Дженніфер Гарнер
Дже́нніфер Енн Га́рнер (англ. Jennifer Anne Garner; нар. 17 квітня 1972, Х'юстон, США) — американська акторка та продюсер. Лауреат премій «Золотий глобус» (2001), «Сатурн» (2003) та Гільдії кіноакторів США (2004).
Народилася 17 квітня 1972 року в місті Х'юстон (штат Техас), але у віці 3-х років переїхала з сім'єю до Чарльстона (штат Західна Вірджинія). Її батько, Вільям Джон Гарнер, працював інженером-хіміком в корпорації Union Carbide, а мати, Патрісія Енн Інгліш, була домогосподаркою (згодом вчителювала і викладала англійську мову в місцевому коледжі). Дженніфер була середньою дитиною в сім'ю (вона має старшу сестру Меліссу Гарнер Вайлі і молодшу сестру Сюзанну Кей Гарнер Карпентер). Дженніфер назвала себе «типовою середньою дитиною, яка прагнула вирізнити себе в порівнянні з досконалою старшою сестрою».[7]
Назвала свою сім'ю доволі консервативною. Маленькою, Дженніфер відвідувала з родиною церкву в неділю та біблійну школу.[8] У підлітковому віці їй та сестрам батько не дозволяв наносити макіяж, фарбувати нігті, проколювати вуха, фарбувати волосся тощо.[9]
Дитиною відвідувала середню школу Джорджа Вашингтона в Чарльстоні.[10] Після закінчення школи Гарнер, у 1990 році, вступила в університет Денісон (у місті Гранвіль, штат Огайо). Спочатку вона вступила на факультет хімії, проте згодом записалась в акторський клас, після чого вона змінила факультет і вступила на театральну драматургію. На думку акторки, її любов до гри та театру виникла в дитинстві. Коли вони з мамою читали ролі в книжці, через що Гарнер «могла відчувати себе іншої людиною». Проте вона ніколи не думала, що це вийде за межі хобі, адже вона також любила і науку.[11] Осінній семестр 1993 року вона навчалась у Національному театральному інституті при Театральному центрі Юджина О'Ніла у Вотерфорді, штат Коннектикут. Під час літніх канікул у коледжі вона грала в «літньому театрі».[12] У 1994 році майбутня акторка отримала бакалавра театрального мистецтва.[13]
Студенткою, Гарнер, крім виступів у літньому театрі, також продавала там квитки, будувала декорації, створювала костюми та прибирала.[14] Ще вона їздила по різних театрах, театральних фестивалях для участі у виставах та для роботи. Вона працювала в театрі Тімбер-Лейк у Маунт-Керроллі, штат Іллінойс у 1992 році. В театрі Барн в Августі (штат Мічиган) у 1993 році. На Шекспірівському фестивалі Джорджії в Атланті (штат Джорджія) у 1994.[15]
У 1995 році Гарнер переїхала у Нью-Йорк.[16] В перший рік у місті майбутня акторка влаштувалась дублеркою в театральній виставі і заробляла $150 на тиждень.[17]
Перша поява Дженніфер Гарнер на телеекранах відбулась в міні-серіалі «Зоя» (1995).[18]. Крім цього, у 1996 році вона з'явилась ще в 2 міні-серіалах, в незалежному короткометражному кіно та телевізійних юридичних драмах «Закон і порядок». У 1997 році Гарнер переїхала у Лос-Анджелес. Там вона отримала свою першу головну роль у телевізійному вестерні «Rose Hill» (1997). З 1997 до 1999 року включно акторка зіграла лише незначні епізодичні ролі в 11 серіалах та фільмах.[19]
У 2000 році Гарнер вперше з'явилась в доволі успішному фільмі — в голлівудській комедії «Чувак, де моя машина?» разом з Ештоном Кетчером. У 2001 році акторка зіграла декілька епізодичних ролей: разом зі своїм чоловіком Скоттом Фолі в драмі «Час крадіжки» і роль медсестри у військовій драмі «Перл-Гарбор» . З 2001 до 2006 року акторка грала головну роль в шпигунському серіалі-трилері «Псевдонім (Alias)» (протягом усіх 5 сезонів).[19] За цей час її зарплатня зросла від початкових 40 тис. доларів за серію до 150 тис. доларів.[20] За свою роль акторка отримала премію Гільдії кіноакторів за найкращу жіночу роль у драматичному серіалі, премію «Золотий глобус» за кращу жіночу роль у серіалі (і 3 номінації «Глобус»), а також отримала чотири номінації на премію «Еммі Праймтайм» за найкращу жіночу роль.[21]
Поки тривав показ серіалу «Псевдонім», Стівен Спілберг запропонував Гарнер роль у фільмі «Впіймай мене, якщо зможеш». Режисер був переконаний, що «Гарнер стане наступною суперзіркою»[22].
