Елізабет Борн
| Елізабет Борн | |
|---|---|
| фр. Élisabeth Borne | |
 | |
| Прем'єр-міністр Франції | |
| 16 травня 2022 — 8 січня 2024 | |
| Президент | Емманюель Макрон |
| Попередник | Жан Кастекс |
| Наступник | Габріель Атталь |
| Міністр праці, розвитку та інтеграції | |
| 6 липня 2020 — 16 травня 2022 | |
| Президент | Емманюель Макрон |
| Прем'єр-міністр | Жан Кастекс |
| Попередник | Мюріель Пеніко[en] |
| Наступник | Олів'є Дюссо |
| Міністр екологічного та інклюзивного переходу | |
| 19 липня 2019 — 6 липня 2020 | |
| Президент | Емманюель Макрон |
| Прем'єр-міністр | Едуар Філіпп |
| Попередник | Франсуа де Рюжі[en] |
| Наступник | Барбара Помпілі |
| Міністр транспорту | |
| 17 травня 2017 — 19 липня 2019 | |
| Президент | Емманюель Макрон |
| Прем'єр-міністр | Едуар Філіпп |
| Попередник | Ален Відаліс[en] |
| Наступник | Жан-Баптист Джеббарі[en] |
| Народилася | 18 квітня 1961Roglo XV округ Парижа, Париж, Франція |
| Відома як | політична діячка, інженерка, посадова особа, ingénieurs et cadres techniques d'entreprise |
| Країна | Франція |
| Alma mater | Політехнічна школа, Національна школа мостів та доріг і Collège des ingénieursd |
| Політична партія | Терени поступуd (2020) і Renaissance |
| Батько | Joseph Borned |
| Мати | Marguerite Lescèned |
| У шлюбі з | Olivier Allixd_—_2022. |
| Діти | Nathan Allixd |
| Нагороди |   |
 | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Елізабе́т Борн (фр. Élisabeth Borne; нар. 18 квітня 1961, Париж, Франція) — французька політична діячка, член партії «Вперед, республіко!». Прем'єр-міністр Франції з 16 травня 2022 року[7]. Міністр праці, розвитку та інтеграції в уряді Жана Кастекса з 6 липня 2020 до 16 травня 2022 року. Міністр екологічного та інклюзивного переходу з 19 липня 2019 до 6 липня 2020 року та міністр транспорту з 17 травня 2017 до 19 липня 2019 в урядах Едуара Філіппа.
Народилась 18 квітня 1961 року на XV окрузі Парижа в родині фармацевтки з Кальвадосу Маргаріт Лесен та Жозефа Борна (уродженого Борнштейна[8]), які керували фармацевтичною лабораторією[9]. Її мати була нормандкою, а батько був євреєм польського походження з родини, яка переїхала до Франції 1939 року[8], брав участь у русі Опору в період Другої світової війни, 1942 року був депортований до концтабору Аушвіц-Біркенау, звільнився за рік, а 1950 року отримав французьке громадянство[8][10][11][9]. Учинив самогубство 1972 року, коли Елізабет було 11 років[12][13]. Її матері не вистачало коштів на утримання двох дітей, тож Елізабет стала ученицею нації[fr], що дозволило їй отримати стипендію на навчання[13].
Здобула ступінь бакалавра в ліцеї Жансон-де-Саї, потім пройшла підготовчі курси в тому ж закладі. Після цього вступила до Політехнічної школи (клас 1981 року), закінчила там навчання 1984 року[14]. 1986 року закінчила Національну школу мостів і доріг, здобувши інженерну освіту[15][11]. Закінчила Інженерний коледж[en][16].
Розпочала свою кар'єру 1987 року, коли приєдналася до Міністерства устаткування, а потім — до регіонального управління обладнанням Іль-де-Франс 1989 року. На початку 1990-х стала радницею Міністерства національної освіти в Ліонеля Жоспена, потім — у Жака Ланга[en][11].
