Зона інтересу
Зона інтересу | |
|---|---|
| The Zone of Interest | |
 | |
| Жанр | драматичний фільм |
| Режисер | Джонатан Ґлейзер |
| Продюсер |
|
| Сценарист | Джонатан Ґлейзер |
| На основі | Зона інтересу Мартін Аміс |
| У головних ролях | |
| Оператор | Лукаш Жал |
| Композитор | Міка Леві[4] |
| Монтаж | Пол Воттс |
| Кінокомпанія |
|
| Дистриб'ютор |  A24 Артхаус Трафік |
| Тривалість | 106 хв[5] |
| Мова | німецька[6] |
| Країна | |
| Рік | 2023 |
| Дата виходу | 19 травня 2023 (Канни)[8] 22 лютого 2024 |
| Кошторис | $15 млн |
| Касові збори | $52,798,307 |
| IMDb | ID 7160372 |
| Рейтинг | 16+ IMDb:    |
 Зона інтересу у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
«Зона інтересу»[9] (англ. The Zone of Interest) — драматичний фільм 2023 року, написаний і знятий Джонатаном Ґлейзером, заснований на романі британського письменника Мартіна Еміса 2014 року. Зйомки проходили в нацистському концтаборі Аушвіці з 2021 по 2022 рік. Фільм став спільним виробництвом США, Великої Британії та Польщі. Прем'єра фільму відбулася на 76-му Каннському кінофестивалі 19 травня 2023 року та отримала схвальні відгуки критиків, отримавши Гран-прі та приз FIPRESCI.[10][11][12]
Фільм є екранізацією однойменного роману британського письменника Мартіна Еміса про родину, яка живе поруч з концентраційним табором під час Другої світової війни. Це — комендант Аушвіцу Рудольф Гьосс та його дружина Гедвіга. Вони намагаються побудувати життя мрії для своєї родини в будинку та саду поруч із табором, де гинуть люди.
- Сандра Гюллер — Гедвіг Гьоос[13]
- Крістіан Фрідель — Рудольф Гьосс
- Медуза Нопф — Ельфріда
- Даніель Гольцберг[de] — Герхард Маурер
- Саша Мааз[de] — Артур Лібехеншель
- Макс Бек[de] — Шварцер
- Вольфганг Лампл — Ганс Бургер
- Йоганн Картаус — Клаус[14]
- Ральф Герфорт[de] — Освальд Пол
- Фрея Кройцкам — Елеонор Пол
- Ліллі Фальк — Гайдетраут
- Неле Аренсмайер — Інге-Брігіт
Після свого попереднього фільму «Опинись у моїй шкірі» британський кінорежисер, сценарист Ґлейзер присвятив два роки інтенсивному вивченню джерел та читанню. Під час візиту в Освенцим його вразила резиденція коменданта Рудольфа Гьосса. Ґлейзер співпрацював з Музеєм Освенцима та іншими організаціями та отримав спеціальний дозвіл на доступ до архівів, де він вивчав свідчення тих, хто вижив, і осіб, які працювали в домі Гьоссів. Зібравши разом ці свідчення, Джонатан Ґлейзер поступово реконструював детальний образ осіб, пов'язаних із подіями Другої світової війни. На відміну від книги, якою він був натхненний, Ґлейзер використовував реальних людей, причетних до подій, а не вигадані імена, щоб підкреслити достовірність історії. Технологія, яка відгороджувала знімальну групу від знімального майданчика, дозволяла акторам імпровізувати під час зйомок, а насильство було зображено без явного показу, створюючи фільм, який уникає графічного насильства та «здається менш експлуататорським».[15][16]
Джонатан Ґлейзер підтвердив розроблення проєкту у 2019 році за спільного фінансування та виробництва A24 і Film4 Productions.[17]
Основні зйомки розпочалися в Аушвіці влітку 2021 року[18][19] і продовжилися в Єленя-Гурі в січні 2022 року[20]. Весь фільм знімали в Польщі та Німеччині.[21][22]
Фільм «Зона інтересу» був відібраний для змагання за «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі 2023 року[23], де його світова прем'єра відбулася 19 травня 2023 року й отримав шестихвилинні овації перших глядачів.[24].
