Очікує на перевірку

Гаврюшин Євген Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаврюшин Євген Володимирович
 Полковник
Загальна інформація
Народження12 липня 1965(1965-07-12) (59 років)
Харківська область
Смерть13 березня 2022(2022-03-13)
Яворівський військовий полігон, Яворівський район, Львівська область, Україна
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Євге́н Володи́мирович Гаврю́шин (12 липня 1965, Харківщина — 13 березня 2022, Яворівський військовий полігон, Львівська область) — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 липня 1965 року на Харківщині в сім`ї військовика. Випускник Самбірської школи № 7 (тепер Самбірська гімназія № 7) у 1980 році. Навчався в Самбірській музичній школі по класу фортепіано.

Продовжив навчання у профтехучилищі у м. Куп’янськ Харківської області[1].

Вступив на військову службу з 1983 із Самбірського військового комісаріату.

1983 по 1984 служив рядовим у 24 механізованій бригаді.

1984 — вступив до вищого Хмельницького артилерійського командного училища.

1988 — проходив службу у Прибалтійського військовому окрузі, м. Калінінград.

1989 — проходив службу у 144-й мотострілецькій дивізії в місті Таллінн.

1992 — народився його перший син, Гаврюшин Олег Євгенович.

1991 — приходив службу у військовій частині А1108, місті Дрогобич.

1994 — служив у військовій частині А3974, місті Самбір.

1995—1997 навчався у Одеському інституті сухопутних військ.

1996 — одружився з Надією Михайлівною Хававчак.

1996 — народився його другий син, Гаврюшин Олександр Євгенович.

1998 по 2006 проходив службу на посадах офіцера, старшого офіцера в службі РАО, начальника відділу в управлінні логістики Західного оперативного командування, місто Львів. Був одним з найдосвідченіших фахівців у галузі ракетно-артилерійського озброєння.

2002 — народилась його дочка Гаврюшина Марія Євгенівна.

2006 по 2015 проходив службу центральному ракетному-артилерійському управлінні озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України. Брав активну участь у подіях Майдану. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції у 2014 році. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.02.2015).

За станом здоров'я мусив покинути лави ЗСУ, але став викладачем, доцентом кафедри наземної артилерії в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Загинув 13 березня 2022 року під час російського ракетного обстрілу Міжнародного центру миротворчості та безпеки на Яворівському військовому полігоні[2][1]. У зв'язку із загибеллю у статусі цивільного, керівництво навчального закладу оформило це як «смерть від нещасного випадку на виробництві». Через це родина не отримала належних соціальних гарантій[3].

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015)[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ ЗАГИБЛОМУ ГЕРОЮ ГАВРЮШИНУ ЄВГЕНУ ВОЛОДИМИРОВИЧУ.
  2. Під час бомбардування Яворівського полігону загинув лицар Ордена Богдана Хмельницького
  3. Загинув від удару по Яворівському полігону, а написали – помер від нещасного випадку. zahid.espreso.tv. Процитовано 31 серпня 2024.
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №109/2015, Про відзначення державними нагородами України. Офіційне Інтернет-представництво Президента України. 26 лютого 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]