Затока Амундсена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Затока Амундсена
70°29′ пн. ш. 122°13′ зх. д. / 70.483° пн. ш. 122.217° зх. д. / 70.483; -122.217Координати: 70°29′ пн. ш. 122°13′ зх. д. / 70.483° пн. ш. 122.217° зх. д. / 70.483; -122.217
Назва на честьРуал Амундсен
Частина відПівнічно-Західний прохід[[:no:Store_norske_leksikon|Store_norske_leksikon]]_—_1978._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/2464-1480_2464-1480][[d:Track:Q746368]]-1">[1] і Канадський Арктичний архіпелаг
складникипротока Принца Уельського, Долфін-енд-Юніон, De Salis Bayd, Walker Bayd, Minto Inletd і Franklin Bayd
МореМоре Бофорта
Прибережні країниКанада Канада
РегіонПівнічно-Західні території
Нунавут
Довжина400 км км
Ширина150 км
Площа445 x 213
Максимальна глибина285 м
Вливаються
  • Гортон, Горнадей
  • ідентифікатори і посилання
    GeoNames5884641, 5884642
    У проєкті OpenStreetMap 391220 ·R (Північно-Західні території, Нунавут)
    Затока Амундсена. Карта розташування: Канада
    Затока Амундсена
    Затока Амундсена
    Затока Амундсена (Канада)
    Мапа
    CMNS: Затока Амундсена у Вікісховищі

    Зато́ка А́мундсена (англ. Amundsen Gulf) — затока Північного Льодовитого океану, між північним узбережжям материкової частини Канади та островами Вікторія і Бенкс[2].

    Супутниковий знімок затоки Амундсена

    Історія

    [ред. | ред. код]

    Затока була відкрита в 1826 році полярними дослідниками Джоном Франкліном і Джоном Річардсоном, який наніс на карту частину берегової лінії затоки. У 1850 році через затоку із заходу на схід на кораблі «Інвестігейтор» пройшла експедиція Роберта Мак-Клура, яка вперше подолала Північно-Західний прохід на кораблі і санях[3]. Протока названа на честь відомого полярного дослідника Руаля Амундсена, який досліджував затоку наприкінці своєї знаменитої подорожі по Північно-Західному проходу 1903—1905 років[4].

    Географія

    [ред. | ред. код]

    Узбережжя затоки Амундсена поділено між двома територіями Канади — Нунавутом і Північно-Західними територіями. Затока з'єднується на сході з протокою Долфін-енд-Юніон, на півночі — з протокою Принца Уельського. Має безліч заток і бухт — затоки Франклін і Дарнлі (материкова частина), бухти Де-Салі і Тісіджер (острів Бенкс), затоки Волкер, Мінто, Прінс-Альберт (острів Вікторія). Довжина затоки досягає 445 км, ширина — 213 км, глибина — до 285 метрів. Береги — горбиста рівнина, рослинність тундрова[5] . Більшу частину року затока вкрита кригою, від якої звільняється лише у липні, а в північній та східній частині — тільки в серпні. У затоку впадають численні річки, найбільші з яких — Гортон[6] і Горнадей. Затока входить в екосистему моря Бофорта.

    Клімат

    [ред. | ред. код]

    Акваторія затоки лежить в арктичному кліматичному поясі[7]. Цілий рік переважає полярна повітряна маса. Льодовий покрив цілорічний. Низькі температури повітря цілий рік. Атмосферних опадів випадає недостатньо. Холодні зима і літо[8].

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    _1-0">↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  • Большая советская энциклопедия. Амундсена залив[недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
  • Encyclopedia Britannica. Amundsen Gulf. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 26 травня 2014.
  • The Canadian Encyclopedia. Roald Amundsen Crosses the Northwest Passage. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 26 травня 2014.
  • Географическая энциклопедия. Амундсена залив. Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 23 березня 2022.
  • Canadian Encyclopedia. Horton River[недоступне посилання]
  • Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • Увага! Ключ сортування «Затока Амундсена» перекриває попередній ключ сортування «Амундсена».