Після роботи у Sonacotra (перейменована на Adoma 2007 року) 1997 року стала технічною радницею з питань транспорту в адміністрації Ліонеля Жоспена[16], цю посаду обіймала впродовж 5 років і пішла з посади після невдачі Жоспена на президентських виборах 2002 року[17]
Із 2002 до 2007 року була директоркою зі стратегії Société Nationale des Chemins de fer Français (SNCF)[18], а 2008 року стала директоркою із концесій Eiffage[en][19].
З 2008 до 2013 року була генеральною директоркою з містобудування в міській раді Парижа під керівництвом Бертрана Деланое[20].
У лютому 2013 року обійняла посаду префекта Пуату-Шаранту та В'єнни, ставши першою жінкою, що зайняла цей пост[21].
З 2014 до 2015 року очолювала апарат Сеголен Руаяль при Міністерстві екології[22].
20 травня 2015 року очолила Régie Autonome des Transports Parisiens (RATP)[23], ставши другою жінкою, призначеною Франсуа Олландом на посаду керівника великої державної компанії, та другою жінкою, що обійняла посаду керівника цієї компанії[9].
Наближена до Соціалістичної партії, вона голосувала за Емманюеля Макрона у першому турі президентських виборів 2017 року[24], приєдналась до «Вперед, республіко!» під час першої президентської кампанії Макрона[19].
2020 року приєдналась до Території поступу[fr], політичної партії, створеної Олів'є Дюссо та Жаном-Івом ле Дріаном для консолідації лівої частини електорату Емманюеля Макрона[25][26].
У травні 2017 року призначена міністром транспорту в першому уряді Едуара Філіппа, обіймала цю ж посаду в другому уряді Філіппа[27].
16 липня 2019 року призначена міністром екологічного та інклюзивного переходу, однак, на відміну від двох своїх попередників, статусу державного міністра не мала[28][29].
6 липня 2020 року призначена міністром праці, розвитку та інтеграції в уряді Жана Кастекса[30].
16 травня 2022 року Президент Франції призначив її прем'єр-міністром і доручив їй сформувати уряд після того, як раніше цього дня Жан Кастекс подав у відставку з посади прем'єр-міністра[31]. Борн стала другою жінкою на посту прем'єр-міністра після Едіт Крессон, яка обіймала цю посаду з 1991 до 1992 року[32].
20 травня 2022 року президент Емманюель Макрон затвердив склад уряду, сформованого за поданням Борн[33][34].
5 травня 2022 року керівна коаліція опублікувала список 187 своїх кандидатів на парламентських виборах, що відбулись 12 та 19 червня 2022 року, — Борн висувалась на 6 виборчому окрузі департаменту Кальвадос[35]. Здобула 34,32 % голосів у першому турі, випередивши кандадата від NUPES[en] Ное Гошара, який отримав 24,53 %[36]. Перемогла в другому турі, здобувши 52,3 % (проти 47,7 % у Ное Ношара)[37]. Згідно з політичною традицією, заснованою Макроном 2017 року, член уряду, якому не вдалось виграти на парламентських виборах, мусить піти у відставку[38][39]. Двоє новопризначених міністрів та державний секретар втратили свої посади в уряді у зв'язку з поразкою на виборах[39].
Після втрати президентською силою абсолютної більшости на виборах Борн подала у відставку, однак Макрон відмовився її задовольнити[40]. 26 червня Емманюель Макрон доручив їй сформувати уряд[41]. 4 липня Макрон провів перестановки в уряді[42][43].
30 червня 1989 року одружилась із Олів'є Аліксом, викладачем та інженером, згодом народила сина Натана. За кілька років пара розлучилась[9][44].
- Кавалер Ордена Почесного легіону (12 липня 2013)[45]
- Кавалер Ордена «За заслуги» (6 листопада 2018)[46]
- Офіцер Ордена «За заслуги» (14 листопада 2016)[46]
- Командор Ордена Морських заслуг (2019)[47]
- Roglo
