Алі Аміні
| Алі Аміні перс. علی امینی | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 5 травня 1961 — 19 липня 1962 року | |||
| Попередник: | Джафар Шариф-Емамі | ||
| Наступник: | Асадолла Алам | ||
| Народження: |
12 грудня 1905 Тегеран, Іран | ||
| Смерть: |
12 грудня 1992 Париж, Франція | ||
| Поховання: | Цвинтар Пассі | ||
| Країна: | Іран | ||
| Освіта: | Тегеранський університет, Paris Faculty of Law and Economicsd, University of Grenobled і Дар ул-Фунун | ||
| Партія: | Національний фронту Ірану | ||
| Мати: | Fakhr-ol-Dowlehd | ||
| Нагороди: |   | ||
.svg)
Алі Аміні (перс. علی امینی; 12 вересня 1905 — 12 грудня 1992) — іранський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр країни від травня 1961 до липня 1962 року.
Народився в Тегерані у впливовій родині. Його дідом був Мозаффар ед-Дін-шах. Вивчав право та економіку у французьких вишах у Греноблі й Парижі. Після повернення на батьківщину вступив на службу до міністерства юстиції, а потім — до міністерства економіки. Від 1956 до 1958 року був послом Ірану у США.
5 травня 1961 року очолив уряд Ірану. На посаді прем'єр-міністра почав проводити першу в історії країни аграрну реформу, що вкрай негативно сприйняли шиїтські релігійні діячі та землевласники. На початку 1962 року президент Франції Шарль де Голль нагородив його орденом Почесного легіону. У липні того ж року вийшов у відставку з посту глави уряду[3].
1979 року після Ісламської революції Алі Аміні з родиною переїхав жити до Франції. 1982 року став координатором Фронту визволення Ірану, що виступав за відродження монархії.
|
| |||||||||||
.svg){kind=small}
