Очікує на перевірку

Вінланд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Leiv Eriksson oppdager Amerika («Лейф Еріксон відкриває Америку»), картина художника Крістіана Крога (1893)
«Відновлена „довга хата“ вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада» (приблизно 1000 н. е.)

Вінла́нд також: Вінла́ндія (ісл. Vínland — «винна земля») — вікінзька назва узбережжя Затоки Святого Лаврентія (територія нинішніх канадських провінцій Ньюфаундленд, Нова Шотландія і Нью-Брансвік), яку дав Лейф Еріксон і вікінги, відкривши та заселивши певні території Північної Америки за п'ять століть до Христофора Колумба.

Джерела

[ред. | ред. код]

Про походи Лейфа Еріксона відомо з манускриптів «Сага про гренландців» (норв. Grønlendingenes saga, нюн. Grǿnlendinga saga) і «Сага про Еріка Рудого» (ісл. Eiríks saga rauða) та усних переказів, в яких збережено деталі й події подорожі вікінгів, описаних в оповідях через 250 років.

Археологічні відкриття XX століття підтвердили достовірність ісландських саг вікінгів. Селище вікінгів біля Л'Анс-о-Медоуз на півночі острова Ньюфаундленд було відкрито та досліджено в 1960-х роках.

Історична Мапа Вінландії

 Колонізація Вінландії

[ред. | ред. код]

У 1960 році археологи відкрили поселення вікінгів біля Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада. Радіовуглецеве датування дерев'яних об'єктів, знайдених у Л'Анс-о-Медоуз, підтвердило дату заснування поселення приблизно 1000 роком. Ймовірно, поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз було «воротами» півдня. Вікінги просунулися далі на південь уздовж американського узбережжя. Згідно з описами в сагах одне з місць стоянок вікінгів відповідає бухті річки Гудзон, у районі нинішнього Нью-Йорка. Дослідники схиляються до думки, що вікінги, ймовірно, допливали до сучасних Флориди та Мексики. Поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз проіснувало 40 років. Вікінги були витіснені місцевими племенами індіанців, яких вікінги називали «вузькоокими».

Сучасні дослідження

[ред. | ред. код]

Учені досі намагаються встановити найпівденнішу межу вікінгської колонізації:

  • Самюель Еліот Морісон (англ. Samuel Eliot Morison) у 1971 році припускав, що вікінги досліджували південну частину острова Ньюфаундленд.
  • Ерік Ваглрен (англ. Erik Wahlgren) у 1986 р. припускав, що найпівденніші дослідження вікінгів досягали до Міраміші-Бей в провінції Нью-Брансвік.
  • Ісландський кліматолог Палл Бергторссон (англ. Pall Bergthorsson) у 1997 р. припускав, що вікінгські дослідження материка могли б досягати до міста Нью-Йорк.

У будь-якому разі, щоб знайти виноград у Вінландії, вікінги мусили б подорожувати принаймні до південного берега річки Святого Лаврентія.

Згідно з результатами останніх досліджень історичної Мапи Вінландії, яку вважали створеною у Середньовіччі, вона виявилася підробкою, зробленою після 1920 року.[1]

Знахідки вікінгських часів

[ред. | ред. код]

Досі декілька вікінгських артефактів знайдено на Баффіновій Землі та північному Лабрадорі в Канаді.  

Серед артефактів вікінгського походження в Північній Америці є норвезький пенінг XI століття, віднайдений в 1957 році у штаті Мен.

На південному березі річки Святого Лаврентія знайдено Кенсінгтонський рунічний камінь (англ. Kensington Runestone), проте науковці вважають його вмілою підробкою.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. “The Vinland Map is a fake” – new research suggests map is a 20th century forgery. medievalists.net (англ.) . Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 13.09.202.

Література

[ред. | ред. код]
  • Birgitta Wallace. Westward Vikings: The Saga of L'Anse Aux Meadows. — Historic Sites Association of Newfoundland and Labrador, 2006. ISBN 0-919735-09-6 (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]