Договір про українсько-російський кордон
Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон | |
---|---|
![]() | |
рос. Договор между Российской Федерацией и Украиной о российско-украинской государственной границе | |
Тип | договір і міжнародний договір |
Підписано | 28 січня 2003 |
Місце | Київ |
Чинність | 23 квітня 2004 |
Підписанти | Кучма Леонід Данилович і Путін Володимир Володимирович |
Сторони | |
Зберігається | UN, I-54132 |
Мови |
Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон — двосторонній міжнародний договір, що визначив лінію кордону України та Росії на суходолі.
Під «українсько-російським державним кордоном» угода розуміє лінію та вертикальну поверхню, яка проходить по цій лінії, що розділяють державні території (сушу, води, надра і повітряний простір) Договірних Сторін від точки стику державних кордонів України, Російської Федерації та Республіки Білорусь до точки, розташованої на березі Таганрозької затоки.
Кордон проходить так, як це зазначено в Описі проходження державного кордону між Україною та Російською Федерацією. Опис і карти державного кордону, які додаються до Договору, становлять його невід'ємну частину[2][3][4].
Вважається, що точкою стику кордонів України, Росії та Білорусі є «Курган Дружби», або «Курган Три Сестри» — трифінія у селі Сеньківка Чернігівського району Чернігівської області, повністю на території України. За офіційною класифікацією ООН, ця точка потрійного стику має найменування «080 byruua» (в алфавітному порядку: by — Білорусь, ru — Росія, ua — Україна). Однак, на рівні тристороннього міжнародного договору вона не закріплена[5].
28 січня 2003 року під час візиту президента РФ Володимира Путіна до Києва був підписаний Договір про державний кордон між двома країнами, що зафіксував його сухопутну частину[2].
Україна ратифікувала угоду 20 квітня 2004 року, Російська Федерація — 22 квітня[6][5].
У період від підписання до ратифікації Договору відбувся конфлікт щодо острова Тузла, спричинений спорудженням Росією дамби в Керченській протоці від Таманського півострова до острова Тузла. На думку аналітиків, метою конфлікту було вчинення тиску на Україну стосовно делімітації кордону в Керченській протоці та Азовському морі.
Договір набрав чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами, тобто з 23 квітня 2004 року.
Синхронною ратифікацією Договору про українсько-російський державний кордон та Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.2003 р. було завершено правове оформлення лінії кордону на суходолі. 29.07.2010 р. набула чинності Угода про демаркацію українсько-російського державного кордону[7], що створило правові підстави для започаткування процесу позначення українсько-російського державного кордону на місцевості[8].
Проблема демаркації сухопутної частини українсько-російського кордону роками залишалася «замороженим» питанням у двосторонніх відносинах. Протягом багатьох років РФ всіляко гальмувала цей процес[9].
Оскільки через протидію Російської Федерації жодних заходів щодо демаркації кордону здійснено не було, Українська сторона ухвалила рішення в односторонньому порядку здійснити заходи щодо позначення кордону на місцевості. Безпосередньо демаркація кордону здійснюється на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. «Про позначення українсько-російського державного кордону на місцевості»[10].
Розпочавши збройну агресію проти України у 2014 році, Росія порушила фундаментальні норми та принципи міжнародного права, низку двосторонніх та багатосторонніх договорів та угод, зокрема і Договір про українсько-російський державний кордон[11].
_1-0">↑ http://www.kremlin.ru/supplement/1653- Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
- Treaty between Ukraine and the Russian Federation on the Ukrainian-Russian State border на treaties.un.org