Добриця Чосич

Добриця Чосич
серб. Добрица Ћосић
Народився	29 грудня 1921(1921-12-29)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1][…] Velika Drenovad, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
Помер	18 травня 2014(2014-05-18)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1][…] (92 роки) Белград, Сербія[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-4">[4]
Поховання	Новий цвинтар
Країна	Сербія[[d:Track:Q9684]][[d:Track:Q6284490]][[d:Track:Q11299]][[d:Track:Q24743245]][[d:Track:Q2529982]][[d:Track:Q54837]]-6">[6]  Сербія і Чорногорія  СРЮ  Югославія  Федеративна Народна Республіка Югославія  Демократична Федеративна Югославія  Королівство Югославія  Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
Діяльність	письменник, есеїст, політик, прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики, комісар
Magnum opus	The Roots, A Time of Deathd, Time of evild, Q20435735?, Q20435744? і Friends
Членство	Сербська академія наук і мистецтв (22 квітня 1976)-7">[7], Q12756446?, Спілка письменників Сербії і Сербська академія наук і мистецтв (18 травня 2014)
Партія	незалежний політик і Комуністична партія Югославії (1968)
Конфесія	Сербська православна церква
Нагороди	Премія журналу НІН (1954) Svetozar Ćorović Awardd (1997) Kočićevo pero Awardd (1996) Meša Selimović Prized (1997) Q12755902? (1997) Премія журналу НІН (1961) Q121359105? (1990)
Добриця Чосич у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Добріца Чосич (серб. Добрица Ћосић; 29 грудня 1921(19211229), Велика-Дренова — 18 травня 2014, Белград) — югославський державний діяч, письменник і теоретик сербського національного руху. Був першим президентом Союзної Республіки Югославії, з 15 червня 1992 року по 1 червня 1993 року. Шанувальники часто зверталися до нього як до Отця Вітчизни, через ступінь впливу його особистості на сучасну історію розвитку держави і національного руху відродження Сербії в кінці 1980-х рр., опоненти ж використовували цей титул в іронічній манері.

Коли Югославія вступила у Другу світову війну, Добріца приєднався до югославських партизанів. Він був політпрацівником в Расинському партизанському загоні, редактором газети «Молодий боєць» і членом крайового комітету комсомолу Сербії. Після звільнення Белграда в жовтні 1944 року залишається активним комуністом, займаючи лідерські позиції в організації, веде роботу по комуністичній агітації і пропаганді в Агітпропі Центрального комітету Комуністичної партії Сербії, в цей же час його обирають народним депутатом від свого рідного регіону.

В середині 1960-х років після усунення з посад О. Ранковича і його союзників, Чосич став у опозиції до Тіто. В 1964 році він раптово вийшов з ЦК СКЮ. Вперше Чосич заявив про своє неприйняття політики Союзу комуністів Югославії на пленумі ЦК Союзу комуністів Сербії в травні 1968. У своїй доповіді «Завдання комуніста в здійсненні рівноправності народів Союзної республіки Сербія» він підняв проблему нерівноправності сербів у складі союзної Югославії.

У 1980-ті рр. в світ виходять книги, які переосмислюють історію Югославії і історію сербів в Югославії саме в дусі «сербського питання». Серед них — присвячений Другій світовій війні роман-епопея Чосича «Час зла» (трилогія «Грішник», «Єретик», «Віруючий»).

Примітки

_1-0">^а [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb12184985x_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]