Долуд Андрій Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Долуд Андрій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Долуд
 Поручик
 Полковник[1]
Андрій Долуд. Світлина періоду Перших визвольних змагань.
Загальна інформація
Народження15 жовтня 1893(1893-10-15)
с.Плетений Ташлик, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія, нині це Маловисківський район, Кіровоградська область
Смерть6 вересня 1976(1976-09-06) (82 роки)
м. Куритиба, Бразилія Бразилія
Alma MaterЮридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Військова служба
Приналежність УНР
Формування Армія УНР
Війни / битви
Командування
командир куреня Шостої Равської бригади УГА,
до складу якої влився загін ім. І. Богуна сформований Долудом в Одесі
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри
Галицький хрест
Галицький хрест
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)

Андрі́й До́луд (нар.15 жовтня 1893, с. Плетений Ташлик, Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії, нині с. Плетений Ташлик, Маловисківського району, Кіровоградської області  — пом. 6 вересня 1976, м. Куритиба, Бразилія) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, начальник штабу Армії УНР Першого зимового походу, організатор УВВ.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Уряд Директорії та вище командування Армії УНР після наради в Ялтушкові, 7.11.1920 р.
Перший ряд: Іван Омелянович-Павленко (1), Симон Петлюра (2), Михайло Омелянович-Павленко (3), Гаврило Базильський (4).
Другий ряд: Андрій Лівицький (5), Олександр Саліковський (6).
Третій ряд: Євген Архипенко (7), Олександр Удовиченко (8), Олексій Галкин (9), Олександр Загродський (10), Пінхас Красний (11), Марко Безручко (12), Андрій Долуд (13), Петро Ліпко (14), Андрій Гулий-Гуленко (15), Сергій Тимошенко (16)
Тарас Бульба-Боровець (ліворуч) та Андрій Долуд (в центрі).
Андрій Долуд у 1942-44

Під час першої світової у складі військ Південно-Західного фронту воював на Тернопільщині.[2]

В 19171918 — член Української Центральної Ради. 13 листопада 1918 на чолі козацького загону імені Івана Гонти, сформованого з наддніпрянських українців, прибув до Львова на допомогу галицьким військам. Брав участь в польсько-українській війні 1918—1919. З кінця 1918 командував Янівською (другою) бригадою УГА, яка відзначилась у боях з польськими частинами на підступах до Львова, в ході Вовчухівської операції 1919 та Чортківського наступу (офензиви) 1919.

З грудня 1919 до травня 1920 — начальник штабу Армії УНР під час Першого Зимового походу. Під час польсько-радянської війни 1920 командував 5-ю Херсонською дивізією Армії УНР. У листопада 1920 інтернований з дивізією біля Підволочиська. У 1921 році виїхав до Бразилії.[2]

У 1942 році формально очолював Українське Визвольне Військо, що формувалось у складі сухопутних сил німецької армії (Вермахту). З 1943 року очолював Запорізький загін УВК (Ost-Nachschub-Bataillon 651) в складі Вермахту, який у 1945 р. увійшов до складу 2-ї Української дивізії УНР Українська Національна Армія.

У 1944 році — член Козацького штабу генерала Андрія Шкуро.

Разом з полковником Дацківим були організаторами табору для українців в Ульмі.[3] Після 1945 року емігрував до Латинської Америки.

Помер 6 вересня 1976 р., похований у Куритибі, штат Парана, Бразилія.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. генерал-хорунжий в еміграції
  2. а б Гуцал П. Долуд Андрій… — С. 519.
  3. Степан Шипилявий. Меценати, фундатори, передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 777.

Джерела

[ред. | ред. код]

В кінематографі

[ред. | ред. код]

Андрій Долуд Документальний фільм режисера Тараса Каляндрука Львів 2008. [Архівовано 3 червня 2017 у Wayback Machine.] [Архівовано 3 червня 2017 у Wayback Machine.]