Кайса Оллонґрен
| Кайса Оллонгрен | |
|---|---|
| нід. Kajsa Ollongren | |
.jpg) | |
 Міністр оборони Нідерландів | |
| 10 січня 2022 — 2 липня 2024 | |
| Прем'єр-міністр | Марк Рютте |
| Попередник | Генк Камп |
| Наступник | Рубен Брекельманс |
| Другий віцепрем'єр-міністр Нідерландів | |
| 14 травня 2020 — 10 січня 2022 | |
| Прем'єр-міністр | Марк Рютте |
| Попередник | Воутер Кулміс |
| Наступник | Вопке Гукстра |
| Міністр внутрішніх справ і відносин Королівства | |
| 14 квітня 2020 — 10 січня 2022 | |
| Прем'єр-міністр | Марк Рютте |
| Попередник | Раймон Нопс |
| Наступник | Ганке Брюїнс Слот |
| 26 жовтня 2017 — 1 листопада 2019 | |
| Прем'єр-міністр | Марк Рютте |
| Попередник | Рональд Пластерк |
| Наступник | Раймон Нопс |
| Мер Амстердама | |
| 5 жовтня 2017 — 26 жовтня 2017 | |
| Попередник | Ебергард ван дер Лаан |
| Наступник | Ерік ван дер Бург |
| Народилася | 28 травня 1967 (57 років) Лейден, Нідерланди |
| Відома як | політична діячка |
| Громадянство | Нідерланди |
| Національність | нідерландка, шведка |
| Alma mater | Амстердамський університет Національна школа адміністрації |
| Політична партія | Демократи 66[[:nl:Parlement.com|Parlement.com]] |
| Батько | Александр Оллонґрен |
| Мати | Гунвор Лундгрен |
| У шлюбі з | Ірен ван ден Брекель |
| Діти | 2 |
| Професія | політикиня, державна службовиця |
| Нагороди |  |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Карін Гільдур «Кайса» Оллонґрен (нар. 28 травня 1967) — нідерландсько-шведська політикиня, яка обіймала посаду Міністерки оборони Нідерландів з 10 січня 2022 до 2 липня 2024 року. Член партії Демократи 66 (D66). У минулому була міністеркою внутрішніх справ і відносини Королівства та другою віцепрем'єр-міністеркою в третьому кабінеті Марка Рютте (2017-2022 роки), а також недовго була пані мером Амстердама (жовтень 2017).[2]
Кайса Оллонґрен народилася 28 травня 1967 року в Лейдені в родині Александра Оллонґрена, який був астрономом і науковцем з Нідерландської Ост-Індії, та його дружини Ґунвор Лундґрен, яка походила зі Швеції. Оллонгрен (спочатку Ållongren) — фіно-шведська дворянська родина, яка була включена до нідерландської знаті у 2002 році.[3]
Оллонґрен виросла в Угстгесті, де вона відвідувала середню школу Рейнландського ліцею з 1979 по 1985 рік. Потім вступила до Амстердамського університету, де спочатку вивчала економіку у 1985—1986 роках, але в 1986 перейшла на історичний факультет, де в 1991 році здобула ступінь магістра. Згодом Оллонґрен вивчала державне управління в Національній школі адміністрації у Парижі, Франція та міжнародні відносини в Інституті Клінгендала.[4]
Після навчання Кайса Оллонґрен працювала в Міністерстві економіки з 1992 по 2007 рік, спершу офіцером з питань Центральної та Східної Європи, потім головою з питань парламенту, з 2001 року директоркою з європейської інтеграції та стратегічного розвитку, а з 2004 року — заступницею генерального директора з економічної політики.
Оллонґрен була п'ятою у списку кандидатів від D66 на парламентських виборах 2006 року, але партія отримала лише 3 місця.
З 2007 року була заступницею генерального секретаря, а з серпня 2011 року — генеральною секретаркою Міністерства загальних справ.[4] Це зробило її основною радницею головного радника.[5]
З червня по жовтень 2010 року Кайса Оллонґрен була секретаркою формування Кабінету міністрів, що призвело до створення першого кабінету Рютте.[4]
У червні 2014 року Оллонґрен стала олдервумен і заступницею мера Амстердама від партії D66 з портфелем питань у сфері економіки, морського транспорту, аеропорту, мистецтвта й культури, місцевих ЗМІ, памяток, району Центрум і т. д., що були розроблені у співпраці D66, VVD та SP.[6]
5 жовтня 2017 року після смерті Ебергарда ван дер Лаана, викликаної хворобою, Кайса Оллонґрен розпочала виконувати обов'язки мера.[6][7]
Оллонґрен була міністеркою внутрішніх справ і відносин Королівства та віцепрем'єр-міністеркою в третьому кабінеті Рютте, який вступив на посаду 26 жовтня 2017 року.[8]
З жовтня 2019 по 14 квітень 2020 року Оллонґрен перебувала у відпустці у зв'язку з проблемами зі здоров'ям. У цей час її обов'язки тимчасово виконували:[8]
- Раймонд Нопс як міністр внутрішніх справ і відносин Королівства
- Анк Бійлевелд як міністр AIVD
- Стентє ван Вельдховен як міністр навколишнього середовища та житла
- Воутер Кулміс як віцепрем'єр (залишився на посаді до 14 травня 2020 року).
Зростаюча нестача житла була важливою проблемою в цей період. Оллонґрен поставила за мету будувати 75 000 будинків у Нідерландах щороку, але цьому завадила азотна криза, яка виникла в Нідерландах у 2019 році, коли було призупинено заявки на отримання дозволів для приблизно 18 000 будівельних та інфраструктурних проєктів.[9] Але Оллонґрен звинуватили в тому, що вона не надала достатньої уваги цій справі. Поєднання коронавірусної та азотної криз призвели до висунення Оллонґрен недовіри від імені Сенату, що відбулося вперше з 1875 року.[9]
У четвертому кабінеті Рютте Кайса Оллонґрен отримала посаду Міністерки оборони.[10]
На початку свого перебування на посаді Оллонґрен погодилася надати Україні 200 ракет ППО FIM-92 Stinger і 50 протитанкових систем Panzerfaust 3, а також 400 ракет у відповідь на вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.[11]
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 27 січня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[12]
Оллонґрен одружена з телепродюсеркою Ірен ван ден Брекель.[5] У пари є двоє дітей.[13]
- 2011 — Найвпливовіша жінка за версією Volkskrant Топ-200 найвпливовіших нідерландських директорів щоденної газети de Volkskrant[14]
- 2017 — Найвпливовіша жінка Нідерландів у категорії державного управління в Opzij Top 100 феміністичного щомісячника Opzij[15]
- [[:nl:Parlement.com|Parlement.com]]
|
