Ерік Дюпон-Моретті
.jpg)
Ерік Дюпон-Моретті (фр. Éric Dupond-Moretti, нар. 20 квітня 1961, Мобеж, Франція) — французько-італійський юрист і політик, якого у 2020 році президент Еммануель Макрон призначив міністром юстиції. Як адвокат у кримінальних справах він відомий рекордною кількістю виправдувальних вироків, що принесло йому прізвисько «Виправдувальний»[7], деякими з суперечливих фігур, яких він захищав, а також своєю відвертою особистістю[8].
6 липня 2020 року Дюпон-Моретті обійняв посаду міністра юстиції та хранителя печаток в уряді прем’єр-міністра Жана Кастекса[9]. Його призначення стало несподіванкою для багатьох політичних оглядачів[10]. Дюпон-Моретті спостерігав за різким збільшенням бюджету, виділеного на судову систему після повідомлень про тривалі процедури[11]. Він також успішно захистив перед парламентом Франції законопроект про посилення суворості процесу винесення вироків, заявивши, що реакція судової влади на дрібні правопорушення була «надто слабкою, щоб бути ефективною»[12].
Дюпон-Моретті — єдиний син Жана-П'єра Дюпона, металіста з Авеснуа, та Елени Моретті, економки з Італії. Його дідусь і бабуся по батьківській лінії, Ахілл і Луїза, також були робітниками. У чотири роки залишився без батька, мати виховувала його одна[13]. Як і багато відомих адвокатів-сирот у кримінальних справах у Франції, особливо Роберт Бадінтер, його дитинство викликало у нього відчуття несправедливості[14].
Після присяги адвоката 11 грудня 1984 року в Дуе Дюпон-Моретті вступив до адвокатури Лілля[15]. Працюючи в юридичній фірмі Лілля[15], він почав свою кар’єру в судах із трудових спорів, а потім як призначений судом адвокат під керівництвом юриста Лілля Жана Декампа та юриста Тулузи Алена Фербері[16].
За результати (понад 145 виправдувальних вироків у 2019 році) Дюпон-Моретті отримав прізвисько «Виправдувальний» (acquittor + matador ) в залах судових засідань[17]. Відомими клієнтами були група допомоги Zoé's Ark, Жером Керв’єль[18] і Джуліан Ассанж[19], а також Патрік Балкані, Карім Бензема, Жорж Трон і брат терориста Мохаммеда Мера[20]. У 2013 році Дюпон-Моретті відмовився від ордена Почесного легіону.
Дюпон-Моретті очолював комітет підтримки чинного мера-соціаліста Мартіна Обрі на муніципальних виборах у Ліллі 2008 року[21]. Він також підписав листа на її користь у Libération перед президентськими праймеріз Соціалістичної партії 2011 року, на яких вона посіла друге місце[22].
6 липня 2020 року президент Еммануель Макрон призначив Дюпон-Моретті міністром юстиції та хранителем печаток Франції в уряді прем’єр-міністра Жана Кастекса.
У 1991 році Дюпон-Моретті одружився з Елен, присяжною, яку він зустрів під час судового процесу; у них двоє дітей. Тепер він розлучений і з квітня 2016 року підтримує стосунки зі співачкою Ізабель Буле[23].
- зі Стефаном Дюраном-Суфландом, Bête noire, Éditions Michel Lafon, 2012
- з Лоїком Сешером, Le Calvaire et le Pardon, Мішель Лафон, 2013
- зі Стефаном Дюраном-Суфландом, Directs du droit, Мішель Лафон, 2017