Під час зйомок і показу серіалу, акторка знялась ще в одній стрічці — супер-геройському фільмі від Marvel Studios «Шибайголова», де вона зіграла Електру. Для цієї ролі вона 6 тижнів тренувалась і вчилась бойовим мистецтвам.[23]. Також у 2003 році Гарнер озвучила саму себе в епізоді «Сімпсонів». У 2004 отримала свою першу головну роль у фільмі: в романтичній комедії «Із 13 в 30». Вона зіграла дівчинку-підлітка, яка зранку після 13-го дня народження прокинулась у тілі себе, але 30-річної. У 2005 році акторка повторила свою роль Електри, але вже у повноцінному фільмі про цю героїню, проте фільм не отримав очікуваного успіху.[19]
У грудні 2005 року акторка народила доньку[24], тому до кар'єри повернулась в 2007 році. Першою її роллю була роль другого плану в фільмі «Джуно» (Гарнер зіграла майбутню нерідну матір Ванессу). Фільм отримав схвальні відгуки. Зокрема, Кайл Бьюкенен з журналу New York Magazine у своїй рецензії написав: «Сценарист Діабло Коді та режисер Джейсон Райтман майстерно використали вроджену людяність Гарнер як козир фільму»[25]. Критикиня Ліза Шварцбаум з Entertainment Weekly в рецензії на фільм зауважила, що «Гарнер ще ніколи не була милішою та симпатичнішою, ніж в цьому фільмі».[26] За цю роль акторка була номінована на 5 кінопремій[27].
Того ж року Дженніфер Гарнер зіграла спецагентку ФБР у фільмі «Королівство»(2007). Під час зйомок фільму акторка годувала дитину. Від виснаження і спеки Гарнер під час зйомок отримала тепловий удар.[28]
У листопаді 2007 — січні 2008 року Гарнер грала Роксану в постановці «Сірано де Бержерак» (у театрі Річарда Роджерса на Бродвеї).[29] Готуючись до ролі, Гарнер багато працювала з вчителем вокалу, брала уроки хореографії та французької мови.[30] Театральні критики позитивно відгукнулись про виступ акторки.[31][32] Вистава була записана та демонструвалась на американському телеканалі PBS у 2008 році.[33]
У 2009 році Гарнер з'явилась у двох романтичних комедіях. Перша — «Привиди колишніх подружок», де вона зіграла головну роль разом з Меттью Мак-Конагей. Фільм отримав посередні відгуки глядачів та критиків. Зокрема, на сайті Rotten Tomatoes стрічка отримала «гнилий помідор» від критиків — рейтинг 28 % зі 100 %. Від глядачів відгуки і рейтинг був трохи кращий — 40 % зі 100 %.[34] Друга комедія 2009 року з участю Гарнер — «Винахід брехні». Цю стрічки критики оцінили трохи краще, ніж попередній фільм з участю акторки. Зокрема, критики зауважили, що «Гарнер знову довела, яка вона запаморочлива у комедіях»[35] та те, що «Дженніфер Гарнер ніколи не була кращою на екрані».[36]
На початку 2010-х у акторки був спад кар'єри і участь у не дуже вдалих фільмах. Зокрема, у 2010 Гарнер зіграла у фільмі День Святого Валентина. Хоч фільм отримав негативну реакцію критиків (за відгуками критиків фільм має «гнилий помідор» на сайті оцінок Rotten Tomatoes і рейтинг 18 %)[37], проте стрічка більш ніж окупилась. Світові касові збори склали понад 212 млн доларів.[38]
