Карл Едвард Стюарт

Карл Едвард Стюарт
англ. Charles Edward Stuart
Народився	31 грудня 1720(1720-12-31)[[d:Track:Q29861311]]-1">[1] Palazzo Mutid, Рим, Папська держава
Помер	31 січня 1788(1788-01-31)[[d:Track:Q29861311]]-1">[1] (67 років) Palazzo Mutid, Рим, Папська держава ·інсульт
Поховання	Гроти Ватикану
Країна	Королівство Велика Британія
Діяльність	претендент на трон, воєначальник
Знання мов	англійська[[d:Track:Q47757534]][[d:Track:Q2826570]]-4">[4]
Учасник	Друге якобітське повстання і Battle of Prestonpansd
Посада	Jacobite pretenderd
Партія	Jacobitesd
Конфесія	католицтво
Рід	Стюарти
Батько	Джеймс Френсіс Едвард Стюарт[[d:Track:Q75653886]]-5">[5]
Мати	Марія Клементина Собеська[[d:Track:Q75653886]]-5">[5]
Брати, сестри	Henry Benedict Stuartd[[d:Track:Q75653886]]-5">[5]
У шлюбі з	Princess Louise of Stolberg-Gedernd[[d:Track:Q75653886]]-5">[5]
Діти	Charlotte Stuart, Duchess of Albanyd
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Карл (Чарльз) Едвард Стюарт (англ. Charles Edward Stuart, 31 грудня 1720 — 31 січня 1788), також Красунчик принц Чарлі (англ. Bonnie Prince Charlie) або Молодий Претендент (англ. The Young Pretender) — передостанній представник дому Стюартів і якобітський претендент на англійський і шотландський престоли як Карл III в 1766—1788 рр., ватажок повстання проти Ганноверівської династії в Шотландії (яке сприймалося як повстання проти влади англійців), популярний герой шотландського фольклору.

Народився в Римі, де жив його батько Джеймс Френсіс Едвард Стюарт, син Якова II, який з 1701 року претендував на британський престол (як Яків III Англійський і VIII Шотландський). Матір: Марія Клементина Собеська, внучка польського короля Яна III Собеського. Від батька отримав титул «принц Уельський».

Так само, як його батько і дід, був католиком.

Молодість провів в Італії. У грудні 1743 року батько призначив сина принцом-регентом і дозволив йому діяти від свого імені і відвоювати британську корону у короля з ганноверської династії Георга II.

У липні 1745 молодий принц висадився в Еріскеї, в Шотландії, підняв прапор батька і почав якобітське повстання 1745 року, яке увійшло в історію як «сорок п'ятий рік» (the Forty-Five). Претендента підтримали представники гірських кланів Шотландії, серед яких було чимало католиків. Швидко взявши без бою столицю Шотландії Единбург, 21 вересня Чарльз розбив при Престонпенсі єдину розташовану в Шотландії урядову армію і на чолі армії з 6 тисяч чоловік рушив на південь до Англії. Зайнявши Карлайл і дійшовши до Дербішира, принц на вимогу радників повернув назад, до Шотландії, — в Англії якобітський рух не отримав масової підтримки.

Пам'ятник принцу в англійському місті Дербі, до якого він дійшов в 1745 році

Проти нього була відправлена ​​англійська армія на чолі з сином короля Вільямом Августом, герцогом Камберлендським, якого Георг II відкликав з поля європейських битв Війни за австрійську спадщину. 16 квітня 1746 року армії зустрілися в битві при Каллодені, в трьох милях на схід від Інвернесса, в північній Шотландії. На відкритій місцевості армія якобітів виявилася беззахисною перед потужним артилерійським вогнем Кумберленда і незабаром була розсіяна; радник принца лорд Джордж Мюррей зумів відвести залишок армії в бойовій готовності в Рутвен, збираючись продовжувати війну, але Карл, вважаючи, що його зрадили, вирішив залишити повсталих.

У вересні 1746 року на борту французького фрегата «Щасливчик» принц повернувся на континент.

Примітки

_1-0">^а SNAC_—_2010.[[d:Track:Q29861311]]