Вперед і вгору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Прусак (внесок, журнали) о 13:42 UTC (1813 хвилин тому).
Вперед і вгору
Up
Жанрдрамедія, пригоди
РежисерПіт Доктер
ПродюсерДжонас Рівера
Сценарист
У головних
ролях
КомпозиторМайкл Джаккіно
КінокомпаніяPixar
Дистриб'юторWalt Disney Pictures (США)
B&H (Україна)
Тривалість96 хв
Моваанглійська
КраїнаСША США
Дата виходу
  • 13 травня 2009 (Канни)
  • 29 травня 2009 (США)
  • 18 червня 2009 (Україна)[1]
Кошторис175 млн $[2]
Касові збори735,1 млн $[3]
IMDbID 1049413
pixar.com/feature-films/up
CMNS: Вперед і вгору у Вікісховищі

«Вперед і вгору» (англ. Up) — американський комедійно-драматичний мультфільм студій Pixar і Walt Disney Pictures, прем'єра якого відбулася 29 травня 2009 року. Стрічка відкривала Каннський кінофестиваль 2009 року[4]. В Україні прем'єра фільму відбулася 16 червня 2009 року[5]. На 1 березня 2024 року фільм займав 113-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Сором'язливий хлопчик Карл Фредріксен захоплювався подорожами та відкриттями мандрівника Чарльза Мунца, що той здійснював у товаристві своїх собак на дирижаблі «Вітер пригод» (Spirit of Adventure). Із диких земель Південної Америки (Райські води) як трофей він привіз «монстра Райських вод» — скелет невідомої досі науці істоти. Проте його звинуватили в підробці. І Мунц повернувся до Південної Америки і пообіцяв, що не повернеться до цивілізації без підтвердження своєї правоти — привезе звіра живцем.

Одного дня Карл знайомиться з дівчинкою Еллі, що також захоплюється Мунцом та приймає його до свого мандрівницького клубу (чіпляє хлопцеві значок — кришечку «Виноградна сода»). Еллі показує Карлові свою книгу пригод — вона мріє про те, що, коли виросте, вирушить до Південної Америки і житиме в будинку біля водоспаду в Райських водах. Розповідь про ці свої пригоди дівчинка й планує записати до книги. Карл поклявся, що повезе Еллі до Південної Америки на дирижаблі.

Коли діти виросли, Карл та Еллі побралися, поремонтували будинок, де знаходився мандрівницький клуб Еллі (так, щоб він був схожий на малюнок дівчинки)та жили там щасливо. Карл працював продавцем кульок із гелієм, а Еллі — в зоопарку. На жаль, після викидня, подружжя не могло мати дітей. Тому вони жили мрією про Райські води. Проте грошей на подорож їм не вдалося назбирати.

Проходили роки. Карл та Еллі зістарилися. І тільки тоді чоловік зміг купити квитки до Південної Америки. Проте Еллі захворіла і незабаром померла. І Карл залишився один.

Місто перебудовувалося, навколо будинку Карла та Еллі велися ремонтні роботи. І власник новобудівлі намагався викупити будинок Фредріксенів. Проте Карл відмовлявся від цього, і казав, що віддасть будинок лише після своєї смерті.

До Карла завітав Рассел— юний дослідник природи, що мав допомогти пенсіонерові для того, щоб отримати останній значок дослідника дикої природи та стати старшим дослідником природи. Старий не потребував допомоги, тому вигадав для хлопця роботу — таємне полювання за вигаданною твариною — вафель. А тим часом трактор, що проїжджав повз будинок Карла до будівництва, перечепив поштову скриньку, яку розмальовувала Еллі. Старий розхвилювався і вдарив робітника на очах у свідків. Після цього судом було винесено рішення, що Карл є загрозою суспільству, тому має залишити власний будинок та переселеться до закладу «Темні дуби» (притулок для пенсіонерів).

Та у шафці дідусь побачив книжку подорожей Еллі. І тоді зрозумів, що не залишить будинку їхньої мрії.

Вранці він пропустив через димар сотні кульок із гелієм, і будинок разом зі своїм 78-літнім мешканцем полетів до Райських вод.

Однак коли будинок був вже високо в повітрі, хтось постукав у двері. Виявилося, що на ґанку стояв Рассел-дослідник природи, що шукав там вафля. Спершу старий планував спустити хлопчика на мотузці до хмарочосу, повз який вони пролітали. Проте це було ризиково, тому Рассел полетів із ним.

Раптом розпочалася негода, летючий будинок потрапив до дощових хмар і Карл не зміг втримати керування. Карл прив'язав всі речі, а потім задрімав. Вранці його розбудив Рассел, що спішив повідомити, як він керував будинком. Через те, що будинок летів вище хмар, Карл не міг дізнатися, де вони знаходяться. Малий переконував його, що вони летять до Райських вод. Але дідусь не вірив, що Рассел власноруч знайшов туди дорогу — до того, як Рассел не показав йому свій GPS. Коли будинок трохи опустився, Карл переконався, що знаходиться в Південній Америці — він виконав обіцянку, яку давав Еллі. Та через туманність (будинок дістався землі раніше, ніж на те розраховував Карл), дідусь та Рассел впали з летючого транспорту. Тому останній відрізок шляху мусили подолати пішки, тримаючи будинок за шланг.

Шляхом Рассел побачив яскравого нелітаючого птаха, якого хлопець годував шоколадом. Рассел назвав птаха Кевіном та не хотів залишати його. Карл думав, що птах гальмуватиме їхню подорож, тому спершу не дозволяв Расселові брати птаха з собою. Проте хлопчик почув, що Карл продовжує в усьому радитися з Еллі (її фотокарткою в будинку), тому сказав, що Еллі дозволила б взяти птаха. Так вони вирушили до водоспаду утрьох.

Згодом вони почули, як до них хтось звертався та побачили собаку. Виявилося, що розмовляла собака (за допомогою спеціального пристрою, який винайшов хазяїн тварини)- його звали Даг. Даг запевнив їх, що зграя доручила йому шукати пташку. Він хотів проявити себе як вправний слідопит, проте насправді решта собак (а головним чином Альфа — головний пес) просто хотіла здихатися його, і Даг знайшов потрібну йому пташку тільки тому, що цією пташкою був Кевін.

