Антонін Запотоцький

Антонін Запотоцький
чеськ. Antonín Zápotocký
Народився	19 грудня 1884(1884-12-19)[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-4">[4][…] Заколаниd[[d:Track:Q10855166]]-6">[6]
Помер	13 листопада 1957(1957-11-13)[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-1">[1][…] (72 роки) Прага, Чехословаччина[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-1">[1][…]
Поховання	Strašnice Crematoriumd і Цвинтар Виноградиd[[d:Track:Q37774202]]-9">[9]
Країна	Австро-Угорщина  Перша Чехословацька Республіка  ЧССР
Місце проживання	Q115808698?
Діяльність	письменник, політик, профспілковий діяч, капо, поет
Знання мов	чеська[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2]
Посада	президент Чехословаччини і Прем'єр-міністр Чехословаччиниd
Партія	Чеська соціал-демократична партія і Комуністична партія Чехословаччини
Батько	Ладіслав Запотоцькийd
У шлюбі з	Marie Zápotockád
Автограф
Нагороди	орден Побудови соціалістичної Батьківщиниd (1953) почесний громадянин Пльзеняd (1948) Нагрудний знак Партизанаd (1953) Q55999763? (1953) Q12036279? (1955) Decoration for Loyal Workd (1955) Decoration for Devotion to Workd (1955)
IMDb	ID 8679690
Медіафайли у Вікісховищі

Антонін Запотоцький (чеськ. Antonín Zápotocký 19 грудня 1884, Заколани, біля Кладно — 13 листопада 1957, Прага) — чехословацький державний діяч, комуніст. Обіймав посади прем'єр-міністра Чехословаччини в 1948—1953 і Президента Чехословаччини в 1953—1957 роках.

Біографія

Народився в сім'ї чеського соціал-демократа Ладіслава Запотоцького (1852—1916). У 1900—1921 був членом Чехословацької соціал-демократичної робітничої партії (ЧСДРП), прихильник лівого крила. У 1921 році був одним із засновників (разом з К. Готвальдом) Комуністичної партії Чехословаччини, обраний членом її ЦК. У 1922—1929 роках  займав пост секретаря ЦК партії. Член Політбюро (з 1954 Президії) ЦК КПЧ у 1929—1939 і з 1945 року. Кандидат у члени Виконкому Комінтерну з 1935 (1928—1937 член Виконкому Профінтерну).

Антонін Запотоцький у 1947 році

Під час Другої світової війни був заарештований і направлений у табір Заксенгаузен, де обіймав посаду капо. Після війни уряд Нідерландів вимагав видачі Запотоцького за звинуваченням у співучасті в смерті деяких ув'язнених.

У повоєнній Чехословаччині разом з 1-м секретарем ЦК КПЧ Клементом Готвальдом проводив репресії і показові процеси (зокрема, над Рудольфом Сланським, взявши безпосередню участь у його арешті, та іншими діячами комуністичного руху). Після смерті Готвальда вступив на посаду президента країни. При ньому був продовжений жорсткий курс Готвальда, повної реабілітації репресованих не було, тривали нові репресії (зокрема, в 1954 році був засуджений Густав Гусак), хоча режим Запотоцького відрізнявся відмовою від показових процесів. Виступав проти форсованого курсу на колективізацію, за пріоритет державних органів над партійними з приводу чого мав розбіжності з Антоніном Новотним. У романі чеського письменника Яна Козака «Гніздо Лелеки» описується радісна реакція словацьких селян на промову Запотоцького від 2 серпня 1953 року: «Пан президент дозволив нам господарювати як ми хочемо». При Запотоцькому Чехословаччина уклала в 1955 році з Єгиптом  угодупро постачання зброї (т. зв. «празька операція»), що знаменувало початок зближення арабського світу з соціалістичним табором. Прага також поставила в 1954 році зброю режиму гватемальського президента Арбенса, що послужило приводом для втручання США у внутрішні справи Гватемали. Автор романів з історії чеського робітничого руху: «Постануть нові бійці», «Буремний 1905 рік», «Червона заграва над Кладно», «Світанок».

Нагороди

• Кавалер трьох орденів Будівництва соціалістичної Батьківщини (1953, 1954, 1955).

Примітки

_1-0">^а Запотоцкий_Антонин_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А. М. Прохоров]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1969.[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]