Вілфред Берчетт

Вілфред Берчетт
англ. Wilfred Graham Burchett
Народився	16 вересня 1911(1911-09-16)[[d:Track:Q2629164]]-1">[1] Мельбурн, Австралія
Помер	27 вересня 1983(1983-09-27)[[d:Track:Q29861311]]-2">[2] (72 роки) Софія, Болгарія ·злоякісна пухлина
Поховання	Центральний цвинтар Софіїd
Країна	Австралія
Діяльність	військовий кореспондент, журналіст
Alma mater	Ballarat High Schoold
Мова творів	англійська
Жанр	публіцистика

Вілфред Грем Берчетт (англ. Wilfred Graham Burchett, 16 вересня 1911, Мельбурн, Австралія — 27 вересня 1983, Софія, Болгарія) — відомий австралійський журналіст-міжнародник, який протистояв цензурованій і пропагандистській^{[ненейтрально]} західній точці зору часів «холодної війни»: перший західний журналіст, який окреслив приховувані урядом США наслідки атомного бомбардування Хіросіми^{[джерело?]}, писав репортажі «з того боку»^{[якого?]} війни в Кореї (зокрема виявив і взяв інтерв'ю у генерала Вільяма Діна, якого вважали вбитим) і у В'єтнамі.

1957 року став платним агентом КДБ. Був оголошений радянським шпигуном^[ким?], звинувачений у зраді^[ким?].

Життєпис

1940 року Берчетт почав свою кар'єру в журналістиці. Його повідомлення про повстання проти режиму Віші в Новій Каледонії допомогли йому отримати акредитацію в газеті Daily Express. Частину війни провів у Китаї і Бірмі. Був першим західним журналістом, який відвідав Хіросіму після атомного бомбардування, прибувши сам на поїзді з Токіо 2 вересня, в день офіційної капітуляції на борту лінкора «Міссурі». Відправлену азбукою Морзе статтю надруковано на першій сторінці газети Daily Express у Лондоні 5 вересня 1945 року під назвою «Атомна чума» (англ. The Atomic Plague). Це була перша публікація у ЗМІ, в якій йшлося про наслідки радіації і ядерних опадів.1951 року Берчетт вирушив до Китайської Народної Республіки як іноземний кореспондент французької комуністичної газети l'Humanite. В липні 1951 року він і британський журналіст Алан Віннінґтон вирушили в Північну Корею для висвітлення мирних переговорів у Пханмунджомі. Берчетт відвідав кілька таборів для військовополонених у Північній Кореї, порівнявши їх з «розкішним курортом», «курортом у Швейцарії». Берчетт прославився, опитавши військовополоненого генерала США Вільяма Діна, чия доля була невідома. В автобіографії пізніше Дін назвав одну з глав: «Мій друг Вілфред Берчетт».1956 року Берчетт прибув до Москви як кореспондент газети National Guardian, американського тижневика. Він отримував щомісячну допомогу від радянської влади. Протягом наступних шести років повідомляв про досягнення СРСР в науці і про відновлення післявоєнної економіки. В останні роки війни у В'єтнамі Берчетту було вже понад 60 років. Він подорожував на сотні миль з солдатами В'єтнамської народної армії і В'єтконгу, перебуваючи під атакою американських військ. Берчетт опублікував численні книги про В'єтнам і війну в ці роки. У 1975 і 1976 роках Берчетт надіслав кілька повідомлень з Камбоджі, вихваляють новий уряд Пол Пота. В статті від 14 жовтня 1976 року в «The Guardian» (Велика Британія) він писав, що «Камбоджа стала робітничо-селянською державою», і її нова конституція «гарантує, що кожна людина має право на чесний і справедливий рівень життя». Проте незабаром відносини між Камбоджею і В'єтнамом погіршилися. Після того, як Берчетт відвідав табори біженців 1978 року, він усвідомив справжню ситуацію. Він засудив «червоних кхмерів», і згодом вони помістили його в список смертників.Берчетт переїхав до Болгарії 1982 року і помер від раку в Софії через рік, у віці 72 років.

Проблеми з паспортом

1955 року британський паспорт Берчетта пропав і вважався вкраденим. Австралійський уряд відмовився випустити заміну і попросив британців зробити те ж саме. Протягом багатьох років Берчетт жив із в'єтнамським, а потім кубинським паспортом. 1969 року Берчетту відмовили у в'їзді в Австралію для участі в похороні батька. Австралійський паспорт видав Берчетту уряд Вітлема 1972 року.

Примітки

_1-0">^а Internet_Speculative_Fiction_Database_—_1995.[[d:Track:Q2629164]]