Три собаки — Альфа, Бета і Гамма — почали переслідувати Дага і пташку.

Наранок виявилося, що Кевін — дівчинка. Вона перемовлялася зі своїми дітьми. Вона збирала для них їжу і тепер має повернутися. Та тільки пташка вирушила додому, Карла, Рассела та Дага оточили Альфа, Бета і Гамма, що повели їх до свого хазяїна. На величезне здивування Фредріксена, ним виявився мандрівник Чарлз Мунц. Він мешкав на своєму дирижаблі разом із собаками і шукав пташку — Кевіна — як доказ істинності його наукового відкриття.

Коли під час вечері Мунк здогадався, що Карл знає про птаха, якого він шукає (старий не хотів видавати Кевіна), мандрівник попередив, що він прибирає з дороги всіх, хто заважає йому виправдати своє ім'я перед науковцями. Кумир Карла та Еллі виявився вбивцею, тому старий втік від Мунца та його псів.

Мунц на дирижаблі наздогнав їх, спіймав Кевіна та підпалив фундамент Карлового будинку. Рассел просив Карла врятувати пташку, проте дід відмовився та прогнав Дага. У будинку (гелій почав виходити з кульок та він зупинився, так і не діставшись водоспаду) Карл переглядав книгу мандрів Еллі — виявилося, замість розповідей про подорож Південною Америкою його померла дружина наклеїла до альбому фотографії їхнього подружнього життя. На останній сторінці Еллі дякувала Карлові за їхні життєві пригоди та радила йому шукати нових. Тоді дід зрозумів, що не покине пташку. Але тим часом Рассел на декількох кульках полетів до Кевіна самотужки. І Карл позбувся меблів, щоб будинок став легшим та знову зміг злетіти.

Удвох вони визволили Кевіна, відпустили її до дітей та позбулися Мунца. Даг переміг Альфу — головного лихого пса, і решта собак почали ставитися до нього приязно. Єдине, про що лишалося сумувати Карлові — що він не залишив будинку на водоспаді, де мріяла Еллі. Мунц прострілив кульки з гелієм, тому будинок впав з дирижаблю. Проте виявилося, що будинок впав саме на водоспад.

Рассела нагородили останньою відзнакою. Те, про що так мріяв хлопчик (щоб на нагородження прийшов його батько), не відбулося. Але Рассела нагородив Карл. І потім вони весело проводили час разом із Дагом та іншими собаками з його зграї.

Актори озвучування

[ред. | ред. код]
  • Ед Аснер — Карл Фредріксен (англ. Carl Fredricksen), літній вдівець і продавець повітряних кульок на пенсії[6][7]. Зовнішній вигляд героя натхнений образом Спенсера Трейсі у фільмі «Вгадай, хто прийде на обід»[8][9]. Також Доктер і Рівера кажуть, що при створенні персонажа Карла вони спиралися на Лу Гранта, альтер-его самого Аснера в телесеріалах «Шоу Мері Тайлер Мур» і «Лу Грант»[7]. Репліки Карла теж були адаптовані спеціально для Аснера: речення зробили коротшими та додали більше слів з великою кількістю приголосних звуків[10][7].
  • Джордан Нагай — Рассел (англ. Russell), восьмирічний дослідник природи[11][12]. Впродовж фільму він має декілька реплік, які натякають на те, що батьки Рассела живуть окремо або розлучені[13][14].
  • Крістофер Пламмер — Чарльз Мунц (англ. Charles Muntz), літній дослідник та кумир дитинства Карла. Майже все своє життя він перебуває в пошуках «Монстра Райських Вод», які зрештою доводять його до вбивчого божевілля. У різних інтерв’ю Доктер згадує підприємця Говарда Г'юза та реальних дослідників Чарльза Ліндберга та Персі Фосетта як джерела натхнення при створенні Мунца[15]. Окрім того, назва дирижабля Мунца, «Вітер пригод», натхненна літаком Ліндберга «Дух Сент-Луїса». Деякі рецензенти також відзначають схожість персонажа з Кірком Дугласом[16][17].
  • Боб Пітерсон — Даг (англ. Dug), золотистий ретривер, що вміє говорити[18]. Його фраза «Я щойно вас зустрів, але вже вас люблю» натхнена словами, які Пітерсон почув від однієї дитини, коли в 1980-х роках працював вожатим у таборі. На DVD-виданні фільму є короткометражка під назвою «Спеціальна місія Дага», де зображені події безпосередньо перед зустріччю Дага з Карлом і Расселом. Раніше Даг також з'являвся в «Рататуї» як тінь на стіні, яка гавкає на Ремі.

Бету, Гамму й Альфу, інших собак Мунца, відповідно озвучили Делрой Ліндо, Джером Ранфт і Пітерсон. Джон Ратценбергер озвучив будівельника Тома, а Девід Кей — диктора кінохроніки. Елі, дочка Доктера, та Джеремі Лірі відповідно озвучили молоді версії Еллі та Карла. Серед інших членів акторського складу: Мікі Т. Макговен в ролі офіцера поліції Едіт, Денні Манн в ролі будівельника Стіва, Дональд Фуллілав і Джесс Гарнелл в ролі Джорджа та Ей Джея, медбратів «Шейді Оукс», Джош Кулі в ролі Омеги, іншої собаки Мунца, та сам Доктер в ролі начальник табору Штрауха. Також Доктер озвучив пташку Кевін, хоча в титрах це не вказано[19].

