BBC Russian

Алан Гігер
Alan Jay Heeger

Народився	22 січня 1936(1936-01-22)^{[[:en:Andrew_Bell_(engraver)\|Bell A.]]_[https://www.britannica.com/biography/Alan-J-Heeger_Alan_J._Heeger]_—_[[:en:Encyclopædia_Britannica,_Inc.\|Encyclopædia_Britannica_Inc.]],_1768.}[[d:Track:Q455]][[d:Track:Q2846567]][[d:Track:Q2743906]]-1">[1]^{[https://www.nndb.com/people/839/000100539/_Alan_J._Heeger]_—_2002.[[d:Track:Q1373513]]-2">[2]}^[…] (88 років) Су-Сіті, Айова, США^_—_2001.-4">[4]^{_—_[[:Університет_Каліфорнії_у_Санта-Барбарі\|University_of_California,_Santa_Barbara]],_2000.[[d:Track:Q263064]]-5">[5]}
Місце проживання	Акрон (Айова) Омаха Су-Сіті Каліфорнія
Країна	США
Діяльність	фізик, хімік, інженер, викладач університету
Alma mater	університет Небраски
Галузь	фізика, хімія
Заклад	Пенсільванський університет Університет Каліфорнії в Санта-Барбарі-6">[6] Університет Юти Женевський університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Alan M. Portis^d
Аспіранти, докторанти	Yung Woo Park^d Lee Kwang-hee^d
Членство	Національна академія наук США Китайська академія наук Національна інженерна академія США Американське фізичне товариство^{NNDB_—_2002.}[[d:Track:Q1373513]]-7">[7]
Відомий завдяки:	розробив методи отримання електропровідних полімерів
Діти	David Heeger^d
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма Премія Бальцана (1995) Премія Олівера Баклі (1983) honorary doctor of the University of Alicante^d медаль Джона Скотта (1989) золота медаль Вищої ради з наукових досліджень^d (2007) член Американського фізичного товариства^[d] член Американської асоціації сприяння розвитку науки^d (2011)
Алан Гігер у Вікісховищі

Алан Гігер (англ. Alan J. Heeger; нар. 22 січня 1936, Су-Сіті, Айова, США) — американський фізик і хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії (2000, спільно з А. Макдіармід і Х. Сіракава).

Закінчив університет Небраски (бакалавр, 1957) і Каліфорнійський університет в Берклі (доктор філософії, 1961). У 1962—1982 працював в Пенсільванському університеті. З 1982 — професор фізики в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі, в 1982—1999 директор Інституту полімерів і органічних матеріалів. З 1999 одночасно працює в різних комерційних компаніях.

Спільно з Аланом Макдіармідом і Хідекі Сіракава розробив методи отримання органічних полімерних матеріалів, електропровідність яких порівнянна з електропровідністю металів.