Дороті Генсін Андерсен
Дороті Генсін Андерсен (англ. Dorothy Hensine Andersen; 15 травня 1901 року — 3 березня 1963 року) — американська патологоанатом та педіатр, яка першою відкрила та описала кістозний фіброз (муковісцидоз).[2] У 2001 році її внесли до Національної зали слави жінок.[3]
Народилася у місті Ешвіл, Північна Кароліна, єдиною дитиною в родині Ганса Петера Андерсена та Мері Луїзи Мейсон. Батько помер у 1914, коли Дороті було 13 років, і родина переїхала до міста Сент-Джонсбері, Вермонт, де за шість років померла і мати.[4] Так у 19 років Дороті Андерсен стала повністю відповідальною за власний добробут та фінансове становище. У 1922 році вона здобула бакалаврський ступінь з хімії та зоології у коледжі Маунт-Голіок. 1926 року здтбула магістерський ступінь у медичній школі університету Джона Гопкінса. Тут Андерсен продовжила наукову роботу, двічі дописувала до наукового журналу Contributions to Embryology, досліджуючи жіночу репродуктивну систему свиней.[5][6]
Закінчивши медичну школу Джона Гопкінса, Андерсен працювала асистенткою на кафедрі анатомії Рочестерської медичної школи.[6] Рік по тому вступила в інтернатуру у відділенні хірургії меморіальної лікарні Стронг у Рочестері, штат Нью-Йорк. Після завершення інтернатури, однак, у місці резидентки у відділенні загальної хірургії їй відмовили через її стать.[7] Тому Андерсен довелось сконцентруватись на дослідницькій роботі, і у 1929 році вона починає працювати асистенткою кафедри патологічної анатомії у Коледжі хірургії та загальної терапії Колумбійського університету (англ. Columbia University’s College of Physician and Surgeons). Пізніше її запросили на посаду викладачки до Колумбійської медичної школи.[6] Викладаючи в університеті, вона починає працювати над докторською дисертацією і вивчає ендокринологію.[8] Її темою був вплив залоз внутрішньої секреції на початок та протікання процесу статевого дозрівання у щурів. Здобувши докторський ступінь у 1935 році, Андерсен стала патологоанатомкрю у дитячій лікарні Колумбійського медичного центру,[5] і в цьому закладі залишалась до кінця кар'єри. У 1952 році очолила відділення патологічної анатомії.
В процесі досліджень Андерсен почала вивчати патологію целіакії, відзначаючи розвиток фіброзу, який порушував роботу підшлункової залози, у пацієнтів, які померли від цієї хвороби.[9][6] Це дослідження було опубліковане в American Journal of Diseases of Children, де Андерсен назвала подібний стан «кістозним фіброзом підшлункової залози».[5] За опис цієї хвороби їй було присуджено нагороду імені Едварда Міда Джонсона, яку щорічно отримують науковці, які зробили важливі відкриття у сфері педіатрії.[10] У 1942 році разом з колегою Полом ді Сант-Аньєзе Андерсен розробила перший дієвий засіб діагностики кістозного фіброзу.[6] У 1948 році Американська академія педіатрії нагородила Дороті Андерсен почесною іменною табличкою за досягнення у «Визначенні ефективності різних видів антибіотиків для лікування інфекцій дихальних шляхів, які були головною причиною смерті при захворюванні на кістозний фіброз».[5] У 1958 році Андерсен посіла посаду професорки у Коледжі хірургії та загальної практики Колумбійського університету. Вона продовжує дослідницьку роботу, зокрема публікуючись у Journal of Chronic Diseases, де описувала кістозний фіброз як хворобу з рецесивним типом успадкування, яка раніше вважалась смертельною для дітей у ранньому дитинстві, але нині завдяки своєчасній діагностиці та лікуванню багато пацієнтів доживають до дорослого віку.[6] Точна причина виникнення кістозного фіброзу була виявлена на початку 80-років: нею виявилась мутація у гені, який контролює синтез трансмембранного регуляторного білка муковісцидозу (CFTR). Внаслідок порушення його синтезу відбувається згущення секрету і закупорювання вивідних проток підшлункової залози та дихальних шляхів. [6]
Дороті Андерсен довгі роки палила, внаслідок чого у неї розвинувся рак легенів і їй довелось пережити операцію у 1962 році. Вона померла 3 березня 1963 року у віці шістдесяти одного року.[11] У тому ж році, після її смерті, Колумбійським медичним центром їй було присуджено медаль За визначні досягнення.[12] 2001 року за внесок у дослідження кістозного фіброзу Дороті Андерсен було зараховано до Національної зали слави жінок.[3]
- ↑
