Артюр Адамов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артюр Адамов
рос. Артур Адамян
вірм. Արթյուր Ադամով
Ім'я при народженні Артур Адамян
Народився 23 серпня 1908(1908-08-23)
Кисловодськ, Ставропольський край, Російська імперія
Помер 15 березня 1970(1970-03-15) (61 рік)
Париж, Франція
·передозування ліків
Поховання Кладовище в Іврі-сюр-Сенd-1">[1]
Країна  Франція[[:fr:Paul_de_Roux|Roux P. d.]]_[[:d:Q28924058|Nouveau_Dictionnaire_des_œuvres_de_tous_les_temps_et_tous_les_pays]]_—_2_—_[[:Робер_Лаффон_(видавництво)|Éditions_Robert_Laffont]],_1994._—_Vol. 1._—_P. 15._—_ISBN_978-2-221-06888-5[[d:Track:Q28924058]][[d:Track:Q2696397]][[d:Track:Q3372503]]-2">[2][https://libris.kb.se/katalogisering/sq46728b4jv8m19_LIBRIS]_—_2012.[[d:Track:Q1798125]]-3">[3]
Національність вірменин
Діяльність драматург, письменник, прозаїк, перекладач, актор, radio playwright
Alma mater Ліцей Ланакаль
Мова творів французька
Роки активності з 1947
Напрямок авангардизм
У шлюбі з Jacqueline Autrusseaud-4">[4]

CMNS: Артюр Адамов у Вікісховищі

Артюр Адамов (фр. Arthur Adamov; 23 серпня 1908 — 15 березня 1970) — французький прозаїк і драматург, один із головних представників театру абсурду.

Біографія

[ред. | ред. код]

Артюр Адамов народився в Кисловодську, на Північному Кавказі, в процвітаючій вірменській родині. В 1912 році разом з родиною переїхав до Німеччини, потім до Швейцарії. В 1924 році продовжив навчання в Парижі, де зблизився з колом сюрреалістів, зокрема з Арто і Джакометті. Писав вірші, видавав сюрреалістичний журнал Discontinuité («Розрив»).

Надалі Адамова спіткала низка трагічних подій. Його батько, програвши всі статки, у 1933 році покінчив життя самогубством. У 1938 році Адамов переживає нервовий зрив. Під час Другої світової війни він виступив проти прогітлерівського уряду Віші, у 1941 році був заарештований і до кінця війни перебував у таборі в Аржелесі. Далі слідувала глибока депресія. Потрясіня тих років відображені в «Жахливому щоденнику» (1943) і автобіографічній повісті «Зізнання» (1946).[5]

З 1947 року Адамов звертається до драматургії, в більш ранніх п'єсах відчувається вплив Кафки і Стріндберга. Авангардні твори Адамова дають початок театру абсурду. В цих п'єсах, що часто пройняті безвихіддю і крайнім песимізмом, руйнуються сюжет і композиція, знехтувані час і місце дії; кидається виклик здоровому глузду і поняттям норми. Персонажі, що позначались або літерами, або родовими іменами (Мати, Сестра), або професіями (Журналіст, Службовець), — смішні і безглузді, одночасно відштовхували і викликали співчуття.[6][7] Згодом Адамов відходить від авангардизму, в творчості проявляється вплив Брехта, твори стають політизованими, у подальшому в них змішуються політичне і особисте.[8]

Твори Адамова ставили найкращі режисери тодішньої Франції — Жан Вілар, Роже Блен, Жан-Марі Сіро, Роже Планшон.[7]

В збірці «Тут і зараз» (1964) відображені рух естетичних поглядів Адамова до реалізму, думки про новаторство Б. Брехта, Ш. О'Кейсі, А. П. Чехова. Він говорив: «Я жадаю, щоб театр перестав бути втечею від дійсності». У 1968 році була написана автобіографічна книга спогадів «Людина і дитя».[6][9]

З середини 1960-х Адамов почав вживати алкоголь і наркотики, кілька разів лікувався в психіатричних лікарнях. У 1970 році покінчив із собою, прийнявши смертельну дозу барбітуратів. Похований на кладовищі в Іврі-сюр-Сен (Валь-де-Марн, Франція).

Вибрані твори

[ред. | ред. код]

П'єси

[ред. | ред. код]
  • «Пародія» / La Parodie (видана 1950)
  • «Вторгнення» / L'invasion (1950)
  • «Великий і малий маневр» / La Grande et la Petite Manouevre (1953)
  • «Всі проти всіх» / Tous contre tous (1953)
  • «Пінг-понг» / Le Ping Pong (1955)
  • «Паоло Паолі» / Paolo Paoli (1957)
  • «Весна сімдесят першого» / Le printemps 71 (1961)
  • «Політика відходів» / La Politique des restes (1962)
  • «Свята Європа» / La Sainte Europe (1966)
  • «Поміркований» / Monsieur le Modéré (1968)
  • «Off limits» (1968)[9]

Проза

[ред. | ред. код]
  • «Зізнання» / L'Aveu (1946, повість)
  • «Тут і зараз» / Ici et Maintenant (1964, збірка роздумів)
  • «Людина і дитя» / L'Homme et l'enfant (1968, автобіографія)[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ http://equipement.paris.fr/cimetiere-parisien-d-ivry-4504
  • [[:fr:Paul_de_Roux|Roux P. d.]]_[[:d:Q28924058|Nouveau_Dictionnaire_des_œuvres_de_tous_les_temps_et_tous_les_pays]]_—_2_—_[[:Робер_Лаффон_(видавництво)|Éditions_Robert_Laffont]],_1994._—_Vol. 1._—_P. 15._—_ISBN_978-2-221-06888-5[[d:Track:Q28924058]][[d:Track:Q2696397]][[d:Track:Q3372503]]
  • _2-0">↑ Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 15. — ISBN 978-2-221-06888-5
    d:Track:Q28924058d:Track:Q2696397d:Track:Q3372503
  • [https://libris.kb.se/katalogisering/sq46728b4jv8m19_LIBRIS]_—_2012.[[d:Track:Q1798125]]
  • _3-0">↑ LIBRIS — 2012.
    d:Track:Q1798125
  • _4-0">↑ https://www.fnac.com/Arthur-Adamov/ia43785/bio
  • Артюр Адамов. Весна семдесят первого. Перев. с фр. Е. Ауэрбах. — М.: Искусство. 1968. 144 с.[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
  • а б M. M. Закович. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник. — К: Знання − 2007.
  • а б Марія Дмитрієва. Артюр Адамов — театр абсурду [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Французька вікіпедія
  • а б в В. П. Балашов. Адамов Артюр // Большая советская энциклопедия: В 30 т. — М.: «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)