Гетьман Війська Запорозького
| Гетьман Війська Запорозького | |
|---|---|
 Державний прапор | |
 | |
| Тип | гетьман і голова держави |
| Резиденція | Чигирин (початково) Гетьманська резиденція, Батурин |
| Номінує | Козацька рада |
| Створення | 26 січня 1648 |
| Перший на посаді | Богдан Хмельницький |
| Останній на посаді | Кирило Розумовський |
| Скасовано | 17 листопада 1764 |
Гетьман Війська Запорозького — колишня історична урядова посада та політична інституція Війська Запорозького в Україні, яка була еквівалентом голови держави. Посада була ліквідована указом Російського Правлячого Сенату від 17 листопада 1764.[1]
Вперше посада була заснована Богданом Хмельницьким у часи великого повстання в середині XVII століття. Напередодні Зборівської битви король Ян II Казимир зі свого боку номінував на неї Семена Забузького, але через поразку змушений був підписати Зборівський договір, згідно з яким вона все ж була визнана за Хмельницьким. Протягом цього періоду посада була виборною. Всі вибори, крім перших, затверджувалися Радою Старшини в Чигирині, який до 1669 року слугував столицею Війська Запорозького.
Від часі Переяславської ради 1654 року декілька полковників та іншої старшини змовилися з Московським царством та 1663 провели Чорну раду в Ніжині, яка обрала Івана Брюховецького, як альтернативного гетьмана. Від часів поразки Петра Дорошенка в 1669 році титул Гетьмана було прийнято обраними про-Російськими гетьманами резиденція яких знаходилася в Батурині. В ході Великої Північної війни один з них, Іван Мазепа, вирішив повстати проти російського панування в 1708 році, що пізніше призвело до жахливих наслідків для Війська Запорозького, як і для Запорозької Січі. Адміністрація була перенесена в Глухів де лялька Мазепи була публічно страчена й піддана анафемі Російською православною церквою. Пізніше, в кінці XVIII століття вона була успішно скасована урядом Росії при розширенні території Російської імперії до узбережжя Чорного моря.
У 1764 році російська імператриця Катерина II видала секретну інструкцію для князя Вяземського, який був генерал-прокурором Правлячого Сенату.[2][3]
“Малоросія, Лівонія, Фінляндія є провінціями, які управляються на основі наданих їм привілеїв; порушити їх раптовим скасуванням буде дуже неетично, але назвати їх чужими і ставитися до них, як таких, було б більшим за помилку; можливо, навіть нонсенсом. Ці провінції, а також Смоленськ повинні бути найпростішим способом русифіковані для того, щоб вони перестали «дивитися, як вовки в ліс». Досягти цієї мети буде дуже легко, якщо мудрі мужі будуть обрані губернаторами цих провінцій. Коли Малоросія не матиме свого гетьмана, необхідно, щоб з часом й ім'я гетьманів зникло.”
Катерина II, 1764
| # | Гетьман | Обраний (подія) | Обійняв посаду | Полишив посаду | ||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |
|
Богдан Хмельницький (1596–1657) |
1648 (Січ) | 26 січня 1648 | 6 серпня 1657 | Переяславська рада, Військовий союз Москви з Гетьманщиною |
| 2 | 
|
Юрій Хмельницький (1641–1685) |
смерть батька | 6 серпня 1657 | 27 серпня 1657 | |
| 3 | .png)
|
Іван Виговський (бл. 1608–1664) |
1657 (Корсунь) | 27 серпня 1657 (підтверджено: 21 жовтня 1657) |
11 вересня 1659 | Спроба примирення з Річчю Посполитою[a] |
| 4 |
|
Юрій Хмельницький (1641–1685) |
1659 (Германівка) | 11 вересня 1659 (підтверджено: 11 вересня 1659) |
жовтень 1662 | Перший васалітет Московії[b], пізніше погодився на автономію в межах Речі Посполитої[c] |
| 5 | 
|
Павло Тетеря (1620?–1670) |
1662 (Чигирин) | жовтень 1662 | липень 1665 | |
| Період руїни та громадянської війни | ||||||
| (1) | 
|
Іван Брюховецький (1623–1668) |
1663 (Ніжин) | 27 червня 1663 (підтверджено: 27 червня 1663) |
17 червня 1668 | про-московитська фракція, перейшли на іншу сторону через Андрусівське перемир'я |
| 6 | 
|
Петро Дорошенко (1627–1698) |
1666 (Чигирин) | 10 жовтня 1665 (підтверджено: січень 1666) |
19 вересня 1676 | Союзна угода з Османською імперією[d] |
| (2) | 
|
Дем'ян Многогрішний (1631–1703) |
1669 (Глухів) | 17 грудня 1668 (підтверджено: 3 березня 1669) |
квітень 1672 | про-московитська фракція |
| (1) | 
|
Михайло Ханенко (1620–1680) |
1669 (Умань) | 1669 (підтверджено: 2 вересня 1670) |
1674 | пропольська фракція[e] |
| 7 (3) | .jpg)
|
Іван Самойлович (1630ті–1690) |
1672 (Козацька діброва) | 17 червня 1672 | серпень 1687 | про-московитська фракція |
| (2) | 
|
Стефан Куницький (?–1684) |
23 серпня 1683 | 23 серпня 1683 (підтверджено: 24 серпня 1683) |
січень 1684 | пропольська фракція |
| (3) | 
|
Андрій Могила (?–1689) |
січень 1684 | січень 1684 (підтверджено: 30 cічня 1684) |
січень 1689 | пропольська фракція |
| Завершення періоду руїни та громадянської війни | ||||||
