Вольфгарт Гайнрігс
Вольфгарт Гайнрігс (нім. Wolfhart Heinrichs, 3 жовтня 1941, Кельн, Нацистська Німеччина — 23 січня 2014) — німецько-американський лінгвіст філолог, перекладач, професор арабської мови у Гарвардському університеті. Один із головних редакторів другого видання фундаментальної «Енциклопедії ісламу».
Вольфгарт Гайнрігс народився 3 жовтня 1941 року у сім'ї вчених. Його батько, Маттіас Гайнрігс, обіймав посаду професора історії античної Німеччини у Гіссенському університеті та Вільному університеті Берліна, а мати, Анна Гайнрігс, викладала давньоскандинавську мову, до моменту смерті у віці 80 років обіймаючи посаду професора Вільного університету[4].
Середню освіту Вольфгарт здобув у гімназії імені Фрідріха Вільгельма (нім. Friedrich-Wilhelm-Gymnasium) у Кельні, після чого вступив на факультет арабської мови й ісламознавства Кельнського університету. Наступного року він вступив до Школи сходознавства й африканістики Лондонського університету, навчаючись також в університетах Франкфурта та Гіссена. Серед його вчителів були такі відомі вчені як Вернер Каскель, Гельмут Гетьє, Р. Б. Сержант, Рудольф Зейгайм й Евальд Вагнер. У 1967 році Вольфгарт захистив дисертацію на PhD на тему «Відображення „Поетики“ Арістотеля у поезії Хазіма аль-Картаджані» та вирушив до Бейрута, де проходив практику в Інституті сходознавства[5].
У 1968—1977 роках Гайнрігс навчав студентів у Гіссенському університеті, при цьому працюючи запрошеним лектором у Гарвардському університеті. У 1978 році він залишив Німеччину та був прийнятий на роботу як штатний лектор Гарварда[6]. У 1989 році Гайнрігса запросили як співредактора другого видання «Енциклопедії ісламу», для якої він написав понад 50 статей[5]. Через сім років Гайнрігс змінив Мусін Махді на посаді професора арабської мови імені Джеймса Річарда Джеветта[6]. У 2008 році на честь Вольфгарта був випущений фестшрифт, у написанні якого взяли участь такі вчені як-от Майкл Куперсон, Тьєррі Б'янкі, Беатріс Грюндлер та інші[7].
Вольфгарт Гайнрігс несподівано помер 23 січня 2014 року[6][8].
У 1967 році разом з турецьким сходознавцем Фуатом Зенгіним Вольфгарт став редактором 12-томної праці, яка отримала назву «Geschichte des arabischen Schrifttums» («Історія арабського писання»)[9]. Рецензенти називали її фундаментальним, монументальним і грандіозним проєктом[10][11]. Кожен із томів присвячений окремій темі в арабістиці: поезії[12], лексикографії[11] та ін[13].
За словами істориків Авінгана Ноя та Халіда ер-Русайніба, Гайнрігс був великим любителем мов. Крім рідної німецької та арабської на професійному рівні, він володів англійською, французькою, російською, грецькою, латиною, івритом, арамейською, сирійською, геєзом, фарсі, турецькою й іншими мовами. В останні роки свого життя він вивчав мбараквенго, поширену у Південній Африці, намагаючись при цьому поділитися своїми знаннями з іншими. Для Вольфгарта інтерес до мови одночасно означав інтерес та співчуття до історії, ідей та культури тих народів, які її використовували. В інтерпретації історичних текстів його головним принципом була традиція німецької науки «Sitz im Leben», яка говорить про взаємозв'язок соціального та культурного контексту. У своїй статті «On the Genesis of the Ḥaqīqa-Majāz Dichotomy» Гайнрігс прямо посилається на цей принцип, розповідаючи, як арабський термін «маджаз» згодом змінив свій сенс і забарвлення через те, що ранні богослови намагалися зрозуміти зміст явних антропоморфізмів у Корані[14].
У своїй короткій праці «The hand of the northwind» («Рука північного вітру») 1977 року Вольфгарт простежує еволюцію поняття «метафора», як те, що дозволяє приписувати щось відсутнє у предмета для позначення того, що він спочатку не означав. За словами Гайнрігса, це обумовлюється тим, що увага середньовічних арабських літературознавців зміщується з домусульманської арабської поезії на «стилістичну неповторність» священної книги[14].
У 1987 році Гайнрігс одружився з викладачкою арабської мови Альме Гізе[15], яка пережила свого чоловіка. Дітей у пари не було, але було дев'ять свійських тварин — кролики, щури, морська свинка, кішки[14].
За словами Вольфгарта, його життєвий принцип відображав переведений ним же англійською вірш середньовічного арабського поета Ібн Фаріса[14]:
"Як справи?" — спитали вони, і я відповів:
«Непогано,
одне бажання здійснюється, але багато хто проходить повз мене».
Коли засмучується моє серце, я кажу:
Може, колись сум затихне!
Мій супутник це мій кіт, а радість мого серця —
це зошити, які я маю, і моя улюблена лампа.
- Автор/співавтор
- Heinrichs Wolfhart. Arabische Dichtung und griechische Poetik. Hāzim al-Qartāğannīs Grundlegung d. Poetik mit Hilfe aristotel. Begriffe. — Wiesbaden : Franz Steiner Verlag, 1969. — (Beiruter Texte und Studien, Bd. 8)
- Heinrichs Wolfhart. The hand of the northwind : opinions on metaphor and the early meaning of istiʼāra in Arabic poetics. — Mainz; Wiesbaden : Deutsche Morgenländische Gesellschaft; Franz Steiner Verlag, 1977. — 64 p. — ISBN 35-150-2682-7.
- Редактор/Співредактор
- Geschichte des arabischen Schrifttums : [нім.] : in 12 Bd. / Fuat Sezgin. — Leiden : E.J. Brill : Institut für Geschichte der Arabisch-Islamischen Wissenschaften an der Johann Wolfgang Goethe-Universität, 1967.
- Encyclopaedia of Islam. 2nd ed : [англ.]: in 12 vol. / ed. by P. J. Bearman, Th. Bianquis, C. E. Bosworth, E. van Donzel, W. P. Heinrichs et al. — Leiden: E.J. Brill, 1960—2005. (платн.)
- Orientalisches Mittelalter / J. Christoph Bürgel; Wolfhart Heinrichs (Hrzg). — Wiesbaden : Aula-Verlag, 1990. — (Neues Handbuch der Literaturwissenschaft, Bd. 5) — ISBN 38-910-4053-9.
- Studies in Neo-Aramaic / edited by Wolfhart Heinrichs. — Leiden; Boston : E.J. Brill, 1992. — xvii, 217 p. — (Harvard Semitic Studies, vol. 36) — ISBN 978-90-04-36953-5.
- The Law Applied: Contextualizing the Islamic Shari'a. A Volume in Honor of Frank E. Vogel / edited by Peri J. Bearman; Wolfhart Heinrichs; Bernard G. Weiss. — L. : I.B. Tauris, 2008. — xi, 442 p. — ISBN 978-1-435-69177-3.
