Етьєн Балібар

Етьєн Балібар
фр. Étienne Balibar
Народився	23 квітня 1942(1942-04-23)[[d:Track:Q10855166]]-1">[1] (82 роки) Аваллон
Країна	Франція
Діяльність	філософ
Галузь	філософія, історія філософії[[d:Track:Q13550863]]-4">[4] і політична філософія[[d:Track:Q13550863]]-4">[4]
Alma mater	Вища нормальна школа
Вчителі	Жорж Канґієм
Знання мов	французька[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-5">[5]
Заклад	Паризький університет, Університет Каліфорнії в Ірвайні і Кінгстонський університет[[d:Track:Q7181635]]-7">[7]
Напрямок	марксизм[[d:Track:Q19944832]][[d:Track:Q79085650]]-8">[8]
Magnum opus	Reading Capital (work level)d
Партія	Французька комуністична партія (1981)
Батько	Jean Balibard
Мати	Renée Balibard
Брати, сестри	Sébastien Balibard
У шлюбі з	Франсуаза Балібарd
Діти	Жанна Балібар
Нагороди	Премія Ганни Арендт (2017)
Медіафайли у Вікісховищі

Етьєн Балібар (фр. Étienne Balibar, нар. 23 квітня 1942) — французький філософ, професор політичної філософії Університету Париж X — Нантер (а також Каліфорнійського університету в Ірвайні), викладач французької та англійської мов і сучасної літератури.

Творчість

У 1960-х роках Балібар, який навчався у Вищій нормальній школі, проявив себе як здібний учень і співробітник філософа Луї Альтюссера. Спільно з іншими студентами Альтюссера (зокрема, Жаком Рансьєром) він брав участь у семінарі, присвяченому «Капіталу» Карла Маркса, і подальшому виданні збірки «Читати Капітал». У виданій в 1976 році книзі «Про диктатуру пролетаріату» Балібар критикував керівництво Французької комуністичної партії за відмову від концепції революційної диктатури пролетаріату, вбачаючи коріння цього відходу в 1936 році, коли Сталін проголосив кінець класової боротьби і «загальнонародну держава» в СРСР. У 1985 році виступив з дослідженням «Спіноза і політика». У 1989 році спільно з Іммануїлом Валлерстайном опублікував збірку «Раса, нація, клас. Двозначні ідентичності». У «Масах, класах та ідеях» Балібар стверджував, що в «Капіталі» історичний матеріалізм Маркса входить в протиріччя з його критичною теорією, особливо у вивченні категорії праці. Відповідно, він робить висновок, що форми революційної суб'єктності не можуть постійно залишатися незмінними (такі форми організації робітничого класу, як політична партія і профспілка, також будуть рано чи пізно вичерпані).

Донька філософа — актриса і співачка Жанна Балібар.

Публікації

перекладені українською

• Ми, громадяни Європи? Кордони, держава, народ / Пер. з фр.: А. Рєпи — К.: Видавництво «Курс», 2006. — 354 с. ISBN 966-7197-03-1
• Про «конституцію» Европи. Криза і нові потенційності [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Ї. — 2005, № 39.
• Повернення раси // Простори. — 2010.
• Універсальність палестинської справи [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Спільне. — 29.11.2013
• Марксизм і війна [Архівовано 24 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Спільне. — 23.09.2014.
• Комунізм і свобода — що спільного? [Архівовано 18 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Спільне. — 21.05.2015.
• Інтернаціоналізм чи варварство: розмова з Етьєном Балібаром [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Макрон і жовті жилети: що означає ця конфронтація? [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.], Етьєн Балібар // Спільне. — 06.03.2019.
• На війні: націоналізм, імперіалізм, космополітика // Спільне. — 29.06.2022

Примітки

_2-0">↑ Internet Philosophy Ontology project

d:Track:Q6023365

[[d:Track:Q101207543]][[d:Track:Q104244355]]