У 2011 акторка з'явилась ще в одному невдалому фільмі — «Артур». Фільм провалився і в прокаті, і по відгуках критиків та глядачів.[39]
У 2012 вийшов трохи успішніший фільм з участю Гарнер — драма «Дивне життя Тімоті Гріна». [40] В цьому фільмі акторка вперше зіграла роль матері. Саме переконливість Гарнер у ролі мами відзначили критики.[41]
Ще один не дуже успішний фільм з Гарнер, який також вийшов у 2012 році — «Масло». В цій комедії акторка зіграла надмірно конкурентну та амбітну жінку, яка брала участь у місцевому конкурсі скульптур з масла у маленькому містечку Айова. І хоч фільм отримав неоднозначні відгуки критиків, проте стосовно ролі Гарнер вони відгукувались переважно позитивно. Наприклад, Пітер Дебрюж з Variety зауважив, що це "найкраще використання комедійного таланту Дженніфер Гарнер на великому екрані з часів фільму «З 13 в 30».[42]
У 2013 Гарнер знову зіграла разом з актором Меттью Мак-Конагей. Цього разу — в драмі «Далласький клуб покупців». Акторка зіграла другорядну роль лікарки, яка лікує хворих на СНІД у Техасі в середині 1980-х років. Фільм отримав дуже схвальні відгуки кінокритиків та високий рейтинг від глядачів — на сервісі оцінки Rotten Tomatoes стрічка отримала рейтинг 92 % зі 100 % від критиків, і 91 % — від глядачів.[43] Високими були і касові збори, фільм в 11 разів окупив свій бюджет.[44] Акторка отримала номінацію на премію Гільдії кіноакторів і премії CinEuphoria Awards.[45]
Перший чоловік Дженніфер Гарнер — Скотт Фолі, з яким вони познайомились на знімальному майданчику під час роботи над серіалом «Фелісіті» (1998).[7] Пара побралася 19 жовтня 2000 року. Гарнер подала на розлучення у травні 2003 року. У офіційних документах акторка назвала причиною розірвання шлюбу «непримиренні розбіжності у поглядах». Згодом Фолі підтвердив, що не було жодної зради або інших стосунків, вони розлучились мирно і з обопільної згоди.[46] У березні 2004 подружжя офіційно оформило розлучення. З серпня 2003 року до середини 2004 року Гарнер зустрічалась зі своїм партнером по серіалу «Псевдонім» Майклом Вартаном.[47]
У середині 2004 року акторка почала зустрічатися з Беном Аффлеком. До цього вони мали лише дружні стосунки, адже разом грали у двох фільмах — у 2001 році в фільмі «Перл-Гарбор» і у 2003 в фільмі «Шибайголова». Після 9 місяців стосунків Аффлек зробив пропозицію Гарнер.[48] Вони побралися 29 червня 2005 року на Карибах. На весіллі були присутні лише 2 гостей: Віктор Гарбер, який проводив церемонію, і його чоловік Райнер Андрісен. Гарбер — колега Дженніфер, який у серіалі «Псевдонім» грав роль її батька. Для проведення церемонії шлюбу він отримав сертифікат в інтернеті.[49]
У шлюбі з Аффлеком акторка народила трьох дітей. Двох доньок Вайолет Енн Аффлек (1 грудня 2005 року)[24] і Серафіну Роуз Елізабет Аффлек (6 січня 2009 р.н.)[50] , а також сина Семюеля Гарнер Аффлека (у 2012 році)[51].
