Бруно Джордано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Бруно Джордано
Бруно Джордано
Бруно Джордано
Особисті дані
Народження 13 серпня 1956(1956-08-13) (68 років)
  Рим, Італія
Зріст 175 см
Вага 68 кг
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1969-1975 Італія «Лаціо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1975–1985 Італія «Лаціо» 203 (86)
1985–1988 Італія «Наполі» 78 (23)
1988–1989 Італія «Асколі» 26 (10)
1989–1990 Італія «Болонья» 33 (7)
1990–1992 Італія «Асколі» 37 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1976–1983 Італія Італія U-21 13 (5)
1979 Італія Італія (ол.) 2 (3)
1978–1985 Італія Італія 13 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1993–1994 Італія «Монтеротондо»
1995–1996 Італія «Фано»
1996–1997 Італія «Кротоне»
1997 Італія «Фрозіноне»
1999 Італія «Анкона»
1999–2000 Італія «Ночеріна»
2000 Італія «Лекко»
2002 Італія «Тіволі»
2002–2003 Італія «Л'Аквіла»
2003–2005 Італія «Реджяна»
2006 Італія «Катандзаро»
2006–2007 Італія «Мессіна»
2009 Італія «Піза»
2011 Італія «Тернана»
2013–2014 Італія «Асколі»
2015–2016 Угорщина «Татабанья»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Бруно Джордано (італ. Bruno Giordano, нар. 13 серпня 1956, Рим) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за «Лаціо» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Джордано був результатившим нападником з хорошою технікою і дриблінгом, а також володів точним і потужним ударом з обох ніг, через що вважався спадкоємцем Джорджо Кінальї[1][2].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 13 серпня 1956 року в престижному райні Риму Трастевере. У 13 років хлопця помітив колишній гравець та тренер «Лаціо» Енріке Фламіні, який на той час керував молодіжною командою і запросив Бруно до себе.

5 жовтня 1975 року Джордано дебютував за першу команду в Серії А під керівництвом Джуліо Корсіні в зустрічі проти «Сампдорії». В наступному році Томмазо Маестреллі, що повернувся назад на посаду тренера «орлів», дав Джордано номер 9, який був раніше у лідера клубу Джорджо Кінальї, який переїхав в «Нью-Йорк Космос». Незабаром Бруно показав себе одним з найефективніших італійських форвардів, ставши найкращим бомбардиром чемпіонату Італії сезону 1978/79, забивши 19 голів[1][2].

У 1980 році Джордано разом з одноклубниками Массімо Каччіаторі, Джузеппе Вілсоном та Ліонелло Манфредонією потрапив у корупційний скандал в італійському футболі, що вибухнув 23 березня. Скандал призвів до того, що «Лаціо» було відправлено в Серію Б, а Джордано був дискваліфікований на 3 роки і 6 місяців (як і Манфредонія). Проте на поле футболісти змогли вийти раніше через амністію, яку провела федерація після перемоги її збірної на чемпіонаті світу 1982 року. У першому ж сезоні після дискваліфікації (1982/83) Бруно став найкращим бомбардиром Серії Б, забивши 18 голів і допоміг своїй команді повернутись в еліту, що їй протягом двох сезонів без Джордано не вдавалось.

У сезоні 1984/85 «Лаціо» вилетіло назад в Серію B (поділивши останнє місце разом з «Кремонезе»), після чого перейшов у «Наполі» за суму в понад 5 млрд лір[1][2]. За десять років виступів за «б'якочелесті» Джордано забив 108 голів, ставав кращим бомбардиром в Серії А 1978/79 і Серії Б 1982/83 роках, ставши четвертим бомбардиром всіх часів за кількістю голів за «Лаціо».

У Неаполі Джордано став виступати поряд з легендарними Дієго Марадоною і Карекою, сформувавши знамениту лінію "Ма-Gi-Ca". Вона зіграла важливу роль в першій історичній перемозі «Наполі» в чемпіонаті Італії 1987 року. Джордано також допоміг клубу виграти того сезону Кубок Італії (що в поєднанні вдалося небагатьом командам в історії італійського футболу) і став найкращим бомбардиром турніру з 10 голами.

1988 року Джордано залишив неаполітанську команду, продовжуючи свою кар'єру в «Асколі», у складі якого забив свій сотий гол у вищому дивізіоні Італії, після чого один сезон провів у «Болоньї» і знову повернувся до «Асколі», де і завершив професійну ігрову кар'єру у 1992 році.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Протягом 19761983 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 13 офіційних матчах, забив 5 голів.

1979 року захищав кольори олімпійської збірної Італії. У складі цієї команди провів 2 матчі, забив 3 голи.

21 грудня 1978 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Іспанії (1:0), вийшовши на заміну Франческо Граціані. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни лише 13 матчів, забивши один гол у ворота збірної Греції[3].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Через рік після завершення кар'єри гравця, у 1993 році Джордано став головним тренером у клубу Серії D «Монтеротондо», після чого керував низкою нижчолігових італійських клубів.