Український дубляж

[ред. | ред. код]

Українською мовою фільм було дубльовано 2009 року студією «Le Doyen» на замовлення Disney Character Voices International. Режисер дубляжу — Анна Пащенко, перекладач — Федір Сидорук. Ролі дублювали наступні актори:

  • Віктор Черняков — Карл Фредріксен
  • Валерій Шептекіта — Чарльз Мунц
  • Михайло Жогло — Рассел
  • Юрій Ребрик — Даг
  • Юрій Коваленко — Бета
  • Сергій Солопай — Гамма
  • Михайло Жонін — Альфа
  • Єлизавета Пріма — мала Еллі
  • Віталій Казнодій — малий Карл

Виробництво

[ред. | ред. код]

Концепція

[ред. | ред. код]

На етапі виробництва фільм мав назву «Гелієві кульки» (англ. Heliums). «Вперед і вгору» був задуманий у 2004 році режисером Пітом Доктером, який виник на основі фантазії про летючий будинок як засобу втечі від життя, коли воно стає надто дратуючим[15][20]. Також Доктер надихався власними труднощами соціалізації під час дорослішання[21]. Коли Бобу Пітерсону довелося залишити проєкт на три місяці, щоб працювати над «Рататуєм» у ролі співрежисера, актор і письменник Том Маккарті долучився, щоб допомогти Доктеру з історією фільму. В цей момент народився персонаж Рассела[22][23][24]. Доктер обрав дідуся в ролі головного героя після того, як намалював рисунок сварливого старого з усміхненими кульками[22]. Інші автори вважали це гарною ідеєю, оскільки, на їхню думку, життєвий досвід літніх людей та те, як він впливає на їхній світогляд, були багатим джерелом для гумору. Доктер також не хвилювався про літнього героя, бо вважав, що діти будуть ставитися до Карла так, як вони ставляться до своїх бабусь і дідусів[15].

Ранні концепції відрізнялися від остаточного фільму. Початкова версія містила плавуче місто на іншій планеті, населене істотами, схожими на маппетів. В цьому місті мали бути двоє братів, які змагаються за успадкування королівства свого батька, проте вони падають на Землю, де зустрічають високого птаха, який допомагає їм зрозуміти один одного. Доктеру і Пітерсону подобався елемент з ізоляцією цілого міста відкинули, але велика кількість людей населеного пункту повністю нівелювала би це. Тому масштаби міста було зменшено до єдиного летючого будинку, повітряні кулі якого мали бути замість магії, що підтримувала плавуче місто. В ролі мешканця будинку вирішили взяти літнього чоловіка, надихнувшись контрастним малюнком Доктера. Наступна концепція також подарувала багато елементів, які згодом потрапили до фільму. Декілька елементів все ж відкинули, наприклад, Карл і Рассел мали приземляти будинок на радянський дирижабль, замаскований під велетенську хмару, але це було занадто схоже на іншу ідеєю, що розробляв Pixar. Також Доктер спочатку хотів додати в історію магічні молодильні яйця, знесені птахом, які би пояснювали різницю у віці між Мунцом і Карлом. Проте згодом цю ідею вирішили відкинути, щоб не надто відволікати людей від основного сюжету[25][26].

Доктер зазначив, що фільм відображає його дружбу з ветеранами Disney Френком Томасом, Оллі Джонстоном і Джо Грантом. Усі вони померли до виходу фільму, тому він офіційно присвячений їм. Грант встиг схвалити сценарій і дати деякі поради перед своєю смертю в 2005[27]. Доктер пригадує, що Грант нагадав йому про важливість надання «емоційної основи» глядачу, тому вони додали оплакування Карлом своєї дружини[22]. Доктер вважає, що особистість Гранта вплинула на померлу дружину Карла більше, ніж буркотливий головний герой[27]. Сам Карл в основному базувався на Спенсері Трейсі, Волтері Метгау, Джеймсі Вітморі та їхніх дідусях і бабусях[8][28]. Доктер і Рівера відзначають, що приваблива натура Карла, яка суперечить його сварливості, походить від того, що люди похилого віку зазвичай мають «дозвіл говорити речі, які іншим людям не зійти з рук»[29].

Доктер розповів, що в початковому плані режисерів фільму Карл «просто хотів приєднатися до своєї дружини на небі. Це була така дивна місія самогубства чи щось подібне. Очевидно, це [проблема]. Коли він підніметься в повітря, що тоді? Отже, ми повинні були дати йому якусь мету, якої він ще не досяг»[30]. В результаті вони додали історію з поїздкою до Південної Америки. Така локація була вибрана, тому що Доктер любить тропічні місця. Також це пояснювало би, чому Карл має залишитися з дитиною та не може віддати його, наприклад поліцейському чи соціальному працівнику. Вони також додали дитячого персонажа, який привніс би зміни в одноманітне життя Карла[31].

Даг був створений Доктером і Пітерсоном для іншого проєкту, який так і не був реалізований[32]. Доктер гадав, що було б цікаво показати, що собака думає насправді[33]. Для досягнення такої точності Ян Данбар, доктор-ветеринар, спеціаліст з поведінки собак і дресирувальник, поділився своїми знаннями щодо собачого спілкування, мови тіла та поведінки зграї з художниками й аніматорами[34]. Ідея голосу Альфи виникла з міркувань про те, що станеться, якщо зламати програвач, змусивши його завжди грати на високій тональності[22]. Нашийники для розмовляючих собак були створені, щоб дати Карлу можливість поговорити за відсутності людських супутників, оскільки Даг і Кевін були додані до історії на більш ранньому етапі, ще до Рассела[35]. Присутність Рассела та будівельників допомогла зробити історію менш «епізодичною»[30].

Стосунки Карла з Расселом відображають те, що «він насправді не готовий до вихора, яким є дитина»[27]. Доктер дода;, що сприймає «Вперед і вгору» як історію «дорослішання» та «незакінчену історію кохання», де Карл все ще переживає втрату дружини[36]. Джерелами натхнення він назтває «Касабланку» та «Різдвяну пісню», що самі по собі є історіями «відродження» людей, які щось втрачають, але знову віднаходять свою мету під час подорожі[37]. Також Доктер і Рівера надихалися маппетами, Хаяо Міядзакі, «Дамбо» та «Пітером Пеном». Також вони бачили паралелі «Вперед і вгору» з «Чарівником країни Оз», тому намагалися зробити так, щоб їхній фільм не був надто схожим[38]. Є сцена, де Карл і Рассел тягнуть плавучий будинок через джунглі. Один співробітник Pixar порівняв цю сцену з «Фіцкарральдо», після чого Доктер вирішив переглянув цей фільм і «Місію» для подальшого натхнення[39].

