Амінт III
| Амінт III | |
|---|---|
| дав.-гр. Αμύντας Γ΄ | |
 | |
| Народився | 5 століття до н. е. |
| Помер |
370 до н. е. Стародавня Македонія |
| Поховання | Вергіна |
| Діяльність | політик |
| Титул | король |
| Рід | Аргеади |
| Батько |
Arrhidaeusd |
| У шлюбі з |
Еврідіка IVIAF |
| Діти |
Пердікка III, Александр II Македонський, Філіпп II Македонський, Еврінояd, Менелай[d] і Архелай[d] |
Амінт III (грец. Αμύντας Γ΄) — македонський цар, який правив у 392 — 370 до н. е.
Амінт III, а можливо він же і Амінт II в ряду македонських царів з цим ім'ям, був правнуком царя Александра I через батька Аррідея і діда Менелая (або за іншою версією Амінту). Юстин помилково називає Менелая батьком Амінти III. Якщо Амінт II і III Амінт одна і та ж людина, то за Діодором (14.89) він заволодів владою після вбивства царя Павсанія, повернувши трон від Лінкестідів династії Аргеадів. Клавдій Еліан пише, що Амінт за чутками прислужував царю Аеропу, був формально рабом[4], тому що його батько Менелай (насправді дід) незаконно народжений (син рабині від царя Олександра I). За більш сучасними дослідженнями Амінт III був сином Аррідея, який в свою чергу був сином Амінти II (недарма в подальшому Філіпп II назвав одного зі своїх синів Аррідеєм).
Після цього в Македонію із заходу вдерлись іллірійці під проводом Барділла з наміром повернути трон Аргею, імовірно синові Павсанія. На сході посилив тиск на слабке Македонське царство Олінфський союз. Амінт III змушений був шукати притулку у фессалійців (ймовірно в Медія Лариського), за допомогою яких зміг вигнати Арге через 2 роки[5]. Діодор посилається на думку, що Аргей правив в Македонії як цар, проте можливо македонці не визнали його. Принаймні монет зі своїм ім'ям, як царі до і після нього, він не карбував. З лінкестами, представником яких був Аргей, було укладено мир, закріплений династичним шлюбом між Амінтою і Еврідікою, внучкою лінкестського царя Аррабея, числив свій рід від вихідців з Коринфа[6].
Еврідіка народила трьох синів, Олександра, Пердікка і Філіпа, всі вони потім послідовно царювали, а молодший син прославив Македонію під іменем царя Філіпа II. Четвертою дитиною була дочка Евріноя. Про Еврідіку Юстин розповідає наступне:
«Амінта міг загинути від підступних хитрощів своєї дружини Еврідіки, яка домовилася зі своїм зятем про те, що вийде за нього заміж, вбивши чоловіка, а царство передасть йому, своєму коханцеві, та проте дочка донесла і про перелюбство своєї матері, і про її злочинний задум.»
Амінт, за словами Юстина, помилував дружину заради дітей, однак неточності в передачі Юстином інших історичних подій змушують засумніватися в даній версії сімейного конфлікту. Також була у Амінти дружина Гігея, яка народила теж 3-ох синів, Архелая, Аррідея і Менелая. Всі вони були потім страчені їхнім царюючим братом, Філіпом II.
При дворі Амінти служив лікарем Нікомах, батько знаменитого потім філософа Аристотеля.
Встановивши мир з підданими на західному кордоні, Амінт III піддався ще одній небезпеці. Війська Олінфа (міста на Халкідікському півострові в Егейському морі) захопили столицю Македонії, Пеллу. Амінт звернувся за допомогою до Спарти. Спарта з македонськими союзниками почала війну проти Олінфа в 382 до н. е., яка йшла з перемінним успіхом, але в кінцевому підсумку після 3-ох років привела до поразки Олінфа. В останні роки свого правління Амінт лавірує між Афінами і фессалійським тагом (правителем) Ясоном, намагаючись за допомогою дипломатії зберегти ослабле царство. Порушивши низку насильницьких смертей македонських царів, «Амінт помер у глибокій старості, передавши своє царство старшому з своїх синів — Александрові»[7].
- Дройзен, И. «История эллинизма» Ростов-на-Дону, 1995
|
| |||||||||||||||||||