Бруно Джордано у 2015 році на матчі ветеранів.

Влітку 2006 року Джордано був призначений новим головним тренером «Мессіни», яка за підсумками попереднього сезону вилетіла в Серію Б. Однак, після чергового корупційного скандалу «Мессіна» зберегла прописку в Серії А і Джордано вперше отримав шанс тренувати команду в елітному дивізіоні. Проте вже 30 січня 2007 року після серії невдалих результатів Джордано був звільнений, але 2 квітня знову відновлений на посаді. У своєму другому перебуванні в «Мессіні» Джордано програв всі свої чотири матчі перед тим, як знову був звільнений 23 квітня, через 21 день після свого повторного призначення.

У квітні 2009 року Джордано був призначений тренером клубу Серії Б «Пізи» з контрактом до кінця чемпіонату[4]. За підсумками сезону команда вилетіла в нижчу лігу, зайнявши двадцяте місце, хоча на момент приходу Бруно команда мала перевагу в шість очок від зони вильоту.

7 лютого 2011 року Джордано став тренером «Тернани»[5], проте того ж сезону вилетів з командою до четвертого дивізіону, після чого 29 червня покинув клуб[6].

28 жовтня 2013 року Бруно став наставником «Асколі», але вже 20 лютого 2014 року через розбіжності з новими керівниками був відправлений у відставку[7].

Після того, як Джордано залишався без команди близько року, в вересні 2015 року італійський спеціаліст вирішив отримати свій перший закордонний досвід, підписавши контракт з угорським клубом «Татабанья» з третього місцевого дивізіону, проте і тут Джордано надовго не затримався і був звільнений у квітні наступного року.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів

[ред. | ред. код]
Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1975–76 Італія «Лаціо» A 14 5 КІ 9 1 КУ 4 1 - - - 27 7
1976–77 A 26 10 КІ 4 3 - - - - - - 30 13
1977–78 A 29 12 КІ 3 3 КУ 4 3 - - - 36 18
1978–79 A 30 19 КІ 6 2 - - - - - - 36 21
1979–80 A 23 9 КІ 6 3 - - - - - - 29 12
1980–81 B - - КІ - - - - - - - - - -
1981–82 B - - КІ - - - - - - - - - -
1982–83 B 38 18 КІ 5 3 - - - - - - 43 21
1983–84 A 18 8 КІ 5 0 - - - - - - 23 8
1984–85 A 25 5 КІ 5 3 - - - - - - 30 8
Усього за «Лаціо» 203 86 43 18 8 4 254 108
1985–86 Італія «Наполі» A 25 10 КІ 5 1 - - - - - - 30 11
1986–87 A 26 5 КІ 13 10 КУ 2 0 - - - 41 15
1987–88 A 27 8 КІ 1+ 3 КЧ 2 0 - - - 29+ 11
Усього за «Наполі» 78 23 19+ 14 4 0 101+ 37
1988–89 Італія «Асколі» A 26 10 КІ 1 2 - - - - - - 27 12
1989–90 Італія «Болонья» A 33 7 КІ 2+ 2 - - - - - - 35+ 9
1990–91 Італія «Асколі» B 20 1 КІ ? 0 - - - - - - 20+ 1
1991–92 A 17 2 КІ 2 2 - - - - - - 19 4
Усього за «Асколі» 63 13 3+ 4 66+ 17
Усього за кар'єру 377 129 67+ 38 12 4 456+ 171

Статистика виступів за збірну

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Наполі»: 1986–1987
«Наполі»: 1986–1987

Особисті

[ред. | ред. код]
1978–1979 (19)
1982–1983 (18)
1986–1987 (10 голів)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в AZZURRI PER SEMPRE – La tecnica di Bruno Giordano: componente della Ma-Gi-Ca (Italian) . PianetaAzzurro.it. 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 22 грудня 2014.
  2. а б в Bruno Giordano (Italian) . Storie di Calcio. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
  3. Giordano, Bruno (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 10 березня 2005. Процитовано 23 березня 2016.
  4. COMUNICATO UFFICIALE: LA PANCHINA DEL PISA CALCIO AFFIDATA A BRUNO GIORDANO (Italian) . Pisa Calcio. 19 квітня 2009. Процитовано 19 квітня 2009. [недоступне посилання з 01.10.2010]
  5. Esonerato Orsi. Giordano nuovo allenatore. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016.
  6. Ufficiale: Toscano nuovo allenatore, Giordano esonerato [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Ternanacalcio.com
  7. Ascoli, esonerato Giordano. Al suo posto Flavio Destro, papà di Mattia [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] gazzetta.it, 20 febbraio 2014

Посилання

[ред. | ред. код]