Персонаж Чарльза Мунца заснований на Говарді Г'юзі та Ерролі Флінні[40]. У додатку до DVD-видання фільму є окремий відеокоментар, де Доктер і його команда розповідають про те, як вони обирали між різними варіантами завершення історії Мунца. Спочатку була ідея про те, щоб він спокутував себе або вижив без розкаяння, але зрештою вирішили, що «як репрезентація старого Карла, Мунц має померти».

Кастинг

[ред. | ред. код]

У загальнонаціональному кастингу на роль Рассела прослуховувалося 400 хлопців[41]. Нагай, американець японського походження[42], прийшов на прослуховування зі своїм братом, який насправді був тим, хто прослуховувався. Доктер зрозумів, що Нагай, який говорив без упину, поводився точно як Рассел, тому вибрав його на роль[22]. Нагаю було вісім років, коли його зняли[41]. Доктер заохочував Нагая діяти як фізично, так і вокально. Наприклад, під час запису сцени, де Рассел зустрічається з Кевіном, режисер піднімав хлопця догори ногами та лоскочтав його[43]. Американці азіатського походження позитивно відгукнулися про те, що вперше на роль головного персонажа азіата Pixar взяли відповідного актора[44][45], на противагу загальноприйнятій практиці кастингу представників інших рас на такі ролі[46]. Також було відзначено, що сам персонаж є звичайним американським хлопчиком без будь-яких стереотипів, типових для азіатських персонажів, таких як бойові мистецтва[47].

Музика

[ред. | ред. код]

«Вперед і вгору» — третій фільм Pixar, музику до якого написав композитор Майкл Джаккіно. До того він працював над музичним супроводом «Суперсімейки» та «Рататуя». Сам Джаккіно порівнює стрічку з оперою, оскільки кожен герой має унікальну музичну тему, що змінюється в певний момент історії. Зокрема, на початку фільму, коли молодий Карл у кінотеатрі дивиться кінохроніку про Чарльза Мунца, лунає композиція «Muntz's Theme». Пізніше ця тема знову звучить у фільмі, коли герої зустрічають Мунца 70 років потому. «Ellie's Theme» вперше звучить, коли на екрані з'являється ще молода Еллі, після чого повторюється кілька разів протягом фільму в різному вигляді. Наприклад, під час сцени, де Карл підіймає свій будинок за допомогою повітряних кульок, тема змінюється з простої фортепіанної мелодії на повноцінне оркестрове аранжування[48].

Офіційний саундтрек вийшов у цифровому форматі за три дні до прем'єри фільму в кінотеатрах, 26 травня 2009. Згодом за свою роботу Джаккіно отримав премію «Греммі» за найкращий оригінальний саундтрек[49] і премії «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA за найкращу музику до фільму[50][51][52]. Це стало першою перемогою Pixar у відповідній категорії. Раніше композитор Ренді Ньюман також відзначався за свою роботу в фільмах «Корпорація монстрів» та «Історія іграшок 3», проте лише в категорії «Найкраща пісня до фільму».

Вихід у прокат

[ред. | ред. код]

13 травня 2009 «Вперед і вгору» відкрив 62-й Каннський кінофестиваль[53], ставши першим анімаційним фільмом, удостоєним такої честі[54]. Американська прем’єра стрічки відбулася 16 травня в театрі El Capitan у Голлівуді, Лос-Анджелес[55]. Спочатку вихід «Вперед і вгору» в широкий прокат був запланований на 12 червня[56], проте пізніше його перенесли на 29 травня. Фільм став першою роботоб Pixar, випущеною у форматі 3D[57]. Постійним партнер Pixar, виробник іграшок Thinkway Toys, відмовився випускати будь-які товари на основі «Вперед і вгору». Disney визнав, що не кожен фільм Pixar має стати франшизою[58]. У Колумбії фільм отримав несподіваний розголос через схожість Карла з колумбійським екс-президентом Хуліо Сезаром Турбаєм[59][60].

10 листопада 2009 року Walt Disney Studios Home Entertainment випустила «Вперед і вгору» на Blu-ray і DVD. Фізичні копії містять два короткометражні фільми, аудіокоментарі, документальний фільм Adventure is Out There, альтернативні фінали за участі Мунца, що не ввійшли у фільм. Blu-ray видання також включає ексклюзивні ігри та вісім документальних фільмів[61]. В iTunes покупцям був доступний додатковий короткометражний фільм «Джордж і Ей Джей», який пізніше вийшов також і на YouTube[62]. 2020 року «Вперед і вгору» був випущений у форматі 4K Ultra HD Blu-ray[63].

Касові збори

[ред. | ред. код]

Загальний бюджет фільму склав близько 175 млн доларів[64]. «Вперед і вгору» заробив 293 млн доларів у Північній Америці та 442,1 млн доларів в інших країнах, зібравши в сумі понад 735 млн доларів у світовому прокаті[3]. Це робить його шостим найкасовішим фільмом 2009 року[65]. Також на момент виходу він став другим після «В пошуках Немо» найбільш успішним проєктом Pixar[66]. В Україні за період прокату, що відбувався впродовж всього літа, фільм загалом зібрав 614 000 доларів[67].

У Північній Америці екзитполи показали, що мультфільм в першу чергу є фаворитом для сімейного перегляду: 53% його аудиторії були жінками, а 57% — діти віком до 17 років[68]. Дебютувавши в прокаті в 3766 кінотеатрах (1530 у 3D), «Вперед і вгору» заробив 21,4 млн доларів за день прем'єри та 68,2 млн доларів загалом за перший тиждень[69][70]. Завдяки цьому він встановив рекорд як 3D-фільм, що зібрав найбільше у свій перший вікенд прокату. Щоправда, пізніше того ж року це досягнення буде перевершено фільмом «Аватар» режисера Джеймса Кемерона[71]. У другі вихідні касові збори стрічки впали до 44,3 млн доларів[72][73], а в треті — до 30,5 млн доларів. Це стало найповільнішим спадом для мультфільму Pixar з часів виходу «В пошуках Немо»[74]. Показ фільму в США та Канаді завершився 5 грудня 2009[75].

