Кейван Іван Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Кейван
Народився16 вересня 1907(1907-09-16)
Австро-Угорська імперія Прутівка
Помер18 вересня 1992(1992-09-18) (85 років)
Канада Едмонтон
ПохованняЕдмонтон
ГромадянствоАвстро-Угорська імперія Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
 УНР
II Польська Республіка
СРСР СРСР
 Третій Рейх
Канада Канада
Діяльністьмистецтвознавець
ГалузьлітератураCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1], мистецтвознавствоCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1], графікаCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1] і малярствоCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1]
Alma materКраківська академія мистецтв, Варшавська академія мистецтв, Варшавський університет
Знання мовукраїнськаCzech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]-1">[1]
Конфесіяхристиянин
БатькоМикола Кейван
МатиКалина Ілащук
У шлюбі зКрупська Марія
ДітиОрест, Зоня
НагородиШевченківська медаль
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кейван.

Кейван Іван Миколайович (англ. Kayvan Ivan, 16(03) вересня 1909, Прутівка — 18 вересня 1992, Едмонтон) — графік, живописець, мистецтвознавець[2], історик мистецтва. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (дійсний член Секції історії України).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в с. Карлів (нині с. Прутівка Снятинського району Івано-Франківської області) у родині столяра Миколи Кейвана та музиканта Калини Ілащук[3].

Навчався у коломийській ґімназії, в художній студії О. Новаківського у м. Львові, Краківській академії мистецтв (1927—1928)[4] і з 1932 року на виставки надає свої твори[4]. Закінчив Варшавську академію мистецтв (1932—1937), вивчав теорію мистецтва й історію мистецтва у Варшавському університеті[5].

Від 1939 року викладав у м. Коломия. Його твори були на художніх виставках у Мюнхені, Реґенсбурзі, Мітенвальді, Ґарміш-Партенкірхені, у Парижі, в Амстердамі.

Одружився з Крупською Марією[5] у 1943 р.[6]. Від цього шлюбу мав сина Ореста та доньку Зоню[7].

На еміграції з 1944 року: спочатку в Німеччині, від 1949 — у Канаді (м. Едмонтон, провінція Альберта). За монографію «Тарас Шевченко — образотворчий мистець» видання Комітету українців Канади у 1964 р. нагороджений цим Комітетом Шевченківською медаллю[8]. Його твори були на виставках у в Едмонтоні, Саскатуні, Вінніпезі, Торонті, Монреалі, Нью-Йорку, Детройті.

Помер у м. Едмонтон, де і був похований[9].

Твори

[ред. | ред. код]

«Поет Тодось Осьмачка» (1952), «Мазепа» (1959), «Моя дружина» (1975), «Поет Вадим Лесич» (1976).

Автор праць з історії українського мистецтва, зокрема студій, присвячених українському образотворчому мистецтву, художній творчості Т. Шевченка, В. Січинського та Д. Антоновича, українських митців у діаспорі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]
_1-0">а Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]
_1-1">б Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]
_1-2">в Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]
_1-3">г Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]