| 8 | 
|
Іван Мазепа (1639–1709) |
1687 (Коломак) | 4 серпня 1687 | 6 листопада 1708 | «позбавлення» титулу, дискредитація |
| 9 | _1.jpg)
|
Іван Скоропадський (1646–1722) |
1708 (Глухів) | 6 листопада 1708 | 14 липня 1722 | помер |
| X | 
|
Павло Полуботок (1660–1724) |
наказний гетьман | 1722 | 1724 | помер у в'язниці |
| Малоросійська колегія (Степан Вельямінов) 1722-1727 | ||||||
| 10 | 
|
Данило Апостол (1654–1734) |
1727 (Глухів) | 12 жовтня 1727 | 29 березня 1734 | помер |
| X | Яків Лизогуб (1675–1749) |
наказний гетьман | 1733 | 1749 | помер | |
| Правління гетьманського уряду (Олексій Шаховський) 1734-1745 | ||||||
| 11 | 
|
Кирило Розумовський (1728–1803) |
1750 (Глухів) | 22 лютого 1750 | 17 листопада 1764 | подав у відставку |
| Друга Малоросійська колегія 1764-1786 (Петро Рум'янцев) | ||||||
Деякі історики, серед яких Микола Аркас[4] піддавали сумніву легітимність виборів Тетері звинувачуючи останні в корупції.[5] Крім того, деякі джерела стверджують, що вибори Тетері відбулися в січня 1663 р.[6] Вибори Тетері призвели до повстання Поволоцького полку в 1663 році, а потім великої кількості заворушень в сучасному регіоні Кіровоградської області, як і на Поліссі (усі на Правобережній Україні).[7] Крім того, політична криза, яку викликало повстання Пушкаря-Барабаша розділила повністю Гетьманщину за двома берегами Дніпра.[7] Так збіглося, що 10 січня 1663 року Московське царство створило новий Малоросійський приказ (Приказ) в рамках свого посольства.
За поручительства Шарля Ольє де Нуантеля, Юрій Хмельницький був звільнений з турецького полону, призначений і разом з Пашею Ібрагімом був направлений в Україну боротися проти московських військ Самойловича і Ромадановського. У 1681 році Мехмед IV призначив Георге Дука Гетьманом України, замінивши Хмельницького.
Після анафеми на гетьмана Івана Мазепу та обрання Івана Скоропадського, Гетьманщина була включена до Російської Київської губернії у грудні 1708. Після смерті Скоропадського гетьманські вибори були зірвані й були заміщені винагородженням князівськими титулами, спершу молдавського шляхтича, а потім фаворита імператриці Росії.
5 квітня 1710 року Радою козаків, серед яких були ветерани битви під Полтавою, обраний Пилип Орлик як гетьман України у вигнанні. Орлик вів партизанську війну на південних кордонах Російської імперії за підтримки Османської і Шведської імперій.
- ↑ Після Московитсько-Польського Віленського перемир'я яке припинило військову підтримку Москви для Гетьманщини, Виговський уклав Гадяцьку угоду шукаючи федеративного статусу в складі Річі Посполитої Трьох Народів.
- ↑ Хмельницький був змушений підписати переглянути 1659 року Переяславські статті підкоривши як державу так і церкву Московії. Це не було схвалено Генеральною козацькою радою.
- ↑ В 1660 році Хмельницький підписав Слободищенський трактат з Річчю Посполитою, який передбачав позбавлення від контролю Москви над Гетьманщиною. Угода була схваленв Генеральною козацькою радою в Корсуні.
- ↑ У 1669 році Дорошенко підписав Корсунську угоду, за якою Гетьманшина отримувала військову підтримку й захист українського екзархату.
- ↑ Після Андрусівського перемир'я, польський уряд призначав своїх гетьманів Війська Запорозького на власних територіях (так звана Правобережна Україна). Невідомо, чи виконувала посада будь-які адміністративні функції на цій території.
- ↑ Kyrylo Rozumovsky at the Jurist Encyclopedia
- ↑ Podobyed, O. Instructions of Catherine the Great to Senate [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Handbook "History of Ukraine. 7-8 grades". Ranok Publishing House. ISBN 9789666724437
- ↑ Soroka, Yu. Hetmanless period and the last Hetman of Ukraine [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ Pavlo Teteria, Hetman of the Right-bank Ukraine. Cossack leaders of Ukraine (textbook).
- ↑ Lohvyn, Yu. Pavlo Teteria. Hetmans of Ukraine [Архівовано 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]. "Merry Alphabet".
- ↑ Pavlo Teteria. History of the Great Nation.
- ↑ а б Horobets, V. Civil wars in Ukraine of 1650s-1660s [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. Encyclopedia of history of Ukraine. Vol.2. Kiev: "Naukova Dumka", 2004.
- Dyadychenko, V. Sketches of a social and political system of the Left-bank Ukraine at the end of 17th and the start of 18th centuries. Kiev 1959
- Smoliy, V. Hetmanate Ukraine. Kiev 1999
- Shcherbak, V. Institution of Hetmans [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.]. Encyclopedia of History of Ukraine. "Naukova dumka". Kiev 2004
- Hetman [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]. Encyclopedia of Ukraine.
| |||||||||||||||||||
