Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
нім. Wilhelm Friedrich Ostwald
Народився
2 вересня 1853 (1853-09-02 ) [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb12347272w_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011. [[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1]Біографічний_Портал_Нідерландів_—_2009.[[d:Track:Q1868372]]-2">[2] […] Рига , Латвія Помер
4 квітня 1932 (1932-04-04 ) Оствальд_Вильгельм_Фридрих_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А. М. Прохоров]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1974._—_Т. 18_:_Никко_—_Отолиты._—_С. 580. [[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-4">[4][[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb12347272w_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1] […] (78 років) Ляйпціг , Німеччина Поховання
Great Cemetery d Країна
Німеччина Національність
німець Діяльність
хімік есперантист винахідник викладач університету ідист письменник фізик філософ педагог Alma mater
Тартуський університет Галузь
хімія фізика філософія Заклад
Тартуський університет Ризький Технічний університет Лейпцизький університет Науковий ступінь
докторський ступінь [[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]_[http://d-nb.info/gnd/11859057X/_Record_#11859057X]_//_Gemeinsame_Normdatei_—_2012—2016. [[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-5">[5] Науковий керівник
Артур фон Оттінген Карл Ернст Генріх Шмідт Аспіранти, докторанти
Ейнар Герцшпрунг [http://www.genealogy.ams.org/id.php?id=112140_Математичний_генеалогічний_проєкт]_—_1997. [[d:Track:Q829984]]-6">[6]Arthur Amos Noyes d [http://www.genealogy.ams.org/id.php?id=138036_Математичний_генеалогічний_проєкт]_—_1997. [[d:Track:Q829984]]-7">[7]Альвін Мітташ Arthur Amos Noyes d Математичний_генеалогічний_проєкт_—_1997. [[d:Track:Q829984]]-8">[8]Christian Füchtbauer d Математичний_генеалогічний_проєкт_—_1997. [[d:Track:Q829984]]-8">[8]George Jaffé d Математичний_генеалогічний_проєкт_—_1997. [[d:Track:Q829984]]-8">[8]Max Trautz d Математичний_генеалогічний_проєкт_—_1997. [[d:Track:Q829984]]-8">[8]Otto Pufahl d Математичний_генеалогічний_проєкт_—_1997. [[d:Track:Q829984]]-8">[8]Colin G. Fink d The_Academic_Family_Tree_—_2005. [[d:Track:Q21585670]]-9">[9] Членство
Прусська академія наук Саксонська академія наук Шведська королівська академія наук Академія наук СРСР Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Леопольдина Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук США Туринська академія наук www.accademiadellescienze.it [[d:Track:Q107212659]]-10">[10]Korporatsioon Fraternitas Rigensis d Відомий завдяки:
хімічна кінетика , каталіз Батько
Gottfried Ostwald d Мати
Elisabeth Ostwald d Брати, сестри
Eugen Heinrich Ostwald d У шлюбі з
Flora Helene* Mathilde Ostwald (von Reyher) d -11">[11] Діти
Wolfgang Ostwald d Walter Ostwald d Нагороди
Вільгельм Оствальд у Вікісховищі
Ві́льгельм Фрі́дріх О́ствальд (нім. Wilhelm Friedrich Ostwald ; 2 вересня 1853 , Рига — 4 квітня 1932 , Лейпциг ) — балтійський німець, фізико-хімік і філософ , лауреат Нобелівської премії з хімії 1909 року. Закінчив у 1875 Дерптський (Тартуський) університет . Професор Ризького політехнічного училища (1882–1887), Лейпцизького університету (1887–1906). Член-кореспондент Петербурзької АН (1895).
Основні наукові праці Оствальда присвячені розвитку теорії електролітичної дисоціації . Виявив зв'язок електропровідності розчинів кислот зі ступенем їхньої електролітичної дисоціації (1884). Дав спосіб визначення основності кислот по електропровідності їх розчинів (1887–1888). Встановив Закон розведення Оствальда (1888). Запропонував розглядати реакції аналітичної хімії як взаємодії між іонами (1894). Оствальд вивчав також питання хімічної кінетики та каталізу ; розробив основи каталітичного окиснення аміаку .
Якоб Гендрік Вант-Гофф і Вільгельм Оствальд (справа)У 1909 році Оствальд став лауреатом Нобелівської премії з хімії «за вивчення природи каталізу і основоположні дослідження швидкостей хімічних реакцій»[12]
Оствальд був одним з найбільших організаторів науки свого часу. Він організував першу у світі кафедру фізичної хімії , заснував Електрохімічний інститут і Німецьке електрохімічне товариство . У 1887 Оствальд разом з Я. Вант-Гоффом заснував «Журнал фізичної хімії». З 1889 він почав видання серії «Класики точних наук» (нім. Ostwald's Klassiker der exakten Wissenschaften ) з декількох сотень невеликих книг, що містять класичні роботи з математики , фізики та хімії . Створена за участю Оствальда організація «Міст» (1911) ставила собі за мету розгортання міжнародного співробітництва в сфері бібліографії та документації з метою полегшити вченим всіх країн знайомство з літературою по їхній спеціальності.
Оствальд — автор «енергетичної» теорії, одним з різновидів «фізичного» ідеалізму. Оствальд вважав єдиною реальністю енергію , матерію розглядав як форму прояву енергії.
_1-0">
а [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb12347272w_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]] _1-1">
б Bibliothèque nationale de France BNF : платформа відкритих даних — 2011. Біографічний_Портал_Нідерландів_—_2009. [[d:Track:Q1868372]] 
