Каждан Олександр Петрович

Каждан Олександр Петрович
рос. Александр Петрович Каждан
Ім'я при народженні	рос. Александр Пейсахович Каждан
Народився	3 вересня 1922(1922-09-03)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1] Москва, Російська СФРР[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-2">[2]
Помер	29 травня 1997(1997-05-29)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1] (74 роки) Dumbarton Oaksd, Вашингтон, США[[d:Track:Q11149]][[d:Track:Q145]]-3">[3]
Країна	Російська СФРР  СРСР  США
Діяльність	історик, візантолог, вірменознавець, редактор, викладач університету
Галузь	історія, візантологія і вірменознавство
Alma mater	Башкирський державний університет (1942)
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Косминський Євген Олексійович
Вчителі	Косминський Євген Олексійович
Відомі учні	Sergey Ivanovd
Знання мов	російська[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1] і англійська[[d:Track:Q16744133]]-4">[4]
Заклад	Іванівський державний університет, Tula State Pedagogical Universityd, Інститут історії АН СРСР, Інститут загальної історії РАН, Византийский временник, Новый мир і Принстонський університет
Членство	Американська академія медієвістики-5">[5]
Magnum opus	Оксфордський словник Візантії
Діти	Давид Каждан
Нагороди	Fellow of the Medieval Academy of Americad (1990)

Каждан Олександр Петрович (нар. 1922 року в Москві — пом. 1997-го у Вашингтоні) — історик-візантиніст. Закінчив історичний факультет (1942) Башкирського державного педагогічного інституту та аспірантуру (науковий керівник — Є. Космінський) Московського університету. 1946 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Аграрні відносини у Візантії в 13—14 ст.». Викладав у вузах міст Іваново та Тула (обидва міста в РФ). Від кінця 1950-х рр. працював у секторі візантинознавства Інституту історії АН СРСР. У 1960 році видав монографію «Село і місто у Візантії 9—10 ст. (Нариси з історії візантійського феодалізму)», а 1961-му на її основі захистив докторську дисертацію. У співавторстві з Г. Літавріним написав книгу «Нариси історії Візантії і південних слов'ян», що вийшла кількома виданнями. Досконале володіння джерелами та науковою методологією дало йому змогу відтворити широку панораму життя візантійського суспільства. В 1960-х рр. підготував низку праць з історії Візантії, середньовічного Заходу та історії християнства, в яких окреслив цілісну картину візантійської цивілізації. Його робота «Візантійська культура (10—12 ст.)» стала взірцем культорологічного синтезу.

1978 року емігрував до США. Працював у Вашингтоні у візантинознавчому центрі «Дамбартон Оукс» при Гарвардському університеті. Предметно займався агіографією, опублікував серію статей «Агіографічні замітки». Продовжував вивчати «Історію» Никити Хоніата. Створив фундаментальний 3-томний «Оксфордський словник із візантинознавства» (1991). Його останньою роботою була «Історія візантійської літератури», що вийшла у світ посмертно, 1999 року, в Греції (у 2002-му перевидана в Санкт-Петербурзі). Загалом опублікував понад 2800 наукових праць.

Твори

• Аграрные отношения в Византии XIII–XIV вв. М., 1952;
• Псамафийская хроника. В кн.: Две византийские хроники X века. М., 1959;
• Деревня и город в Византии IX–X вв.: (Очерки по истории византийского феодализма). М., 1960;
• Византийская культура (X–XI вв.). М., 1968; Книга и писатель в Византии. М., 1973;
• Социальный состав господствующего класса в Византии XI–XII вв. М., 1974;
• The Oxford dictionary of Byzantium, vol. 1–3. New York — Oxford, 1991;
• Два дня из жизни Константинополя. СПб., 2002;
• История византийской литературы (650—850 гг.). СПб., 2002.

Примітки

_1-0">^а [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb12021363t_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]