Критика

[ред. | ред. код]

«Вперед і вгору» отримав загальне визнання з боку критиків[a]. На агрегаторі Rotten Tomatoes фільм має рейтинг схвалення 98%, заснований на 297 професійних відгуках. Середня оцінка рецензентів — 8,7/10. Консенсус вебсайту гласить: «На додачу до чергової візуальної насолоди від Pixar, фільм пропонує бездоганно продуману, дотепну та глибоку історію. Це захоплива, кумедна та зворушлива пригода»[82]. Metacritic, інший вебсайт-агрегатор, на основі відгуків 37 критиків присвоїв «Вперед і вгору» оцінку 88 зі 100[83]. Глядачі, опитані фірмою CinemaScore, дали мультфільму середню оцінку A+ за шкалою від A+ до F[84].

Кінокритик Роджер Іберт оцінив «Вперед і вгору» на чотири з чотирьох зірок, назвавши його «дивовижним фільмом» з максимально правдоподібними героями[85][86]. Редактор журналу The Hollywood Reporter назвав стрічку «чарівною, зворушливою та, мабуть, найсмішнішою роботою Pixar» і «квінтесенцією всіх фірмових штрихів» студії[87]. Критик газети San Francisco Chronicle вважає, що найцікавішими складовими фільму є його особливі візуальні елементи та емоційність історії головного героя. Попри це, він розкритикував «Вперед і вгору» за нудні та нецікаві сцени всередині, єдина мета яких це задовільнити дитячу аудиторію[88]. Оглядач журналу Variety, який теж згадує про велику кількість моментів фільму, розрахованих виключно на дітей, стверджує, що «Вперед і вгору» — це «надзвичайно вишукана картина, яка, на відміну від багатьох інших мультфільмів, не покладається лише на сенсорне навантаження та гучність». Особливо критик відзначає сценарій, а також озвучування, технічну складову та музикальний супровід[89]. Оглядачка газети The Globe and Mail, хоча й критикує стрічку за передбачуваність, все ж каже, що «“Вперед і вгору” — це один з тих фільмів, який змушує вас запитуватися: “Як люди до такого додумуються?”»[90].

Професійні видання також неодноразово включали «Вперед і вгору» до різних списків найкращих фільмів. Наприклад, 2020 року він потрапив до професійного рейтингу найкращих фільмів XXI століття, упорядкованого журналом Empire[91]. Кілька часописів у різний час також відносили його до переліку найкращих анімаційних фільмів, зокрема: Entertainment Weekly (2009)[92], IGN (2010)[93], Time (2011)[94], USA Today (2018)[95], Rolling Stone (2019)[96], Esquire (2020)[97], Parade, Empire та Time Out (2021)[98][99][100]. У грудні 2021 сценарій фільму посів 33-тє місце в списку «101 найкращий сценарій XXI століття», складеному Гільдією сценаристів Америки[101].

Відзнаки

[ред. | ред. код]

«Вперед і вгору» удостоївся багатьох різних номінацій і нагород, здебільшого у категоріях «Найкращий анімаційний фільм» та «Найкраща музика до фільму». На церемонії «Оскар» мультфільм номінували загалом на п'ять премій, дві з яких він зрештою виграв. Також стрічка стала другим в історії після «Красуні та чудовиська» (1991) повністю анімаційним фільмом, номінованим на «Оскар» як найкращий фільм року[102]. Окрім того, «Вперед і вгору» став третьою поспіль перемогою Pixar в категорії «Найкращий повнометражний анімаційний фільм»[103]. До цього студія отримала відповідний «Оскар» за «Рататуя» (2007) та «ВОЛЛ-І» (2008). Національна рада кінокритиків США (NBR) й Американський інститут кіно (AFI) назвали «Вперед і вгору» одним із десяти найкращих фільмів 2009 року[104][105]. NBR також визнала його найкращий анімаційний фільмом цього року[104].

Список головних відзнак, отриманих фільмом
Відзнака Дата Категорія Результат Пос.
«Оскар» 7 березня 2010 Найкращий фільм Номінація [50][106]
Найкращий оригінальний сценарій
Найкращий анімаційний повнометражний фільм Перемога
Найкраща музика до фільму
Найкращий монтаж звуку
BAFTA 21 лютого 2010 Найкращий анімаційний фільм Перемога [52][107]
Найкраща музику до фільму
Найкращий звук Номінація
Найкращий оригінальний сценарій
«Вибір критиків» 15 січня 2010 Найкращий фільм Номінація [108][109]
Найкращий оригінальний сценарій
Найкращий анімаційний повнометражний фільм Перемога
Найкраща музика
«Золотий глобус» 17 січня 2010 Найкращий анімаційний повнометражний фільм Перемога [51][110]
Найкраща музика
«Греммі» 31 січня 2010 Найкращий саундтрек для кіно або телебачення Перемога [49]
Найкраща інструментальна композиція
Найкраще інструментальне аранжування Номінація
«Супутник» 20 грудня 2009 Найкращий анімаційний фільм Номінація [111]
Найкращий оригінальний сценарій
Найкраща музику до фільму
«Енні» 6 лютого 2010 Найкращий повнометражний анімаційний фільм Перемога [112][113]
Найкраща режисура повнометражного фільму
Найкраща анімація персонажів у повнометражному фільмі Номінація
Найкращий дизайн персонажів у повнометражному фільмі
Найкраще розкадрування повнометражного фільму
Найкраща музика для повнометражного фільму
Найкращий сценарій повнометражного фільму
Найкращі анімаційні ефекти

