Захар Прилєпін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Захар Прилєпін
рос. Захар Прилепин
Ім'я при народженніЄвген Миколайович Прилєпін
ПсевдоЗахар
Народився7 липня 1975(1975-07-07)[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_BNF:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1] (49 років)
Ільїнка (Скопінський район), Скопінський районd, Рязанська область, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьписьменник, журналіст, терорист
Галузьросійська літератураCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-2">[2]
Alma materШкола міліції при Нижегородської академії МВС Росії
Нижегородський державний університет
Знання мовросійська[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb15571223m_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-3">[3]Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-2">[2]CONOR.Sl[[d:Track:Q16744133]]-4">[4]
УчасникПерша чеченська війна, Дагестанська війна і Війна на сході України
ЧленствоІзборський клуб-5">[5] і Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання
Роки активностіз 2003
Жанрпроза
Magnum opusПатологіїd
Посадаголовний редактор
Військове званнямайор
ПартіяЗагальноросійський народний фронт
«За правду»
Нагороди

Премія Уряду РФ в галузі культури
Премія «Ясна Поляна (премія)» (2007)
Премія «Супер−Нацбест» (2011)
Премія «Велика книга» (2014)

IMDbID 3426827
Сайтzaharprilepin.ru

Захар Прилєпін (рос. Захар Прилепин), справжнє ім'я Євген Миколайович Прилєпін, відомий також як Євген Лавлінський (рос. Евгений Лавлинский) (7 липня 1975(1975-07-07), Ільїнка (Скопінський район), Рязанська область) — російський політик, письменник, пропагандист[6], публіцист.

За переконаннями є націонал-більшовиком. Голова партії «За правду» з 1 лютого 2020 року. Член Центрального штабу Загальноросійського народного фронту.[7] Член партії «Інша Росія» Едуарда Лимонова (1996—2018).

Заступник художнього керівника МХАТ із літературної частини. Лауреат премії Уряду Росії в галузі культури і ряду інших премій.

Майор, підтримує терористичні угруповання ДНР та ЛНР, декларує свою участь у збройних формуваннях на тимчасово окупованій РФ території Донбасу.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[8]. Занесений до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Після служби в армії навчався в школі міліції і служив в ОМОН.

У 1996 році брав участь у першій російсько-чеченській війні.

У 1999 році взяв участь у бойових діях у Дагестані та другій російсько-чеченській війні.

Захар Прилєпін з 2014 року в складі збройних формувань особисто брав участь у війні на сході України.

З грудня 2015 за серпень 2018 року Прилєпін є радником так званого «голови ДНР», Олександра Захарченка[9].

З жовтня 2016 року обіймає посаду заступника командира «батальйону» з роботи з особовим складом терористів ДНР у званні «майора».[10]

З жовтня 2016 року — член Громадської ради при Міністерстві культури РФ[11].

16 лютого 2017 року Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження щодо Євгенія (Захара) Прилєпіна за звинуваченням в «участі у діяльності терористичної організації» (ч. 1 ст. 258-3 КК України) та «фінансування тероризму» (ч. 1 ст. 258-5 ККУ). Підозрюється в пособництві терористичному угрупованню ДНР.

За підсумками 2017 року як «Письменник року в Росії» Захар Прилєпін розділив перше місце з Борисом Акуніним і Дариною Донцовою[12], і знову став найбільше згадуваним у російських ЗМІ письменником.

Твори Прилєпіна видавалися англійською, німецькою, французькою, італійською, китайською, датською, норвезькою, польською, болгарською, румунською, вірменською мовами.

2017 року брав участь у президентських внутрішньопартійних виборах, але поступився Павлу Грудініну[13].

29 листопада 2018 року увійшов до складу штабу Загальноросійського народного фронту[14]. Через це був виключений з політичного руху в якому перебував раніше.

19 вересня 2021 року на виборах до Держдуми РФ обраний депутатом від партії «Справедлива ​​Росія — за правду»[15].

Вибух автомобіля

[ред. | ред. код]

6 травня 2023 року Прилєпіна було підірвано в автомобілі Audi Q7 на трасі Нижньогородської області дорогою до Москви з анексованої території Донецької та Луганської областей України. Водій загинув, сам Прилєпін отримав поранення ніг[16] та втратив геніталії[17]. Відповідальність за замах взяв на себе партизанський рух «Атеш»[18].