На вебсайті агрегатора рецензій Rotten Tomatoes 100 % із 40 рецензій є позитивними на фільм із середньою оцінкою 9,3/10. Консенсус критиків веб-сайту стверджує: «Безпристрасно досліджуючи звичайне існування людей, причетних до жахливих злочинів, „Зона інтересу“ змушує нас пристрасно поглянути на буденність, що стоїть за непробачною жорстокістю»[25]. На Metacritic фільм має середньозважену оцінку 98 зі 100 на основі 17 відгуків критиків, що вказує на «загальне визнання»[26]. На Metacritic він став третім за рейтингом фільмом усіх часів[27][a].
Кевін Магер з The Times назвав його «визначним фільмом, надзвичайно важливим, який не боїться складних ідей».[28] Девід Руні з The Hollywood Reporter назвав його «руйнівною драмою про Голокост, подібною до інших, яка з приголомшливою ефективністю демонструє безпомилковий контроль [режисера Джонатана Ґлейзера] над тональним та візуальним сюжетом».[29] Дональд Кларк з The Irish Times писав: «Ґлейзер може мати проблеми через такий формальний підхід до конфіденційного матеріалу. Але, попри все, ця самодисципліна — і повна відсутність сентиментальності — говорить про глибоку повагу, яку він відчуває до предмета»[30]. Рафаель Абрахам з Financial Times писав: «Ґлейзер досяг чогось набагато більшого, ніж просто зробив жахливе буденним — роблячи таку надзвичайну нелюдяність звичайною, він знову пробуджує нас до сприйняття її справжнього жаху».[31] Джонатан Ромні з Screen International написав, що фільм «уникає фальшивої риторики, залишаючи максимальний простір для образної та емоційної реакції аудиторії».[32]
Девід Ерліх з IndieWire відзначив камерний процес Ґлейзера за те, що він «вирівнює рівномірність у фільмі, де відсутність драми стає глибоко неприємною для себе».[33] Роббі Коллін з The Daily Telegraph написав: «Завдяки ретельному кадруванню та звуковому оформленню його жахи гризуть край кожного кадру».[34]
У 4-зірковому огляді Пітер Бредшоу з The Guardian назвав його «фільмом, який, попри весь його артистизм, можливо, не повністю контролює свій (навмисний) несмак».[35]
І навпаки, огляд італійського кінокритика Давіде Аббатесціанні, опублікований Cineuropa, був менш позитивним. Він критикував фільм за його тривожну атмосферу, яка, на його думку, була добре продуманою, але одноманітною. Також він критикує гру акторського складу, яка, на його думку, не могла внести жодних змін у концепцію, представлену у фільмі, якому, на його думку, бракувало різноманітності, залишаючи її незмінною протягом двох годин.[36]
Німецький критик Ганнс-Георг Родек написав для Worldcrunch таке: «Ось перше запитання, на яке Зона інтересу не дає відповіді: чи це невігластво? Звичайно, ні. Чи це свідоме схвалення, засноване на расистській і націоналістичній омані? Я впевнений, що так. Чи це прагнення до ідилії посеред ситуації, яка сприймається як загрозлива? Без сумніву. Є багато спроб пояснити, але вони не дуже цікавлять Джонатана Ґлейзера. Він описує ситуацію, яка, мабуть, більш гнітюча, ніж усе, що ми бачили у фільмах про Голокост раніше. Вона зосереджує в одному саду ставлення цілої нації, яка не хотіла нічого знати»[37].
| Нагорода | Дата церемонії | Категорія | Одержувач(і) | Результат | |
|---|---|---|---|---|---|
| Каннський кінофестиваль | 27 травня 2023 року | Золота пальмова гілка | Джонатан Ґлейзер | Номінація | [23] |
| Гран-прі | Перемога | [38] | |||
| Приз FIPRESCI | Перемога | [39] | |||
| Премія за саундтрек | Міка Леві | Перемога | |||
| CST Artist-Technician Award | Джонні Берн | Перемога | [40] |
- ↑ Зона інтересу поділяє свій статус третього за рейтингом фільму на Metacritic з такими фільмами: Сім самураїв (1954), Дика банда (1969), Навмання, Бальтазаре (1966), Леді зникає (1938), Скарби Сьєрра-Мадре (1948), Лабіринт Фавна (2006), У джазі тільки дівчата (1959), На північ через північний захід (1959), Мрії про баскетбол (1994), Рашьомон (1950), Страсті Жанни д'Арк (1928) та Все про Єву (1950).[27]
- ↑