Після 10 років шлюбу подружжя оголосило про намір розлучитися (у червні 2015 року).[52] У квітні 2017 року вони разом подали юридичні документи, вимагаючи спільної фізичної та юридичної опіки над своїми дітьми.[53] Розлучення було офіційно завершено в жовтні 2018 р.[54] Гарнер підтримувала боротьбу Аффлека з алкоголізмом під час та після їхнього шлюбу.[55] Згодом Аффлек в інтерв'ю виданню The New York Times підтвердив, що його алкоголізм «створив ще більше проблем у шлюбі» і був однією з причин розлучення з Гарнер.[56]
Рік | Фільм | Оригінальна назва | Роль |
---|---|---|---|
Кінофільми | |||
1997 | За методом Гарма | In Harm's Way | Келлі |
Розбираючи Гаррі | Deconstructing Harry | Жінка на ескалаторі | |
Площа Вашінгтона | Washington Square | Меріен Елмонд | |
Містер Магу | Mr. Magoo | Стейсі Сампанагодріта | |
1998 | Дівчатка і хлопчики | 1999 (Girls & Boys) | Аннабель |
2000 | Де моя тачка, чувак? | Dude, Where's My Car? | Ванда |
2001 | Перл-Гарбор | Pearl Harbor | Сандра |
Приземлення Ренні | Rennie's Landing | Кайлі Бредшоу | |
2002 | Спіймай мене, якщо зможеш | Catch Me If You Can | Шеріл Ен |
2003 | Шибайголова | Daredevil | Електра Начос |
2004 | З 13 в 30 | 13 Going on 30 | Дженні Рінк (у віці 30 років) |
2005 | Електра | Elektra | Електра Начос |
2006 | Злови і відпусти | Catch and Release | Грей |
2007 | Королівство | The Kingdom | Джанет Маєрс |
Джуно | Juno | Ванесса Лорінґ | |
2009 | Привиди колишніх подружок | Ghosts of Girlfriends Past | Дженні Перотті |
Винахід брехні | The Invention of Lying | Анна | |
2010 | День Святого Валентина | Valentine's Day | Джулія Фіцпатрік |
2011 | Артур, або Ідеальний мільйонер | Arthur | Сьюзен Джонсон |
2012 | Як по маслу | Butter | Лора Піклер |
Дивне життя Тімоті Гріна | The Odd Life of Timothy Green | Сінді Грін | |
2013 | Далласький клуб покупців | Dallas Buyers Club | Доктор Єва Сакс |
2014 | День драфту | Draft Day | Алі Паркер |
2015 | Денні Коллінз | Danny Collins | Саманта Лі Доннелі |
2016 | У всьому винен єнот | Wakefield | Діана Вейкфілд |
2016 | Чудеса з небес | Miracles from Heaven | Крісті Бім |
2018 | З любов'ю, Саймон | Love, Simon | Емілі Спір |
2018 | М'ята | Peppermint | Райлі Норт |
2019 | Диво-парк (мультфільм) | Wonder Park | Мама (голос) |
2022 | Проєкт Адам | The Adam Project | мати Адама |
2024 | Дедпул 3 | Deadpool 3 | Електра Начос |
Телесеріали | |||
1995 | Зоя | Zoya | Саша |
1996 | Вогняний врожай | Harvest of Fire | Сара Троєр |
Прогулянка мерця | Dead Man's Walk | Клара Форсайт | |
Правосуддя Свіфта | Swift Justice | Еллісон | |
Закон і порядок | Law & Order | Джейми | |
Спін-Сіті | Spin City | Бекі | |
1997 | Гравець | The Player | Селія Левінсон |
Роуз Хілл | Rose Hill | Мері Роуз Клейборн | |
1998 | Інші видатні | Significant Others | Нелл Гленнон |
Острів фантазій | Fantasy Island | дельфін Саллі | |
1998–2002 | Фелісіті | Felicity | Ханна Бібб |
1999 | Паніка в Нью-Йорку | Aftershock: Earthquake in New York | Діана Агостіні |
Облуда | The Pretender | Біллі Вон | |
1999–2001 | Час твого життя | Time of Your Life | Ромі Салліван |
2001–2006 | Шпигунка | Alias | Сідні Брістов |
2008 | Видатні вистави | Great Performances | Роксана |
2018 | Camping | Кетрін Максорлі-Джодель (8 епізодів) | |
2018–2019 | Llama Llama (мультсеріал) | Мама Лама (голос, основна роль) |