Очікує на перевірку

Діадохи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Діадо́хи (грец. διάδοχος — наступник)  — полководці Александра Македонського, які після його смерті розділили його імперію в ході серії війн, що тривали з 323 по 301 рік до н. е. Боротьба між діадохами завершилася битвою при Іпсі і призвела до утворення держави Селевкідів (Сирії), елліністичного Єгипту, Віфінії, Пергаму і Македонії, що становили елліністичний світ.

Нащадків полководців Александра, які керували державами, що з'явилися після смерті батьків, називають епігонами на честь дітей героїв із давньогрецької міфології (хоча деякі з них можуть іноді називатися і діадохами). Терміни діадох та епігон, а також термін еллінізм були введені німецьким істориком Йоганном Дройзеном у монументальній праці «Історія еллінізму».

Найвідоміші з діадохів Антигон I Одноокий та його син Деметрій I Поліоркет, Антипатр зі своїм сином Кассандром, Птолемей, Селевк I Ніканор, Лісімах та Евмен.

Датування

[ред. | ред. код]

Умовно епоха Діадохов веде свій відлік від смерті Александра Великого в червні 323 до н. е. до загибелі останнього із друзів Александра — Селевка у вересні 281 року до н. е.

На думку відомого німецького історика Йоганна Дройзена, який ввів термін «Еллінізм» в сучасну історіографію і написав «Історія еллінізму», кінцем епохи Діадохов стали розгром галів у битві при Лісімахії, що поклав кінець нашестю галів, Антигоном Гонатом та його наступне після битви царювання на престолі Македонії наприкінці 277 року до н. е.[1]

Останніми з діячів епохи Діадохов померли: Пірр (272 до н. е.), Мітрідат I Ктист (266 рік до н. е.) і Філетер (263 рік до н. е.).

Елліністичні монархії

[ред. | ред. код]

Епоха Діадохов характеризується переходом від полісної політичної організації греків до спадкових монархій у завойованих країнах, усуненням центрів культурної та економічної активності з Греції до Малої Азії та Єгипту.

Найважливішими з цих країн, які зазвичай називають елліністичними, були:

Усі ці держави згодом були завойовані Римом.

Розділ Імперії

[ред. | ред. код]
Розділ держави Александра Великого після битви при Іпсі (301 рік до н. е.)

Основні діячі епохи Діадохів

[ред. | ред. код]

Головні

[ред. | ред. код]

