Джеймс Гансен
Джеймс Едвард Гансен | |
---|---|
James Edward Hansen | |
![]() | |
Народився | 29 березня 1941 (83 роки) Денісон, Айова, США |
Країна | американське |
Національність | американець |
Діяльність | фізик, викладач університету, астрофізик, захисник довкілля, кліматолог |
Alma mater | Університет Айови |
Галузь | Фізика атмосфери |
Заклад | Колумбійський університет |
Посада | Член Національної академії наук США |
Науковий ступінь | професор |
Науковий керівник | Джеймс Ван-Аллен |
Членство | Національна академія наук США Європейська академія |
Нагороди | |
Особ. сторінка | columbia.edu/~jeh1/ |
![]() |
Джеймс Едвард Гансен (англ. James Edward Hansen) — американський ад'юнкт-професор Департаменту екології та вивчення Землі у Колумбійському університеті. Гансен відомий своїми дослідженнями в області кліматології, є кліматичним активістом та одним із лідерів руху 350.org. Його звернення до конгресу США про загрозу зміни клімату в 1988 році стало відправною точкою у боротьбі проти глобального потепління[2]. Гансен попереджав про необхідність швидких дій з метою уникнення негативних наслідків для всієї планети[3].
Після закінчення Університету Айови Джеймс Гансен продовжив працювати над моделями теплопередачі випромінюванням, намагаючись зрозуміти атмосферу Венери. Пізніше вчений застосував і допрацював ці моделі для атмосфери Землі, враховуючи ефекти аерозолів до парникових газів на клімат Землі. Розроблені Гансеном моделі стали основою для розуміння кліматичних механізмів Землі. У 2009 році була опублікована його перша книга — «Бурі моїх онуків» (англ. Storms of My Grandchildren) і стаття «Око бурі» в журналі Nature[4]. З 1981 по 2013 рік очолював в НАСА Інститут космічних досліджень імені Годдарда (англ. Goddard Institute for Space Studies) у Нью-Йорку[5][6]. З 2014 року працює в Колумбійському університеті[7].
2013 року топ-кліматологи Кен Калдейра, Керрі Емануель, Джеймс Гансен та Том Віглі звернулися через ЗМІ до керівників найбільших держав із закликом підтримати розвиток більш безпечних ядерно-енергетичних технологій і відмовитися від неприйняття атомної енергетики[8].
Лауреат декількох поважних премій і нагород:
- 2001 — медаль Роджера Ревелла Американського геофізичного союзу
- 2007 — премія Дена Девіда (англ. Dan David Prize).
- 2007 — премія Лео Сіларда (англ. Leo Szilard Lectureship Award) від Американського фізичного товариства.
- 2009 — медаль Невади (англ. Nevada Medal) від Науково-дослідного інституту пустелі (англ. Desert Research Institute).
- 2013 — премія Блакитна планета (англ. Blue Planet Prize) від фонду Асахі.
- 2013 — премія Ріденаура (англ. The Ridenhour Prizes) за діяльність на користь демократичним засадам з риском для власної репутації.
- 2018 — Премія Тан[9]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джеймс Гансен
- Особиста сторінка на сайті Колумбійського університету. [Архівовано 4 грудня 2004 у Wayback Machine.] (англ.)
|
![]() |
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 29 березня
- Народились 1941
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Члени Європейської академії
- Нагороджені медаллю НАСА за видатну службу
- Лауреати премії «Блакитна планета»
- Лауреати BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Award
- Лауреати премії Ніренберга
- Лауреати премії Лео Сіларда
- Фізики США
- Кліматологи США
- Люди NASA
- Випускники університету Айови
- Лауреати премії Софії