Емілі Гауленд
| Емілі Гауленд | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 20 листопада 1827SNAC Sherwood[d], Каюґа, Нью-Йорк, США |
| Померла | 29 червня 1929Library_of_Congress_Authorities |
| Країна | .svg){kind=small} США |
| Діяльність | антивоєнна активістка, аболіціоністка, суфражистка |
| Батько | Slocum HowlanddGeni.com |
| Нагороди | |
Емілі Гауленд (нар. 20 листопада 1827 — пом. 29 червня 1929) — філантроп і педагог. Особливо відома своєю діяльністю й інтересами у галузі освіти афроамериканців, вона також була рішучою прихильницею прав жінок і руху за помірність. Гауленд особисто фінансувала навчання багатьох темношкірих студентів і робила внески у такі заклади, як-от Інститут Таскігі[6].
Емілі Гауленд народилася в Шервуді, округ Каюга, штат Нью-Йорк[7], 20 листопада 1827 року[7]. Вона була дочкою Слокума та Ганни Толкот Гауленд, які були видатними членами Товариства друзів[7]. Її брат, Вільям Гауленд, служив у 106-му законодавчому зборі штату Нью-Йорк[8]. Вона здобула освіту в невеликих приватних школах у громаді та школі Маргарет Робінсон, Школі друзів у Філадельфії, штат Пенсильванія[9].
Активний борець за скасування рабства, Гауленд викладала у нормальній школі для кольорових дівчат (нині Університет округу Колумбія) у Вашингтоні, округ Колумбія, з 1857 до 1859 рік. Під час громадянської війни вона працювала в поселенні утікачів Кемп-Тодд в Арлінгтоні, штат Вірджинія, навчаючи звільнених рабів читати й писати, а також доглядаючи за хворими під час спалаху віспи, і зрештою була директором табору протягом 1864—1866 років[9].
У 1867 році вона заснувала громаду для звільнених рабів у Гітсвіллі, округ Нортумберленд, штат Вірджинія, під назвою Аркадія, на 400 акрах, придбаних її батьком, включно зі школою для навчання їхніх дітей, Гаулендською капличною школою[10][8]. Вона продовжувала активно цікавитися афроамериканською освітою, жертвуючи гроші та матеріали, а також відвідуючи адміністраторів багатьох шкіл і листуючись з ними[8]. Повернувшись до Шервуда, Нью-Йорк після смерті батька у 1881 році, вона успадкувала 50 000 доларів (1,4 мільйона доларів у перерахунку на 2021 рік) і керувала вибраною школою Шервуда до 1926 року, коли вона стала державною й отримала назву від штату Нью-Йорк Початкова школа Емілі Гоуленд[8].
Гауленд брала активну участь у рухах за жіноче виборче право, мир і помірність; була членом Жіночого християнського союзу тверезості[11]. У 1858 році вона почала організовувати лекції про права жінок і зустрічі з Сьюзен Ентоні та Елізабет Кеді Стентон. У 1878 році вона виступала на 30-й ювілейній Конференції у Сенека-Фоллс, у 1894 році — у легіслатурі штату Нью-Йорк[12]. Коли рух за виборче право розділився на дві групи: Національну асоціацію жінок за виборче право й Американську асоціацію жінок за виборче право, Гауленд не стала на чийсь бік, а відвідувала зустрічі обох груп[11]. У 1903 році вона пила чай із королевою Вікторією під час поїздки до Лондона на міжнародну зустріч суфражисток. У 1904 році вона виступала перед Конгресом і була присутньою на парадах суфражистів 1912 і 1913 років у Нью-Йорку[12]. Існує думка, що вона переконала Езру Корнелла у тому, що він, як квакер, має зробити Корнельський університет закладом зі спільним навчанням[11].
У 1926 році вона стала почесним доктором літератури в Університеті штату Нью-Йорк, в Олбані, ставши першою жінкою, вшанованою таким ступенем від цього закладу[8]. Вона також була автором історичного нарису ранньої історії квакерів в окрузі Каюга, штат Нью-Йорк «Історичний нарис друзів в окрузі Каюга»[13].
У 1890 році Гауленд стала однією з перших жінок-директорів національного банку в США в Першому національному банку Аврори в Аврорі, Нью-Йорк[14], пропрацювавши там до своєї смерті, у віці 101 рік.
Її документи зберігаються в кількох університетах, включно з Корнелльським університетом[15], Гаверфордським коледжем[9] і Суортморським коледжем[16]. Фотоальбом, що містить фотографії родини, друзів і колег, а також сувенірні зображення видатних аболіціоністів і відомих діячів 1860-х і 1870-х років є спільною власністю Національного музею афроамериканської історії та культури та Бібліотеки Конгресу[17]. У 2021 році її ввели до Національної зали слави жінок[18].
- ↑ Library_of_Congress_Authorities