Другорядні

[ред. | ред. код]
  • Аррідей (бл. 318 до н. е.) — після смерті Александра Аррідею було доручено перенесення тіла царя в храм Аммона.[4] Після вбивства Пердікки на початку липня 321 до н. е. за порадою Птолемея проголошено разом із Піфоном регентом імперії Александра. Через підступи Еврідіки, дружини недоумкуватого царя Філіппа ІІІ Аррідея, обидва регента змушені були восени 321 року до н. е., прибувши в Трипарадис, скласти із себе своє звання перед зборами македонян.[2] Під час «розділу в Трипарадисі» отримав управління Геллеспонтскую Фригию.[4] У березні 319 року до н. е. напав на Кізік, що призвело до заняття його сатрапії військами Антигона, а він сам був витіснений у місто Кіос на Пропонтіді на кордоні Віфінії. 318 року до н. е. об'єднався з адміралом флоту Поліперхона Клітом для боротьби з Антигоном, але близько жовтня того ж року вони зазнали нищівної поразки в морській битві поблизу Візантія на Босфорі і Аррідей імовірно загинув.[5]
  • Філіпп III Аррідей (бл. 359 — 317 рік до н. е.) — син царя Філіпа II від танцівниці Філінни з фессалійського міста Ларісса і зведений брат Александра Македонського. На трон Аррідей не претендував як через низьке походження матері, так і через недоумство, яке греки приписували підступам Олімпіади, дружини Філіпа II. Після смерті Александра його полководці вирішили віддати трон ще не народженому синові Александра від Роксани (майбутньому Александру IV), але прості македонці з фаланги чинили опір, не бажаючи мати царя з перською кров'ю, і відстояли незаконного сина Філіппа.[4] З тих пір Аррідей став номінальним царем, будучи іграшкою в руках піклувальників, македонських полководців та власної дружини Еврідіки. На Еврідіці Аррідея спішно одружила її мати Кінана, дочка Філіпа II, тим самим позбавивши Пердикку обіцяної нареченої царської крові, наприкінці 322 до н. е.[2] У 317 року до н. е. був захоплений у полон у місці зі своєю дружиною Поліперхоном, що вторглися в Македонію, Олімпіадою. Страчено за наказом Олімпіади наприкінці жовтня чи початку листопада цього року.[5]
  • Піфон (бл. 355 — 316 рік до н. е.) — Після смерті Александра запропонував зробити Пердікку і Леонната регентами при ще не народженому сина Александра від Роксани, за що в нагороду отримав в управління Мідію.[4] Після вбивства Пердікки на початку липня 321 до н. е. за порадою Птолемея проголошено разом з Аррідеєм регентом імперії Александра. Через підступи Еврідіки, дружини недоумкуватого царя Філіппа Аррідея, обидва регента змушені були восени 321 року до н. е., прибувши в Трипарадис, скласти собою своє звання перед зборами македонян.[2] Під час «розділу в Трипарадисі» зберіг за собою управління Мідією і, крім того, у відшкодування свого звання регента був призначений стратегом верхніх сатрапій, якщо тільки це не сталося через деякий час.[4] Влітку 317 року до н. е. приєднався до Антігона, втративши самостійність. Після битви при Габієні на початку 316 року до н. е. викликаний Антигоном в Екбатани, де був узятий під варту, звинувачений перед синедріоном воєначальників, засуджений до смерті і відразу ж страчений.
  • Олімпіада (бл. 375 — 316 рік до н. е.) — Мати Александра. Після смерті сина правила в Епірі, поки її онук Неоптолем від дочки Клеопатри, законний спадкоємець епірського царства, підростав. У пошуках підтримки іншому своєму онуку, Александру IV, проголошеному номінально царем Македонії поряд з Філіппом ІІІ Аррідеєм відразу після народження, вона уклала союз з Поліперхоном, який став наступником (регентом і верховним головнокомандувачем) померлого в 319 до н. е. Антипатра. З епірським військом та Полісперхоном Олімпіада вторглася до Македонії в 317 році до н. е., македонські воїни побачивши Олімпіади та її онука, сина Александра Великого, відмовилися коритися Еврідіці, дружині Філіппа ІІІ Аррідея і без бою перейшли на її бік, і короткий час вона необмежено правила в Македонії. Під час правління стратила багатьох своїх супротивників, включаючи Еврідіку з Філіппом Аррідеєм та брата Кассандра та близько сотні інших знатних македонян. Вбита Кассандром, який вторгся до Македонії, навесні 316 року до н. е.[5]
  • Пірр (319 — 272 рік до н. е.) — Цар Епіра (307—302 і 296—272 років до н. е.) Цар Македонії (288—285 і 273—272 років до н. е.).

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Глава Вторая (288-278 гг) | Симпосий Συμπόσιον. web.archive.org. 17 січня 2021. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 12 листопада 2022.
  2. а б в г д е ж Глава Третья (322–321 гг.) | Симпосий Συμπόσιον. web.archive.org. 28 вересня 2017. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 12 листопада 2022.
  3. Глава Четвертая (321–320 гг.) | Симпосий Συμπόσιον. web.archive.org. 25 серпня 2017. Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 12 листопада 2022.
  4. а б в г д е ж и к л Глава Первая | Симпосий Συμπόσιον. web.archive.org. 28 вересня 2017. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 12 листопада 2022.
  5. а б в г д Глава Первая (319–316) | Симпосий Συμπόσιον. web.archive.org. 9 грудня 2017. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 12 листопада 2022.