Ганс Голляйн

Ганс Голляйн
нім. Hans Hollein
Народження	30 березня 1934(1934-03-30)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1][…] Відень, Перша Австрійська Республіка[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]] -4">[4]
Смерть	24 квітня 2014(2014-04-24)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1][…] (80 років) Відень, Австрія[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]] -4">[4]° пневмонія
Країна (підданство)	Австрія[[d:Track:Q73268604]]-6">[6]
Навчання	Університет Каліфорнії (Берклі), Іллінойський технологічний інститут, Віденська академія мистецтв і University of California, Berkeley College of Environmental Designd
Діяльність	архітектор, дизайнер, викладач університету, рисувальник
Праця в містах	Відень
Архітектурний стиль	постмодерна архітектура і постмодернізм
Найважливіші споруди	Museum für Moderne Kunstd, Музей Абтайберг, Museum Niederösterreichd і Haas Housed
Членство	Європейська академія наук і мистецтв і Шведська королівська академія вільних мистецтв
Заклад	Віденський університет прикладних мистецтв
Нагороди	Deutscher Architekturpreisd (1983) Прітцкерівська премія (1985) Золотий знак «За заслуги перед містом Віднем»d (1994) Grand Austrian State Prized (1983) Архітектурна премія міста Відняd (1974)
Діти	·Lilli Holleind і Макс Голляйн-7">[7]
Сайт	hollein.at
Ганс Голляйн у Вікісховищі

Ганс Голляйн (нім. Hans Hollein; 30 березня 1934, Відень — 24 квітня 2014, там само) — австрійський архітектор і дизайнер.

Біографія

Закінчив віденську Академію образотворчих мистецтв, відвідував заняття в Іллінойському технологічному інституті та Каліфорнійському університеті. Пропрацювавши кілька років в США, Швеції та інших країнах, Голляйн повернувся на батьківщину і в 1964 році заснував своє архітектурне бюро. Крім того, він займався викладанням в Сент-Луїсі, Дюссельдорфі та Відні, пробував себе як дизайнер, театральний художник й організатора виставок.

У 1960-ті Голляйн приєднався до групи архітекторів-новаторів, найвідомішим з яких був Фріденсрайх Гундертвассер. Художники були проти панівного в післявоєнній архітектурі функціоналізму, випускали маніфести на захист «чуттєвої краси стихій», робили проєкти, які утопічно розмістилися на лоні незайманої природи поселень. Одночасно Голляйна цікавили виживання в екстремальних умовах, моделювання тимчасового житла, дизайн дрібних виробів, які повинні були скластися в колаж світу майбутнього.

Одним з перших замовлень для Голляйна став свічковий магазин Ретті. Крихітне приміщення, оформлене за допомогою алюмінію і дзеркал, стало найменшим архітектурним витвором, нагородженим американською премією Рейнольдса. Після цього він спроєктував ще кілька крамниць і бутиків.

Голляйн брав участь в проєктуванні Олімпійського містечка для Ігор у Мюнхені. Він подбав не лише про прокладені вздовж вулиць яскраві труби, а й про екрани проєкторів, підігрів підлог, подачу свіжого повітря. Відзначався разючий контраст між архітектурою містечка, що символізувала комунікацію між людьми, і трагічними подіями, що сталися в ній.

Залишаючись вірним постмодернізму, Голляйн називав архітектуру «контролем температури тіла», «захисним кожухом» і «кондиціонуванням психологічного стану».

Відомі праці

• 
  Свічкова крамниця Ретті (Відень, 1965)
• 
  Музей Абтайберг (Менхенгладбах, 1972—1982)
• 
  Інтер'єр музею скла і кераміки (Тегеран, 1978)
• 
  Музей сучасного мистецтва (Франкфурт-на-Майні, 1987—1991)
• 
  «Гаас-Гаус» (Відень, 1990)
• 
  Австрійське посольство (Берлін, 1996—2001)
• 
  Парк «вулканів» (Сент-Урс, 1997—2002)
• 
  Титановий навіс «Крило Соравія» над входом в Палац ерцгерцога Альбрехта (Відень, 2003)
• 
  «Car Building» до виставки «CarCulture» в Центрі мистецтв і медіатехнологій (Карлсруе, Німеччина, 2011)

Примітки

_1-0">^а [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb134796983_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]