Жак фаталіст і його пан

«Жак-фаталіст і його пан»

Титульний аркуш видання 1797 року
Автор	Дені Дідро
Назва мовою оригіналу	Jacques le fataliste et son maître
Країна	Франція
Мова	Французька
Тема	gallantryd[[d:Track:Q55771547]][[d:Track:Q107425566]]-1">[1], історія-2">[2], любов-2">[2], мораль-2">[2], філософія[[d:Track:Q55771547]][[d:Track:Q107425566]]-1">[1], подорож[[d:Track:Q55771547]][[d:Track:Q107425566]]-1">[1], чеснота-2">[2], eroticismd-2">[2], почуття-2">[2], траур-2">[2], sociabilityd-2">[2], ніч-2">[2], взаємодія-2">[2], харчування-2">[2], міграція населення-2">[2], соціальний клас-2">[2], Франція-2">[2], діалог-2">[2], свобода-2">[2], народ-2">[2], релігія-2">[2], Помста-2">[2], проблема-2">[2], реальність-2">[2], суспільство-2">[2], пригода-2">[2], прогрес-2">[2], сенсуалізм-2">[2] і іронія-2">[2]
Жанр	Філософський роман
Видано	1792 - у німецькому перекладі, 1796
Тип носія	На папері
Жак-фаталіст і його пан у Вікісховищі

«Жак-фаталіст і його пан» (фр. Jacques le fataliste et son maître) — роман французького письменника Дені Дідро, який він написав від 1765 до 1780 року. Перше французьке видання вийшло посмертно в 1796 році, проте до цього роман був відомий у Німеччині завдяки частковому перекладу Гете, який з'явився 1785 року і був ретрансльований на французьку в 1793 році, як і повний німецький переклад Міліуса 1792 року.

Сюжет

Основна тема роману - це стосунки між камердинером Жаком і його господарем, ім'я якого Дідро не називає. Господар разом з камердинером вирушає в подорож, про місце призначення якої автор каже розпливчасто, і щоб розвіяти нудьгу довгого шляху, змушує Жака розповідати історії своїх любовних пригод. Історії Жака постійно перериваються появою інших персонажів і різними комічними непорозуміннями. Інші персонажі роману теж розповідають свої історії, які, в свою чергу, постійно перериваються різними подіями. У книзі також час від часу з'являється «читач», який у міру читання книги періодично перериває оповідача своїми питаннями, запереченнями, вимогами додаткових подробиць. Історії, що їх розповідають герої, зазвичай просякнуті гумором і присвячені любові та сексу.

Основою філософії Жака є переконання, що все, що відбувається у світі, добро чи зло, вже наперед записане «нагорі» у великому сувої, який з часом потроху розгортається. Попри це переконання, Жак надає великого значення своїм вчинкам і не є пасивним спостерігачем. Критики, такі як Роберт Лой (J. Robert Loy), характеризували філософію Жака не як фаталізм, а як детермінізм .

Книга сповнена суперечливих персонажів та інших проявів дуалізму. Одна з історій розповідає про двох військових, які настільки схожі один на одного, що через це постійно б'ються на дуелях і ранять один одного, хоча і є найліпшими друзями. Інша історія розповідає про Отця Гадсона, інтелектуала й здібного реформатора церкви, та одночасно найбільш розпусного персонажа книги. Навіть Жак і його господар виходять за межі ролей, які їм належать за соціальним статусом. Жак насміхаючись доводить, що господар не зможе без нього прожити, а значить Жак є господар, а господар є слуга.

Історія кохання Жака запозичена з роману Лоренса Стерна «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена», чого Дідро не приховував. Впродовж усього твору оповідач постійно насміхається над сентиментальними романами і розповідає, як більш реалістично розвивалися б події в житті. В інших місцях він втомлюється розповідати й надає читачеві самому додумати деякі деталі.

Літературна значимість і критика

Критика сприйняла роман неоднозначно. Французькі критики кінця XVIII і початку XIX століття відгукнулися про нього несхвально, вважаючи, що він наслідує Рабле і Лоренса Стерна і є надмірно непристойним. Сприятливе враження книга справила на німецьких романтиків, які змогли ознайомитися з нею набагато раніше від французів. Шиллер ставився до роману з великою повагою і рекомендував його Гете, який теж його любив. Фрідріх Шлегель доброзичливо відгукнувся про роман у своїх критичних статтях, вважаючи його ідеалом дотепності. Стендаль, відзначаючи недоліки роману, тим не менш, вважав його чудовим і зразковим твором. Критики XX століття, такі, як Лео Спітцер і Роберт Лой, були схильні розглядати роман як ключовий твір у традиції Сервантеса і Рабле, звертаючи увагу на його величезну різноманітність, а не на здатність дати відповідь на філософські питання.

Адаптації

Саме «Жака Фаталіста» найчастіше адаптують серед праць Дідро.

• Робер Брессон екранізував окрему історію Мадам де ля Поммерає у своєму фільмі 1945 року Дами Булонського лісу (1945). Діалоги для фільму написав Жан Кокто.
• 1971 року Мілан Кундера переписав роман у формі п'єси під назвою Jacques et son maître. У своєму ессе The Art of the Novel Кундера називає Жака Фаталіста одним із шедеврів форми.
• У 2018 році французький кінорежисер Еммануель Муре поставив за романом фільм «Мадемуазель де Жонк'єр» з Сесіль де Франс у головній ролі.

Українські переклади

Першим, хто переклав "Жака фаталіста" українською мовою був Валер'ян Підмогильний. Той переклад вийшов друком на початку 1930-х років, але до читача не дійшов, бо Підмогильного якраз тоді заарештували й разом вилучили книги з його ім'ям. А читачі побачили той варіант лише 2007 року.

1970 року у видавництві "Сучасність" вийшов переклад Івана Кошелівця під назвою "Жак фаталіст і його пан".

Примітки

_1-0">^а [[:d:Q55771547|Mylne V.]]_[[:d:Q107425566|Bibliographie_Du_Genre_Romanesque_Français,_1751-1800]]_—_1977.[[d:Track:Q55771547]][[d:Track:Q107425566]]