія задоволення від 16 століття до наших днів» («Темпора», 2011), а також книгу «Допінґ духу» СьоранаГрані-Т», 2011).[2]

У 2015 році вийшов переклад Умберто Еко і Жана-Клода Карр'єра «Не сподівайтеся позбутися книжок» («Видавництво Старого Лева»),[6][7] за який Славінська отримала премію «Сковорода».[джерело?]

2019 року у «Видавництві Старого Лева» вийшла дебютна книжка «Мої запасні життя». Збірка есеїв увійшла до довгого списку «Премії Шевельова-2019»[8].

Правозахисна діяльність

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2019 році стала лауреаткою Премії ім. Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці»[9]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">а Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]
_1-1">б Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]
_1-2">в Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]
_1-3">г Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]