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Вперед і вгору фільм 2009. Kino-Teatr.ua.
  2. ↑ Barnes, Brooks (6 квітня 2009). Pixar’s Latest Film Has Wall Street on Edge. The New York Times. Процитовано 29 червня 2024.
  3. ↑ а б Up. Box Office Mojo. Процитовано 29 червня 2024.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2010. Процитовано 7 лютого 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ http://kino-teatr.ua/uk/main/film/film_id/4916.phtml [Архівовано 1 серпня 2009 у Wayback Machine.] | «Вперед і вгору» на сайті «Кіно-Театр»
  6. ↑ Leopold, Todd (30 серпня 2021). Ed Asner, acclaimed 'Mary Tyler Moore Show' actor, dies at 91. CNN. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  7. ↑ а б в Saperstein, Pat (29 серпня 2021). Ed Asner: His Life and Career in Photos. Variety (англ.). Процитовано 13 липня 2024.
  8. ↑ а б Keast, James (6 лютого 2009). Pixar Reveals Early Look At Up. Exclaim! (англ.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2012. Процитовано 22 листопада 2013.
  9. ↑ Miller, Tim (30 травня 2009). 'Up' will lift your spirits. Cape Cod Times (англ.). Процитовано 13 липня 2024.
  10. ↑ Corliss, Richard (28 травня 2009). Up, Up and Away: Another New High for Pixar. Time. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 22 листопада 2013.
  11. ↑ Chen, David (28 травня 2009). Marketing Up's Asian-American Lead Character. /Film. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  12. ↑ Murphy, Mekado (15 травня 2009). Well-Rounded Boy, Meet Old Square. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 13 липня 2024.
  13. ↑ Who Is Russell’s Dad in ‘Up’? This Fan Theory Might Have Figured It Out. Mental Floss (англ.). 26 квітня 2024. Процитовано 13 липня 2024.
  14. ↑ Taylor, Blake (13 червня 2022). Biggest Unanswered Questions From Pixar's Up. Looper (англ.). Процитовано 13 липня 2024.
  15. ↑ а б в News Etc. Empire. February 2009. с. 12—15.
  16. ↑ Connelly, Brendon (3 березня 2009). First Look At The Villain From Pixar's Up. Slashfilm. Архів оригіналу за 27 жовтня 2022. Процитовано 27 жовтня 2022.
  17. ↑ Amidi, Amidi (5 лютого 2020). Kirk Douglas, RIP. Here's The Greatest Animated Short Ever Made About Him. Cartoon Brew. Архів оригіналу за 27 жовтня 2022. Процитовано 27 жовтня 2022.
  18. ↑ Desowitz, Bill (1 вересня 2021). 'Dug Days': Pixar's Disney+ Shorts Reunite Carl with His Lovable Golden Retriever from 'Up'. IndieWire. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
  19. ↑ Up (2009). British Film Institute (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 22 жовтня 2021.
  20. ↑ Lee, Patrick (14 грудня 2012). Up director Peter Docter on talking dogs, youth scouts and adventure. Syfy Wire (англ.). Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
  21. ↑ Liu, Ed (8 лютого 2009). NYCC 2009: Spending Time with Disney/Pixar's "Up" (and, Disney's "Surrogates"). Toon Zone (англ.). Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 8 лютого 2009.
  22. ↑ а б в г д Up Producer/Director. Moviehole (англ.). 12 лютого 2009. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 12 лютого 2009.
  23. ↑ Block, Alex Ben (17 листопада 2009). Anatomy of a Contender: 'Up'. The Hollywood Reporter (англ.). Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  24. ↑ Tom McCarthy Was A Screenwriter On Pixar's Up. SlashFilm (англ.). 26 травня 2009. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  25. ↑ Catmull, Edwin E.; Wallace, Amy (2014). Creativity, Inc.: Overcoming the Unseen Forces That Stand in the Way of True Inspiration (англ.) (вид. перше). Нью-Йорк: Random House. ISBN 978-0-8129-9301-1.
  26. ↑ Hauser, Tim (2016). The Art of Up (англ.). Chronicle Books. ISBN 978-1-4521-4760-4.
  27. ↑ а б в Desowitz, Bill (29 липня 2008). Pete Docter Goes Up. Animation World Network. Архів оригіналу за 23 квітня 2023. Процитовано 1 січня 2009.
  28. ↑ Q&A: Pete Docter. The Hollywood Reporter. 12 травня 2009. Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 1 жовтня 2015.
  29. ↑ Vespe, Eric (28 березня 2009). Quint chats with Pixar's Pete Docter and Jonas Rivera about UP! Plus a McCameo!. Ain't It Cool News (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013.
  30. ↑ а б Horn, John (10 травня 2009). 'Up' is Pixar at its most ambitious. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 10 травня 2009. Процитовано 10 травня 2009.
  31. ↑ Interview: Pete Doctor on Disney/Pixar's UP. Major Spoilers. 8 листопада 2009. Архів оригіналу за 8 лютого 2010. Процитовано 2 серпня 2011.
  32. ↑ DP/30: UP, director/co-writer Pete Docter. YouTube. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  33. ↑ Rich, Katey (8 лютого 2009). NYCC: Interview With Pete Docter And Jonas Rivera. Cinema Blend (англ.). Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 9 лютого 2009.
  34. ↑ Barbara Robertson (May–Jun 2009). Pixar's Up; The new animated film is brimming with dogs. Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 2 липня 2012.
  35. ↑ Martin, Philip (10 листопада 2009). CRITICAL MASS: It's Up and away at the Oscars. Arkansas Democrat-Gazette (англ.). Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  36. ↑ Adler, Shawn (7 серпня 2008). 'Up' And Coming: 3-D Pixar Movie Tells A 'Coming Of Old Age' Story, Director Says. MTV. Архів оригіналу за 18 березня 2010. Процитовано 13 січня 2009.
  37. ↑ Desowitz, Bill (11 лютого 2009). Docter Goes Halfway Up (англ.). Animation World Network. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 14 лютого 2009.
  38. ↑ Davis, Erik (7 лютого 2009). Cinematical Previews Pixar's 'Up'. Cinematical (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 7 лютого 2009.
  39. ↑ Smith, Jeremy (27 липня 2008). Mr. Beaks Goes UP with Pixar's Pete Docter!. Ain't It Cool News (англ.). Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 1 січня 2009.
