Ботнічна затока
Бо́тнічна зато́ка (фін. Pohjanlahti, швед. Bottniska viken, англ. Gulf of Bothnia) — затока у північній частині Балтійського моря, розташована між західним узбережжям Фінляндії, східним узбережжям Швеції і Аландськими островами.
Назва походить від назви історичної провінції Швеції Ботнія (швед. Botten, буквально — дно, ґрунт).
Довжина 668 км, найбільша ширина 240 км. Площа 117 000 км². Найбільші глибини — у північній частині 112 м, у південній 290 м.
Вааськими шхерами і мілководдям ділиться на 2 частини: північну — Боттенвік (Ботнічна бухта) і південну — Боттенхав (Ботнічне море), які сполучаються протокою Північний Кваркен. З Балтійським морем з'єднується протокою Південний Кваркен між Аландськими островами і берегом Швеції.
Найпівнічніша точка затоки розташована біля містечка Тере (65°54′07″ пн. ш. 87°04′00″ сх. д. / 65.90194° пн. ш. 87.06667° сх. д., комуна Калікс, лен Норрботтен, Швеція).[2]
Солоність затоки значно падає з півдня на північ. Якщо в південній частині вона відповідає солоності Балтійського моря, то у північній вона настільки низка, що не відрізняється на смак від прісної.
Геологічно Ботнічна затока є давньою депресією тектонічного походження. Депресія частково заповнена осадовими породами, відкладеними в докембрії і палеозої. Сусідні рівнини, що примикають до затоки, є частиною субкембрійського пенеплена. Незважаючи на те, що за останні 2,5 мільйона років затоку неодноразово покривали льодовики, льодовикова ерозія мала обмежений вплив на зміну рельєфу.[3]
Вважається, що гляціоізостазія призведе до поділу Ботнічної затоки на південну затоку і північне озеро через район сучасної протоки Північний Кваркен приблизно через 2000 років.[4]
Затока не була відомою стародавнім і середньовічним географам і не була вказана ні на карті 1427 року данського картографа Клавдіуса Клавуса, ні на карті Гартмана Шеделя, надрукованій у 1493 році. Перша карта, на якій було окреслено затоку, хоча й без вказування назви, належить Ніколаусу Германусу з 1482 року.[5]
- Кемійокі (довжина 550 км)
- Дальельвен (довжина 240 км, разом з Естердалельвен — 520 км)
- Турнеельвен (фінською — Торніонйокі, 510 км)
- Умеельвен (467 км)
- Онгерманельвен (460 км)
- Лулеельвен (450 км)
- Каліксельвен (450 км)
- Юснан (430 км)
- Індальсельвен (420 км)
- Шеллефтеельвен (410 км)
- Пітеельвен (400 км)
- Юнган (350 км)
- Ереельвен (225 км)
- Бюскеельвен (210 км)
- Легдеельвен (200 км)
- Обюельвен (150 км)
- Ничепінгсон (150 км)
- Муельвен (135 км)
- Іїйокі
Акваторія затоки лежить в перехідній зоні від морської до континентальної області помірного кліматичного поясу[6]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважають західні вітри. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження надмірне. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Достатньо тепла зима з нестійкою дощовою погодою, сильними вітрами; літо досить прохолодне з більш лагідною погодою[7].
Акваторія затоки лежить в екорегіоні Балтійського моря бореальної північноатлантичної морської зоогеографічної провінції[8]. Зоогеографічно донна фауна належить до атлантичної області бореальної зони[9].
Води Ботнічної затоки є солонуватими, що означає, що тут мешкають як морські, так і прісноводні види риб. У Ботнічній бухті є такі види: окунь звичайний, харіус європейський, щука звичайна, судак звичайний, лящ, лосось атлантичний, пструг струмковий, плітка звичайна, в'язь, сиг європейський, салака та краснопірка звичайна.[10] У нижній течії 13 річок, що впадають в затоку, мешкають лососеві. Шість видів риб Ботнічної затоки занесені до Червоного списку МСОП: вугор європейський, бельдюга європейська, тріска атлантична, Cyclopterus lumpus, минь річковий і рибець звичайний.
Серед морських або прибережних птахів, які мешкають у зоні затоки, 22 види присутні в червоному списку (у тому числі морянка та чечітка гірська). У районі Ботничної затоки значними місцями розмноження птахів є тільки архіпелаг Кваркен і Аландське море. Проте, уздовж узбережжя проходить маршрут міграції птахів.
Ссавці, які знаходяться під загрозою зникнення в Ботничної затоці, включають видру річкову, нерпу кільчасту і фоцену звичайну. Тев'як довгомордий також живе в затоці. 2006 року молодий горбатий кит заплив у Ботнічну затоку.
Рослини-ендеміки — Artemisia campestris ssp. bottnica, Deschampsia bottnica й Euphrasia bottnica. Рідкісні види водоростей — Хара Брауна, Chara horrida і Halopteris scoparia.
У Фінляндії 1991 року створений національний парк Перямері[11] (фін. Perämeren kansallispuisto, буквально — «Національний парк Ботнічної затоки») площею 157 км², 2011 року створений морський Національний парк Ботнічного моря (фін. Selkämeren kansallispuisto) площею 913 км².[12] На шведській стороні затоки знаходяться національні парки Архіпелаг Гапаранда (60 км²) і Скулескуген (30,62 км²). Архіпелаг Кваркен є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО з 2000 року.[13]
- [https://iho.int/uploads/user/pubs/standards/s-23/S-23_Ed3_1953_EN.pdf_1(a)]_//_[[:d:Q35541239|Limits_of_Oceans_and_Seas]],_[[:d:Q35541239|Limits_of_the_Oceans_and_Seas]]_//_''[[:Nature|Nature]]''
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| Затоки | |
|---|---|
| Бухти | |
| Протоки | Борнгольмсгаттет • Вяйнамері • Данські• Ірбенська • Кальмарсунд • Каттегат • Сьодра-Кваркен • Шифтет |
| Острови | |
| Країни | |
|
Це незавершена стаття з океанології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |