Головін Олександр Сергійович (футболіст)
 | ||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Олександр Сергійович Головін | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 30 травня 1996 (28 років) | |||||||||||||||||||||||||
| Калтан, Росія | ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 178 см | |||||||||||||||||||||||||
| Вага | 69 кг | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Росія
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб |  «Монако»
| |||||||||||||||||||||||||
| Номер | 17 | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
  | |||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
|
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||
Олександр Сергійович Головін (рос. Александр Сергеевич Головин, нар. 30 травня 1996 року, Калтан, Кемеровська область) — російський футболіст, Півзахисник національної збірної Росії і клубу «Монако».
Заслужений майстер спорту Росії (2018)[2].
Олександр Головін народився в шахтарській родині у місті Калтан. Батько — Сергій Володимирович Головін — працював експедитором. Мати працювала бухгалтером. Сергій з дитинства дружив з Олександром Плясуновим, який працював тренером у місцевій ДЮСШ. Коли Олександру було 6 років, батько привів його до Плясунова, який прийняв його в цю спортивну школу. Звідти він перейшов у футбольну школу клубу «Металург-Кузбас»"[3] і Училище олімпійського резерву (Ленінськ-Кузнецький)[4].
Коли Головін виступав в «Металурзі», його запросили до складу збірної Сибіру, яка проводила турнір у Кримську. Там півзахисник звернув на себе увагу скаутів московського ЦСКА, які запросили його в клуб[3].
У жовтні 2012 року перейшов в ЦСКА[5]. Дебютував у команді 24 вересня 2014 року в 1/16 фіналу Кубка Росії проти «Хіміка» (Дзержинськ) (2:1). Вийшов на гру в стартовому складі, був замінений на 88 хвилині[6].
14 березня 2015 року зіграв свій перший матч в рамках чемпіонату Росії, вийшовши на заміну на 72-й хвилині матчу проти «Мордовії»[7].
У сезоні 2015/16 вперше з'явився на полі у 3-му турі чемпіонату Росії 1 серпня у матчі з «Анжі» (1:0), замінивши на 87-й хвилині Зорана Тошича. Дебютував у Ліги чемпіонів у матчі проти чеської «Спарти» (3:2) 5 серпня 2015 року, вийшовши на заміну в кінцівці матчу замість Алана Дзагоєва[8].
Весняну частину чемпіонату почав в якості основного гравця армійців, вигравши конкуренцію у Романа Широкова[9].
9 квітня 2016 року Головін забив перший гол за ЦСКА, вразивши ворота «Мордовії»[10]. Перший дубль за основний склад ЦСКА оформив у матчі проти «Краснодара» в рамках Кубка Росії 20 квітня і допоміг команді вийти у фінал турніру, де ЦСКА з рахунком 1:4 поступився «Зеніту». У тому ж сезоні разом з командою став чемпіоном Росії, вигравши перший трофей з ЦСКА. Влітку 2017 року лондонський «Арсенал» запропонував за Головіна 8 мільйонів фунтів, але отримав відмову[11].
У сезоні 2016/2017 став одним з лідерів команди. У чемпіонаті Росії зіграв усі 30 матчів, забивши в них три голи.
У 2 турі чемпіонату 2017/2018 в жорсткому зіткненні з Головіним отримав серйозну травму нападник московського «Локомотива» Арі[12], і це викликало негативну реакцію з боку представників потерпілого клубу. Головний тренер Юрій Сьомін підтвердив: він сказав Головіну, «що не можна так стрибати в ноги. Арі закривав м'яч, і до нього було не дістатися»[13]. Голова ради директорів «Локомотива» Анатолій Мещеряков заявив: «Я вважаю, що на такі речі, особливо в моменті з Арі, треба звертати більш жорстку увагу суддям, тому що там був прямий стрибок в ноги, за який треба було карати не лише жовтою карткою[14] (Головін отримав жовту картку на 82-й хвилині, за три хвилини до заміни Арі, якого несли з поля на ношах)[12].
Незважаючи на цей неприємний інцидент, новий сезон Олександр почав добре, забивши в 1-му і 3-му турах чемпіонату Росії у ворота „Анжі“ (3:1) та „СКА-Хабаровськ“ (2:0) і віддавши кілька важливих гольових передач.
1 грудня взяв участь в домашньому розгромі „Тосно“ (6:0), забивши гол на 58-й хвилині, і не реалізувавши одинадцятиметровий удар на 78-й хвилині[15].
15 березня 2018 року забив дебютний гол у єврокубках у ворота французького „Ліона“ (3:2), в рамках 1/8 фіналу Ліги Європи УЄФА. За підсумками глядацького голосування був визнаний кращим гравцем тижня в Лізі Європи. За росіянина проголосували 89 % вболівальників[16]. 5 квітня в матчі проти лондонського „Арсеналу“ (1:4) в рамках 1/4 фіналу Ліги Європи УЄФА на 15-й хвилині забив видовищний гол зі штрафного, але це не допомогло ЦСКА пройти в півфінал (6:3 за сумою двох матчів).
6 травня в 29-му турі чемпіонату Росії взяв участь в домашньому розгромі тульського „Арсеналу“ (6:0). У цьому матчі Головін забив гол, протягнувши м'яч з центру поля і обігравши двох захисників та воротаря, а також відзначився гольовою передачею на Федора Чалова.
За підсумками сезону 2017/18 увійшов у список найкращих молодих гравців Ліги Європи[17]. На його рахунку було два забитих м'ячі у п'яти матчах плей-оф.
16 липня 2018 року віце-президент «Монако» Вадим Васильєв повідомив про бажання укласти з Головіним п'ятирічний контракт[18].
27 липня 2018 року було офіційно оголошено про його перехід в «Монако». Термін контракту розрахований на 5 років[19]. Сума трансферу склала 30 мільйонів євро, що стало рекордно дорогим для російських футболістів[20].
Також трансфер Головіна виявився третім за ціною серед гравців, яких російські клуби коли-небудь продавали за кордон. Його зарплата складе близько 2 мільйонів євро на рік[21]. Раніше на нього претендував «Наполі», коли головним тренером команди був Мауріціо Саррі. Після його переходу в «Челсі» лондонський клуб також намагався придбати Головіна. У число претендентів на нього також входив «Ювентус»[22].
5 серпня 2018 року провів перше тренування у складі «Монако», а вже 8 серпня він травмувався на тренуванні[23] та вибув більш ніж на місяць.
21 вересня 2018 дебютував за «Монако» в домашньому матчі проти «Німа», вийшовши на заміну на останні 18 хвилин, а вже за чотири дні вперше вийшов у стартовому складі в грі проти «Анже». 16 грудня 2018 отримав червону картку в матчі з «Ліоном» за жорсткий підкат проти Набіля Фекіра, через що отримав чотири матчі дискваліфікації[24]. Лише на п'ятому місяці після дебюту забив перші голи за клуб: 29 січня 2019 у матчі Кубку ліги проти «Генгама» та 2 лютого 2019 у матчі Ліги 1 у ворота «Тулузи». Загалом у першому сезоні провів за «Монако» 35 матчів у всіх змаганнях та забив 4 голи.
У сезоні 2019/20 був основним центральним півзахисником команди, зіграв у 25 матчах чемпіонату й забив 3 голи.
10 березня 2024 року поєдинок Ліги 1 проти «Страсбура» став ювілейним, 200-м, у складі «Монако» у всіх турнірах[25].
За юнацьку збірну Росії до 17 років дебютував 23 березня 2013 року в матчі відбіркового циклу юнацького чемпіонату Європи 2013 проти словенців. У фінальному турнірі він провів всі матчі, а його збірна стала чемпіоном Європи[26], після чого Головін, як і вся команда, отримав звання майстра спорту Росії[27]. Також брав участь у юнацькому чемпіонаті світу 2013, на якому забив один м'яч у ворота Венесуели (4:0), а сама збірна Росії дійшла до стадії 1/8 фіналу[28].
7 червня в матчі з Білоруссю відбулася дебютна гра Олександра за збірну: у другому таймі він вийшов на поле, замінивши Романа Широкова. На 77-й хвилині того матчу він відзначився забитим м'ячем[29].
Головін повернувся в команду після того, як її очолив тренер ЦСКА Леонід Слуцький.
26 березня 2016 року в товариському матчі проти Литви на 61-й хвилині забив гол[30].
Був викликаний в збірну для участі у чемпіонаті Європи 2016 року, де брав участь у кожному з матчів групового етапу, але результативними діями відзначитися не зумів.
7 червня 2017 року був включений в заявку збірної Росії на Кубок конфедерацій[31]. За три дні до старту турніру ФІФА назвала Головіна поряд з Олексієм Міранчуком і Георгієм Джикією «новою надією збірної Росії»[32].
Був викликаний до складу збірної на чемпіонат світу 2018 у Росії.