  40. ↑ Gibron, Bill (10 листопада 2009). Adventure is "Up" There: A Talk with Pixar's Pete Docter and Bob Peterson. PopMatters. Архів оригіналу за 30 січня 2013. Процитовано 2 серпня 2011.
  41. ↑ а б Lee, Patrick (14 грудня 2012). Up director Peter Docter on talking dogs, youth scouts and adventure. Syfy Wire. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
  42. ↑ Asia Pacific Arts: May 22, 2009: News Bites. Asia Pacific Arts. 22 травня 2009. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 18 вересня 2013. Japanese American Jordan Nagai
  43. ↑ Corliss, Richard (28 травня 2009). Up, Up and Away: Another New High for Pixar. Time. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 22 листопада 2013.
  44. ↑ Wloszczyna, Susan (21 травня 2005). Pixar moves on 'Up' with its 10th movie. USA Today. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2013.
  45. ↑ Asian American Media Watchdog Group Praises Disney/Pixar's "Up" for Creating Asian American Protagonist. Media Action Network for Asian Americans. 9 червня 2009. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 7 липня 2019.
  46. ↑ Jordan Nagai as Russell in UP. Channel APA. 29 травня 2009. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 1 червня 2017.
  47. ↑ Leung, Julie (9 червня 2009). Pixar's 'Up' Stars An Asian American Boy Scout. Mochi Magazine. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  48. ↑ O'Brien, Jon. Up [Original Score] (англ.). AllMusic. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
  49. ↑ а б 52nd Annual GRAMMY Awards. GRAMMY (англ.). Recording Academy. Процитовано 2 липня 2024.
  50. ↑ а б The 82nd Academy Award Winners and Nominees. NPR. 7 березня 2010. Процитовано 2 липня 2024.
  51. ↑ а б 67th Annual Golden Globes winners list. Variety (англ.). 18 січня 2010. Процитовано 2 липня 2024.
  52. ↑ а б Finke, Nikki (7 січня 2010). BAFTA Award Noms: Long List Revealed. Deadline (англ.). Процитовано 2 липня 2024.
  53. ↑ Graham, Mark (23 квітня 2009). 2009 Cannes Film Festival Lineup Is Heavy on Auteurs. Vulture. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  54. ↑ Brooks, Xan (19 березня 2009). Curtain will go Up on this year's Cannes with 3-D yarn. The Guardian. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  55. ↑ US premiere of Disney-Pixar's Up. The Atlanta Journal-Constitution. Архів оригіналу за 16 жовтня 2023. Процитовано 16 жовтня 2023.
  56. ↑ Graser, Marc; McNary, Dave (19 вересня 2007). Third 'Narnia' set for 2010. Variety. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  57. ↑ Hayes, Dade; Fritz, Ben (8 квітня 2008). Disney unveils animation slate. Variety. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 8 листопада 2021.
  58. ↑ Barnes, Brooks (5 квітня 2009). Pixar's Art Leaves Profit Watchers Edgy. The New York Times. Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 6 квітня 2009.
  59. ↑ ¿A quién se parece?. Revista Semana (ісп.). 23 травня 2009. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 14 червня 2009.
  60. ↑ Cal Fredericksen y Julio César Turbay. La Silla Vacía (ісп.). 13 червня 2009. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 14 червня 2009.
  61. ↑ McCutcheon, David (10 серпня 2009). Up Takes Off. IGN. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
  62. ↑ Connelly, Brendon (21 листопада 2009). Pixar's Up Tie-In George And AJ Now Online. /Film. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  63. ↑ Heller, Emily (3 березня 2020). A bunch of Pixar movies, including Up and A Bug's Life, come to 4K Blu-ray. Polygon (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 22 квітня 2021.
  64. ↑ Barnes, Brooks (5 квітня 2009). Pixar's Art Leaves Profit Watchers Edgy. The New York Times. Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 6 квітня 2009.
  65. ↑ Top 2009 Movies at the Worldwide Box Office. The Numbers. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
  66. ↑ Barnes, Brooks (9 липня 2009). Analyst Admits to Being ‘Dead Wrong’ After Disney’s ‘Up’ Is Big Earner. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 30 червня 2024.
  67. ↑ Up. Box Office Mojo. Процитовано 2 липня 2024.
  68. ↑ Gray, Brandon (1 червня 2021). Weekend Report: 'Up' Lifts Pixar to Tenth Smash. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  69. ↑ D'Alessandro, Anthony (30 травня 2009). 'Up' soars to $21.4 million Friday. Variety. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
  70. ↑ McNary, Dave (31 травня 2009). 'Up' flies high at weekend box office. Variety. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
  71. ↑ Weekend Report: 'Avatar' Soars in Debut. Box Office Mojo. 21 грудня 2009. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 9 серпня 2018.
  72. ↑ D'Alessandro, Anthony (6 червня 2009). 'Hangover' soaks up $16.54 million. Variety. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  73. ↑ Finke, Nikki (8 червня 2009). Box Office Cliffhanger: Sunday Numbers Show 'The Hangover' Caught 'Up' For #1. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  74. ↑ Fritz, Ben (15 червня 2009). Summer box office is tepid as 'Pelham,' 'Imagine' fizzle. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  75. ↑ Up (2009) - Domestic Release. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  76. ↑ Terdiman, Daniel (25 лютого 2013). Brave nets Pixar its seventh best animated feature Oscar. CNET. Архів оригіналу за 15 вересня 2023. Процитовано 15 вересня 2023.
  77. ↑ Driscoll, Molly (9 жовтня 2015). Pixar's The Incredibles 2, Cars 3 get release dates. The Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 10 жовтня 2015. Процитовано 15 вересня 2023.
  78. ↑ Abraham, Raphael (17 грудня 2020). Pixar's Pete Docter on Soul and being animated by life's big questions. Financial Times. Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 15 вересня 2023.
