Джон Філіп Суза
| John Philip Sousa | |
|---|---|
.jpg) | |
| Прізвисько | "The March King" and «The American March King» |
| Народження | листопада 6, 1854 Вашингтон, США |
| Смерть | березня 6, 1932 (у віці 77 років) Reading, Pennsylvania, U.S. інфаркт міокарда |
| Поховання | Кладовище Конгресаd |
| Країна | .svg){kind=small} США |
| Приналежність | .svg/23px-Flag_of_the_United_States_(1912-1959).svg.png){kind=small} United States |
| Освіта | Missouri Military Academyd |
| Член | Оркестр морської піхоти США |
| Звання | сержант-майор і лейтенант-коммандерd |
| Командування | Оркестр морської піхоти США |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Діти | John Philip Sousa IId |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
 Джон Філіп Суза у Вікісховищі | |
Джон Філіп Суза (John Philip Sousa [ˈsuːsə]; [a] — [b] 6 листопада 1854 - 6 березня 1932 р.) — американський композитор і диригент пізньоромантичної доби, відомий насамперед американськими військовими маршами. Серед його найвідоміших маршів — «Зірки і смуги назавжди» (Національний марш Сполучених Штатів Америки), «Semper Fidelis» (офіційний марш Корпусу морської піхоти США), «Дзвін свободи», «Громовержець» та «The Washington Post».
Джон Філіп Суза народився у Вашингтоні. Його батько був тромбоністом у «Морській групі», до якої він залучив Джона Філіпа у віці 13 років.[6] .
Після закінчення навчання у 1875 році Суза приєднався до театрального піт-оркестру, де навчився диригувати. Він повернувся до Морського оркестру на посаду диригента у 1880 році і працював до 1892 року. Він керував групою «The President's Own» на інавгураційних балах Джеймса А. Гарфілда в 1881 році та Бенджаміна Гаррісона в 1889 році.[7][8]
Саме на замовлення Сузи у 1893 році філадельфійський майстер музичних інструментів JW Pepper створив сузафон — мідний духовий інструмент, подібний до туби. Ідея Сузи полягала в тому, щоб виконавець міг грати на сузафоні і сидячі і стоячи, а звук інструмента при цьому був спрямований вгору. У 1989 цей інструмент був реконструйований К. Г. Конном — саме цю модель Суза волів використовувати.[9]
У 1892 році Суза покинув морський оркестр і створив The Sousa Band з яким в період з 1892 по 1931 рік виступив у 15 623 концертах[10] як в Америці, так і по всьому світу[11], у тому числі на Всесвітній виставці в Парижі, в Королівському Альберт-Холлі у Лондоні.[12][13]
У Першу світову війну у віці 62 роки, Суза керував військово-морським оркестром на Морському вокзалі Великих озер поблизу Чикаго[12][14].
За службу був нагороджений медаллю Першої світової війни і був обраний ветераном-супутником Військового ордену іноземних воєн. Після закінчення війни в листопаді 1918 року він був звільнений з військової служби і повернувся до диригування власною групою, проте продовжував носити свою морську форму під час багатьох своїх концертів та інших публічних виступів. На початку 20-х років він отримав звання командира морського резерву, але не повернувся до служби.
Суза нагороджений Орденом громадських інструкцій Португалії та Орденом академічних пальм Франції. Він також отримав Королівську Вікторіанську медаль від короля Великої Британії Едуарда VII у грудні 1901 року за проведення приватного концерту на день народження королеви Олександри.[15][16]
Корабель Свободи Другої світової війни був названий на його честь.
У 1952 році кінокомпанія XX Century Fox зняла повнометражний фільм «Зірки і смуги назавжди», заснований на спогадах Соузи «Ідучи вперед» .[17]
У 1987 р. визнав марш «Зірки та смуги назавжди» національним маршем США.[18]
Він був посмертно занесений до Залу слави великих американців у 1976 р.[19]
Суза був також членом асоціації Сини Революції, Військового ордену іноземних воєн, Американського легіону, масонів та Товариства художників і композиторів. Він також був членом клубів «Сальмагунді», «Гравці», «Музиканти», «Нью-Йорк Атлетик», «Ягнята», «Армія і флот» та клубів «Грідірон» Вашингтона. Суза також був почесним братом Національного музичного братства Фі Му Альфа Сіменфонія.[20]
Суза написав понад 130 маршів, 15 оперет, 5 увертюр, 11 сюїт, 24 танці, 28 фантазій та незліченні аранжування західноєвропейських симфонічних творів XIX століття.[21]
Суза написав понад 130 маршів, опублікованих Гаррі Коулманом із Філадельфії, Карлом Фішером Мюзіком, компанією John Church і Видавничою компанією Sam Fox, останньою асоціацією, що почалася в 1917 році і тривала до його смерті.[22] Серед його найвідоміших маршів:
Серед оперет Сузи найбільш відомі:
- Дезіре (1883)
- Ель-Капітан (1896)
- «Шарлатан» (1898), також відомий як «Містична міс», слова Соузи[23]
- Кріс і чудова лампа (1899)