Французька газета «Le Monde» включила росіянина в список найбільш талановитих молодих гравців турніру[33]. У стартовому матчі чемпіонату світу з Саудівською Аравією, в якому збірна Росії перемогла 5:0, забив зі штрафного 5-й гол на останній доданій хвилині матчу, а також став автором двох гольових передач. За підсумками ігор групового етапу був включений в символічну збірну англійських «The Guardian»[34] The Telegraph[35], а також французького видання L'Équipe[36].
У матчі 1/8 фіналу проти Іспанії Головін, зігравши на полі всі 120 хвилин основного і додаткового часу, в післяматчевій серії пенальті реалізував свій удар. Збірна Росії завдяки двом сейвам Акінфєєва і точним ударам Головіна, Смолова, Ігнашевича і Черишева здобула перемогу в серії одинадцятиметрових (4:3) і вийшла в чвертьфінал. У матчі 1/4 фіналу проти Хорватії був замінений у додатковий час, на Алана Дзагоєва. Після додаткового часу рахунок був рівний (2:2), у серії пенальті перемогу здобула збірна Хорватії.
Станом на 1 червня 2020 року
Росія
.svg/20px-Flag_of_Belgium_(civil).svg.png){kind=small}
- Чемпіон Росії (1):
- Володар Суперкубка Росії (1):
- Профіль гравця на TransferMarkt (італ.), (нім.), (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
 | |
|---|---|
| У соціальних мережах | |
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Спорт | |
| Нормативний контроль |
«Монако» — поточний склад | |
|---|---|
1 Маєцький (в) ·
2 Вандерсон ·
4 Тезе ·
5 Керер ·
6 Закарія |
1 Акінфєєв (в) • 2 Шишкін • 3 Смольников • 4 Ігнашевич • 5 Нойштедтер • 6 О. Березуцький • 7 Юсупов • 8 Глушаков • 9 Кокорін • 10 Смолов • 11 Мамаєв • 12 Лодигін (в) • 13 Головін • 14 В. Березуцький • 15 Широков • 16 Гільєрме (в) • 17 Шатов • 18 Іванов • 19 Самедов • 20 Торбинський • 21 Щенніков • 22 Дзюба • 23 Комбаров • Тренер: Леонід Слуцький | | |
1 Акінфєєв (в) • 2 Смольников • 3 Шишкін • 4 Газинський • 5 Васін • 6 Джикія • 7 Полоз • 8 Глушаков • 9 Смолов • 10 Камболов • 11 Бухаров • 12 Габулов (в) • 13 Кудряшов • 14 Кутєпов • 15 Міранчук • 16 Гілерме (в) • 17 Головін • 18 Жирков • 19 Самедов • 20 Канунніков • 21 Єрохін • 22 Тарасов • 23 Комбаров • Тренер: Станіслав Черчесов | | |
1 Акінфєєв (к) (в) • 2 Фернандес • 3 Кутєпов • 4 Ігнашевич • 5 Семенов • 6 Черишев • 7 Кузяєв • 8 Газинський • 9 Дзагоєв • 10 Смолов • 11 Зобнін • 12 Луньов (в) • 13 Кудряшов • 14 Гранат • 15 О. Міранчук • 16 А. Міранчук • 17 Головін • 18 Жирков • 19 Самедов • 20 Габулов (в) • 21 Єрохін • 22 Дзюба • 23 Смольников • Тренер: Станіслав Черчесов | | |
1 Шунін (в) • 2 Фернандес • 3 Дівєєв • 4 Караваєв • 5 Семенов • 6 Черишев • 7 Оздоєв • 8 Баринов • 9 Соболєв • 10 Заболотний • 11 Зобнін • 12 Дюпін (в) • 13 Кудряшов • 14 Джикія • 15 Міранчук • 16 Сафонов (в) • 17 Головін • 18 Жирков • 19 Жемалетдінов • 20 Іонов • 21 Фомін • 22 Дзюба (к) • 23 Кузяєв • 24 Євгеньєв • 25 Макаров • 26 Мухін • Тренер: Станіслав Черчесов | | |
- Народились 30 травня
- Народились 1996
- Заслужені майстри спорту Росії
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2016
- Гравці розіграшу Кубка конфедерацій з футболу 2017
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2018
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2020
- Російські футболісти
- Гравці молодіжної збірної Росії з футболу
- Гравці збірної Росії з футболу
- Футболісти ЦСКА (Москва)
- Футболісти «Монако»
- Російські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери у Франції
- Уродженці Кемеровської області