Того ж дня Слідчий комітет РФ прозвітував про затримання підозрюваного у підриві, який під час допиту «дав свідчення, що діяв за завданням спецслужб України»[19]. Також було затримано другого підозрюваного, 33-річного уродженця Ізюма Харківської області[20]. МЗС РФ звинуватило США та Україну в нібито спланованому терористичному акті[21][22].

7 травня 2023 року лікарі вивели Прилєпіна з медикаментозного сну.

7 липня 2023 року Прилєпін в перше з часу ураження записав відео звернення. "Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими, мудрішими і злішими" сказав Захар.[23]

1 серпня 2023 року був призначений на посаду заступника командира полку з військово-політичної роботи полка Росгвардії "Оплот", з присвоєнням військового звання підполковник[24][25].

Цитати

[ред. | ред. код]
Досі я був вдалішим за вас всіх...

Вам хотілося б говорити, що я «перефарбувався» — але я з року в рік публікую свої статті, написані в 1996, 1999, 2001 і 2010 роках: там рівно те ж саме, що я говорю сьогодні...

...я гарний російський письменник, дуже гарний російський письменник і навіть найкращий російський письменник ... Мої романи перекладені 22 мовами. Я знаю тисячі європейців і американців, я дав там сотні інтерв'ю, і сотні газет виходили з моїми портретами. Я був у кращих ресторанах всього світу і ні в чому собі не відмовляв ... я прочитав більше книжок, ніж будь-хто з вас ...[26]

Критика

[ред. | ред. код]
  • Численні оглядачі відзначили, що у заявлений Прилєпіним час його знаходження у Донбасі в ролі «комісара батальйону» сепаратистів він насправді давав концерти у різних містах Росії.
  • Одне із завдань Прилєпіна, як вважає політолог Андрій Піонтковський та інші оглядачі — це мобілізація нових «моторил». Саме тому він знаходиться не в Донбасі, а в турне по містах Уралу і Сибіру. Агітувати нову хвилю «живої сили» — російських маргіналів їхати воювати в Донбас.[27]
  • Літературне агенство 'Wiedling Literary Agency', яке знаходиться у Німеччині і представляє інтереси російськомовних письменників на Заході, вирішило припинити представляти права літературних творів Захара Прилєпіна. Агентство прийняло таке рішення в зв'язку з отриманням Прилєпіним посади заступника командира «батальйону» самопроголошеної «Донецької народної республіки».
    - Агентство продовжує виконувати свої контрактні обов'язки перед усіма партнерами-видавництвами, які публікують твори Прилєпіна у перекладах — повідомив глава 'Wiedling Literary Agency' Томас Відлінг — проте свої можливі прибутки з цих послуг агентство пожертвує міжнародній правозахисній компанії Amnesty International".[28]

Санкції

[ред. | ред. код]

28 лютому 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, Європейський союз запровадив персональні санкції проти Захара Прилєпіна, «за активну підтримку або реалізацію дій чи політики, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності та безпеці в Україні».[29] Євросоюз зазначає, що Прилєпін консультував лідерів сепаратистів, брав участь у конфлікті на Донбасі на боці сепаратистів, окрім того, він використовував репутацію відомого письменника для поширення антиукраїнської пропаганди, а також пропаганди позитивного ставлення до анексії Криму та дій сепаратистів на Донбасі.[30]

15 березня 2022 року його внесли до санкційного списку Великої Британії.[31]

7 липня 2022 року потрапив під санкції Канади, як «російський діяч дезінформації та пропаганди».[32]

19 жовтня 2022 року доданий до санкційного списку України.[33]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • «Патології» (роман) — 2004 изд. «Андреевский флаг»
  • «Санькя» (роман) [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] — 2006 изд. «Ad Marginem»
  • «Грех» (роман) — 2007 изд. «Вагриус»
  • «Ботинки, полные горячей водкой» (сборник рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Я пришёл из России» (эссе) — 2008 изд. «Лимбус Пресс»
  • «Война» (антология рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Terra Tartarara. Это касается лично меня» (Авторский сборник публицистики) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Именины сердца. Разговоры с русской литературой» (Авторский сборник интервью с писателями и поэтами) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Революция» (антология рассказов) — 2009 изд. «АСТ»

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  • Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]
  • _2-0">а Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]
    _2-1">б Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  • [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb15571223m_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]
  • _3-0">↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  • CONOR.Sl[[d:Track:Q16744133]]