  79. ↑ The maker of Pixar's Up and Inside Out talks about Soul and life's big questions. CNA. 25 грудня 2020. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2023.
  80. ↑ Noble, Matt (11 березня 2021). Why no Soul from Oscar voters is unfair for animated feature directors. Gold Derby. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 23 вересня 2023.
  81. ↑ Ulatowski, Rachel (29 червня 2022). The 10 Best Pixar Films, Ranked. The Mary Sue. Архів оригіналу за 29 червня 2022. Процитовано 15 вересня 2023.
  82. ↑ Up. Rotten Tomatoes (англ.). Fandango. Процитовано 30 червня 2024.
  83. ↑ Up. Metacritic (англ.). Fandom. Архів оригіналу за 20 лютого 2010. Процитовано 7 лютого 2010.
  84. ↑ McNary, Dave (31 травня 2009). 'Up' flies high at weekend box office. Variety. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
  85. ↑ Ebert, Roger (27 травня 2009). Up. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  86. ↑ Ebert, Roger (11 травня 2009). Cannes #1: Up, up and away, in my beautiful, my beautiful balloon. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 2 серпня 2011.
  87. ↑ Rechtshaffen, Michael (12 травня 2009). Up – Film Review. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 13 грудня 2009.
  88. ↑ LaSalle, Mick (29 травня 2009). Review: 'Up' soars on flights of fancy. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 1 червня 2009. Процитовано 13 грудня 2009.
  89. ↑ McCarthy, Todd (12 травня 2009). Up Movie Review. Variety. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 2 серпня 2011.
  90. ↑ Taylor, Kate (28 травня 2009). Forget the goofy glasses. This magic transcends technology. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 3 березня 2011. Процитовано 16 травня 2011.
  91. ↑ The 100 Greatest Movies Of The 21st Century. Empire. 18 березня 2020. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  92. ↑ Bernardin, Marc (4 вересня 2009). Best Animated Movies Ever. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  93. ↑ Pirrello, Phil; Goldman, Eric; Fowler, Matt; Collura, Scott; White, Cindy; Schedeen, Jesse (25 червня 2010). Top 25 Animated Movies of All-Time. IGN. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  94. ↑ Corliss, Richard (21 червня 2011). The 25 All-Time Best Animated Films. Time. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  95. ↑ Stockdale, Charles (12 червня 2018). The 100 best animated movies of all time. USA Today. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 16 вересня 2021.
  96. ↑ Adams, Sam; Bramesco, Charles; Grierson, Tim; Murray, Noel; Scherer, Jenna; Tobias, Scott; Wilkinson, Alissa (13 жовтня 2019). 40 Greatest Animated Movies Ever. Rolling Stone. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  97. ↑ Kranc, Lauren (7 червня 2020). The Best Animated Films of All Time Have No Age Limit. Esquire. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  98. ↑ Murrian, Samuel R. (16 січня 2021). We Ranked the 51 Best Animated Movies of All Time, From Snow White to Soul. Parade. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  99. ↑ Travis, Ben; White, James; Freer, Ian; Webb, Beth (15 вересня 2021). The 50 Best Animated Movies. Empire. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  100. ↑ Kryza, Andy; Rothkopf, Joshua; Huddleston, Tom (10 вересня 2021). 100 best animated films of all time. Time Out. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  101. ↑ Pedersen, Erik (6 грудня 2021). 101 Greatest Screenplays Of The 21st Century: Horror Pic Tops Writers Guild's List. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 12 січня 2022.
  102. ↑ Pixar's "Up" wins best animated film Oscar. Reuters. 8 березня 2010. Процитовано 2 липня 2024.
  103. ↑ Hurt Locker triumphs at Oscars. CBC. 8 березня 2010. Процитовано 2 липня 2024.
  104. ↑ а б Brown, Lane (3 грудня 2009). National Board of Review Names Up in the Air Best Film. Vulture. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  105. ↑ Stewart, Andrew (13 грудня 2009). AFI picks top 10 for 2009. Variety. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  106. ↑ Оскар 2010: Тріумф "Повелителя бурі" і другорядні нагороди для "Аватара". УП. Життя. Процитовано 2 липня 2024.
  107. ↑ Factbox: Winners at 2010 BAFTA awards. Reuters. 21 лютого 2010. Процитовано 2 липня 2024.
  108. ↑ Pond, Steve (13 грудня 2009). 'Inglourious Basterds,' 'Nine' Lead Critics Choice Nominations. TheWrap (англ.). Процитовано 2 липня 2024.
  109. ↑ Full list of winners at Critics Choice Awards. Reuters. 16 січня 2010. Процитовано 2 липня 2024.
  110. ↑ У США пройшла церемонія вручення премії «Золотий глобус». РБК-Україна. Процитовано 2 липня 2024.
  111. ↑ 2009. Press Academy (англ.). Процитовано 2 липня 2024.
  112. ↑ Kapko, Matt (1 грудня 2009). 37th Annual Annie Award Nominations Announced. Animation World Network (англ.). Процитовано 2 липня 2024.
  113. ↑ Giardina, Carolyn (6 лютого 2010). ‘Up’ wins best feature at Annie Awards. The Hollywood Reporter (англ.). Процитовано 2 липня 2024.

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Attributed to multiple references:[76][77][78][79][80][81]

Посилання

[ред. | ред. код]
Нагороди
Попередник:
ВОЛЛ·І 		Премія «Золотий глобус» за найкращий анімаційний фільм
2009 		Наступник:
Історія іграшок 3

Шрек (2001) · Віднесені привидами (2002) · У пошуках Немо (2003) · Суперсімейка (2004) · Воллес і Громіт: Прокляття кролика-перевертня (2005) · Веселі ніжки (2006) · Рататуй (2007) · ВОЛЛ·І (2008) · Вперед і вгору (2009) · Історія іграшок 3 (2010) · Ранго (2011) · Відважна (2012) · Крижане серце (2013) · Супер шістка (2014) · Думками навиворіт (2015) · Зоотрополіс (2016) · Коко (2017) · Людина-павук: Навколо всесвіту (2018) · Історія іграшок 4 (2019) · Душа (2020) · Енканто (2021) · Піноккіо Ґільєрмо дель Торо (2022) · Хлопчик і чапля (2023)

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вперед_і_вгору&oldid=43113428